Постанова № 61575055, 27.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/630/16 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Господарського суду Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Господарського суду Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до Господарського суду Чернігівської області, у якому просила зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру») та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року включено відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх премій, доплат, надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати в установленому законом розмірі.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 з 01 лютого 2014 року працює в Господарському суді Чернігівської області на посаді помічника судді.

Посадовий оклад за займаною позивачем посадою, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268 (в тому числі зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №644 від 02 вересня 2015 року), в період із жовтня 2014 року по вересень 2015 року складав 1218,00 грн, а з 09 вересня 2015 року - 2756,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю та законністю виплачуваного їй розміру заробітної плати, з огляду на приписи статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру») та статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), позивач звернулась у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною другою статті 8 цього Закону встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07 липня 2010 року) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.

Відповідно до статті 149 цього Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу».

Згідно з частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Частиною сьомою приведеної норми встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

На підставі приведених норм, постановою №268 від 09 березня 2006 року, Кабінетом Міністрів України визначено схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів.

Відповідно до вказаної схеми, враховуючи положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №482 від 20 травня 2009 року, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, в тому числі помічника судді господарського суду, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та доповнено її новим абзацом, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Приписами розділу XIII «Перехідні положення» цього Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

29 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції.

Відповідно до згаданих змін, стаття 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи, містила приписи, аналогічні вищеописаній нормі статті 144 цього Закону в попередній редакції.

Також, підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Наведені норми кореспондуються із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, чинній на час спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України; джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України, а також із правилами частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

За правилами статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції з 28 березня 2015 року.

Із 01 січня 2015 року набрали чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України, і Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», якими встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 цього Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Як установлено судом, Кабінетом Міністрів України не виконано покладені на нього вищевказаними нормами Законів України «Про прокуратуру» та «Про забезпечення права на справедливий суд» обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк. І до 09 вересня 2015 року схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя; керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів залишались незмінними.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 від 09 березня 2006 року щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права до подібних правовідносин висловив Верховний Суд України в постановах від 12 липня 2016 року (справа № 820/4648/15) та від 13 липня 2016 року (справи № 820/4653/15, № 818/3372/15).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що здійснюючи виплату заробітної плати позивачу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. А тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Адже при вирішенні справи судом першої інстанції помилково застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, доводи, викладені апелянтом у скарзі, знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Відтак, на підставі пункту 3 статті 198, пунктів 3, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Господарського суду Чернігівської області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Сорочко Є.О.