Ухвала суду № 61575025, 22.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р.Справа № 820/1262/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. по справі № 820/1262/16

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

до Ізюмської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 12.02.2016 № 0000361501, № 0000351501, № 0000321502, № 0000331502, № 0000341502.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 р. скасувані податкові повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області: від 12.02.2016 року №0000361501; від 12.02.2016 року №0000351501; від 12.02.2016 року, №0000321502; від 12.02.2016 року №0000331502; від 12.02.2016 року №0000341502.

Ізюмська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, вважає , що під час розгляду справи судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права , просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. , прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову повністю.

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає винесену постанову суду від 09.06.2016 року такою, яка відповідає вимогам чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача , перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями відповідача на підставі наказу № 2 від 13.01.2016, згідно з п.п. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VI, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, збору за спеціальне використання води, екологічному податку, за результатами якої складено акт перевірки №22/1502/24673063 від 27.01.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог :

- п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, в результаті чого Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством несвоєчасно перераховано узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 197820,00 грн. за період липень 2014 року - жовтень 2015 року;

- п. 57.1 ст. 57, п. 328.4 ст. 328, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, в результаті чого Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством несвоєчасно перераховано узгоджені податкові зобов'язання по збору за спеціальне використання води за рік 2012 в сумі 44066,59 грн, за 1 квартал 2013 року в сумі 39397,30 грн.;

- п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, в результаті чого Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством несвоєчасно перераховано узгоджені податкові зобов'язання по екологічному податку в сумі 4253,29 грн. за ІІІ квартал 2011 року та ІІ квартал 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки прийняті відповідні податкові повідомлення - рішення від 12.02.2016 № 0000361501, № 0000351501, № 0000321502, № 0000331502, № 0000341502 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що матеріали справи не містять доказів дотримання податковим органом пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" щодо порядку проведення камеральної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п. 75.1.1 Податкового Кодексу України).

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (ст.76 Податкового Кодексу України).

Тобто, податковим законодавством передбачено проведення камеральної перевірки лише виключно з метою перевірки податкової звітності платника податків, а не своєчасної сплати податків та зборів. З метою перевірки своєчасності, достовірності та повноти сплати податків та зборів Податковим кодексом України передбачено проведення документальної перевірки відповідно до вимог п.п.75.1.2 Податкового Кодексу України.

Матеріали справи свідчать , що податковим органом було зазначено про проведення 10.04.2015р. камеральної перевірки податкових декларацій за 2014-2015 р., при цьому жодних порушень даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків податковим органом встановлено не було.

Тобто, фактично податковим органом проведено документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку за 2014-2015р.

Слід зазначити, що декларацію за 2014р. відповідачем отримано 27.01.2014р., в акті перевірки міститься інформація про порушення законодавства позивачем за 2014р., але як свідчить назва перевірки, проведена Шосткинською ОДПІ - "Результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю на 2015р.".

Крім того, податковим органом не дотримано порядок проведення камеральної перевірки.

Так, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Разом із тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: - з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; - з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наданої до матеріалів справи декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік встановлено, що обсяг доходу позивача становить 17803353 грн, тобто не перевищує законодавчо визначені 20 млн. грн., а отже на момент проведення перевірки 27.01.2016 на позивача поширювалась дія мораторію на проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України.

Матеріали справи свідчать про те, що будь-яких заяв до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства не подавав, до суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

Відсутні докази того, що дохід позивача за перевіряємий період перевищує 20 млн. грн.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл Ізюмській ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на проведення камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, збору за спеціальне використання води, екологічному податку або що оскаржувану перевірку проведено згідно рішення суду або згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2016 № 0000361501, № 0000351501, № 0000321502, № 0000331502, № 0000341502.

Враховуючи вищевикладене , доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. по справі № 820/1262/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2016 р.