Постанова № 61575128, 22.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Справа № 876/6010/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О.,Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

встановив:

31.05.2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача - Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_1 покликається на те, що 24.04.2016 р. він перетнув кордон України на автомобілі марки «Ауді А6», 1997 року випуску через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці смугою спрощеного митного контролю «зелений коридор». При перетині кордону, відносно позивача було складено протокол №1606/20910/16 про порушення митних правил за те, що ОСОБА_1 перевищив встановлений Митним кодексом України (далі-МК України) строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення терміном більше ніж на десять днів. Незважаючи на подані документи про поломку автомобіля, ОСОБА_1 постановою від 20.05.2016 р. в справі про порушення митних правил №1606/20910/16 заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Дану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки його автомобіль в цей період перебував на ремонті, що підтверджується належними документами. Просить позов задовольнити.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2016 р. адміністративний позов задоволено частково. Постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби № 1606/20910/16 від 20.05.2016 р. винесену заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.470 Митного кодексу України у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. змінити в частині накладення стягнення та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю відповідно до ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції застосував норми КУпАП та прийшов до висновку, що порушення митних правил, за яке на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення постановою від 20.05.2016 року, є малозначним, таким, що не призвело до істотного порушення державних чи громадських інтересів. За наведених обставин, постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення необхідно змінити, ОСОБА_1 оголосити усне зауваження, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24 квітня 2016 р. відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1606/20910/16, згідно якого, ОСОБА_1 станом на 24.04.2016 р. перевищив більше ніж на десять діб встановлений ч.1 ст.95 МК України строк доставки автомобіля марки «Audi A6» VIN № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрація Республіка Польща), що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (пункту вивезення за межі митної території України).

Так, на підставі протоколу про порушення митних правил №1606/20910/16 від 24.04.2016 р. заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником УБ з МП Мірошніченко М.І. винесено постанову від 20.05.2016 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500,00 грн.

Як вбачається із зазначеної постанови, 24.04.2016 р. о 16 год. 00 хв. до зони митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, в'їхав автомобіль марки «Audi A6» реєстраційний номер НОМЕР_2 країна реєстрація Республіка Польща, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який прямував у приватну поїзду з України у Республіку Польща. В ході митного контролю та оформлення було встановлено, що згідно ПІК «Інспектор 2006» та ЦБД ЄАІС ДМСУ гр. ОСОБА_1 06.01.2016 р. ввіз на митну територію України автомобіль марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_1, зареєстрований в республіці Польща через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор» в митному режимі транзит без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст.95 МК України.

Станом на 24.04.2016 р. інформація в ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим автомобіля марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_1, громадянином ОСОБА_1 відсутня.

З даною постановою ОСОБА_1 не згідний та вважає її необґрунтованою, такою, що не відповідає чинному законодавству України та порушує законні права та інтереси позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

При цьому, згідно гл. 55 р. ХІІ МК України, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбаченихМитним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 95 МК України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Так, судами встановлено, що пропуск ввезеного ОСОБА_1 автомобіля марки «AUDI A6» реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_1 здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). У випадку ввезення даного транспортного засобу в іншому режимі ніж транзит, позивач зобов'язаний був письмово задекларувати такий транспортний засіб та виконати інші митні формальності.

Згідно ст.ст. 90, 93, 102 МК України та розділу І п. 4 наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 р. № 1118 "Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", автомобіль позивача перебував під митним контролем, а до його переміщення повинні виконуватися наступні вимоги: перебувати у незмінному стані, крім природних змін; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленим у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

В контексті вище встановлених обставин справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 перевищив строк транзитного перевезення (доставки) автомобіля марки «AUDI A6» реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_1 більш ніж на 10 діб, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду та не бере до уваги доводи апелянта про те, що до позивача може бути застосовано норми ч.3 ст.470 МК України, оскільки транспортний засіб, яким він перетинав кордон, у період з 10.01.2016 року по 27.01.2016 року перебував у несправному стані, у тому числі у зв'язку з потраплянням в ДТП.

Відповідно до ч.1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. № 657 (далі-Порядок), визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

Відповідно до п.2 розділу VIII Порядку:

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;

обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Так, ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на обставину непереборної сили, а саме поломку транспортного засобу, крім того й такою, що була спричинена аварією, яка унеможливила його пересування.

Згідно з п.3 розділу VIII Порядку, залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п.5 розділу VIII Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті вищевикладених процесуальних норм суд апеляційної інстанції бере до уваги пояснення ОСОБА_1 відносно того, що позивач не мав можливості своєчасно доставити автомобіль марки «AUDI A6» реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_1 до органу доходів і зборів у зв'язку із поломкою транспортного засобу та перебування його на СТО «Фенікс 555» з 10.01.2016 р. по 27.01.2016 р., а також у зв'язку з потраплянням в ДТП 27.01.2016 року. Так, в підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав на розгляд суду належні документи, а саме: довідку №01001 від 27.01.2016 р., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-01001, рахунок - фактуру №СФ-000286 від 27.01.2016 р., довідку №202 від 24.04.2016 р., акт прийому-передачі ТЗ на ремонт від 27.01.2016 р., замовлення №3095 від 27.01.2016 р., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-202, рахунок - фактуру №СФ -000384 від 07.04.16 р., копію свідоцтва № 200109592, копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, довідку патрульної поліції м.Львова №1979 від 02.02.2016 р. При цьому ОСОБА_1повідомив заявою Львівську митницю ДФС про факт ДТП з автомобілем.

Відповідно до ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Беручи до уваги вищевикладену процесуальну норму та подані ОСОБА_1 належні підтверджуючі документи фактів поломки та аварії транспортного засобу марки «AUDI A6» реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_1 (які не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення), апеляційний суд вважає, що в даному випадку у діях позивача відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, оскільки порушення митних правил було вчинено внаслідок аварії транспортного засобу, підтвердженої належними доказами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про закриття провадження у справі.

Як наслідок, апеляційний суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 20.05.2016 р. Львівською митницею ДФС не було надано належну оцінку обставинам справи та вимогам ст.527 МК України стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі.

Попри вказане, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносин норм ст.22 КУпАП, звільнення позивача від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого порушення та закриття провадження у справі.

Так, відповідно до ч.6 ст.530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу частин 1 та 2 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Так, вищенаведеною процесуальною нормою передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті, зокрема і у разі часткового задоволення позовних вимог. Однак, суд першої інстанції застосувавши ст.22 КУпАП та звільнивши позивача від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням та закривши при цьому провадження у справі, - вийшов за межі наданих суду повноважень, перебравши на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до норм КАС України суд не наділений повноваженнями звільнення особи від відповідальності шляхом винесення усного зауваження. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу (в даному випадку митного органу). Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тому, в даному випадку оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна, оскільки така не була прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та митним законодавством України, як цього вимагає диспозиція п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. 160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2016 р. по справі № 461/3667/16-а - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати Постанову у справі про порушення митних правил від 20.05.2016 року № 1606/20910/16 прийняту заступником начальника Львівської митниці ДФС - Мірошніченко М.І. щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Постанова складена в повному обсязі 27.09.2016 року.