Ухвала суду № 61574968, 26.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 р. Справа № 876/5931/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М.,, Яворського І.О.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000812201 від 16.06.2015 р., № 0000822201 від 16.06.2015 р., № 0000832201 від 16.06.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Зазначив, що факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується усією необхідною первинною документацією. Також, при проведенні перевірки позивача, на його думку, відповідачем порушено принцип індивідуальної відповідальності, оскільки відповідачем при оцінці дій позивача були взяті до уваги акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

ДПІ у Сихівському районі, не погодившись з прийнятим рішення, оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача про нереальність здійснення господарської операції та матеріалами проведеної перевірки, а відтак висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю з підстав та доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції встановив, що працівниками податкового органу на підставі направлення від ДПІ у Сихівському районі 18.05.2015 р. №352 та наказу від 18.05.2015 р. №346 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Прем`єр Груп» (код ЄДРПОУ - 23273893) по взаєморозрахунках із ТОВ «Антека» за листопад 2014 р., січень 2015 р., ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» за листопад 2014 р., січень 2015 р., ТОВ ТВК «Перша Приватна Броварня» «Для Людей- Як для Себе!» за січень 2015 р., ПП «Окко-Бізнес контракт» за січень 2015 р., ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за січень 2015 р., ТОВ «Микулинецький Бровар» за січень 2015 р., ПРАТ «Артемівськ Вайнері» за січень 2015 р., ПАТ «Оболонь» за січень 2015 р., ПАТ «ПБК «Радомишль» за січень 2015 р., ПАТ «КЗШВ «Столичний» за січень 2015 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Сихівському районі складений акт № 550/13-50-22-02-13/23273893 від 28.05.2015 року, у висновках якого зазначено про ТОВ «Прем'єр груп»:

вимог п.пп.14.1.27, пп.14.1.27, п.14.1, ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 18214 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 18214 грн; вимог п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 331207 грн, в тому числі за листопад 2014 р. на суму 35398 грн за грудень 2014 року на суму 99740 грн, за січень 2015 р. на суму 196069 грн та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 р. у сумі 23500 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за січень 2015 р. у сумі 47386 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 16.06.2015 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000822201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 496810,5 грн в т.ч. 3312017 грн основного платежу, 165603,5 грн штрафних фінансових санкцій; № 0000812201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22767,5 грн, в т.ч. 18214 грн основного платежу, 4553,5 грн штрафних фінансових санкцій; № 0000832201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70886,00 грн.

Наведені податкові-повідомлення рішення ТОВ «Прем'єр груп» було оскаржено до ГУ ДФС у Львівській області, рішенням від 27.08.2015р. №4184/10/13-01-10-07-05 якого було відмовлено в задоволені скарги.

ТОВ «Прем'єр груп», не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано всі первинні документи під час проведення перевірки, що підтверджують факт придбання продукції у контрагентів, і такі документи оформленими з дотриманням чинного законодавства, а отже прийшов до переконання про реальність господарських операцій, вчинених ТОВ «Прем'єр груп» з ТОВ «Антека» та ПП ВКФ «Укрполіграфпостач».

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства з наступних причин.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податками на прибуток і додану вартість.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

З аналізу наведених норм слід зробити висновок, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами, з яких можна встановити зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, що у свою чергу надає добросовісним платникам право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документально підтвердженого виконання господарської операції.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 206 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, господарська діяльність платника податку повинна здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Правилами частини ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Критерієм зменшення оподатковуваного доходу платника є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Прем'єр груп» (Покупець) та ТОВ «Антека» (Продавець) укладено договір поставки №05-П-2014 від 07.10.2014 р. На умовах даного Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) Товар у власність Покупця (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Ціна товару визначається сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

З метою доведення реальності господарських операцій з ТОВ «Антека» позивач надав копії Специфікацій, видаткові накладні, податкові накладні, акти списання, витяг із балансу, витяг із «Звіту по матеріалах по складу», обліково-аналітична відомість, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Досліджуючи господарські операції між позивачем та ТОВ «Антека», судом з'ясовано, що такі здійснювались на підставі укладеного між сторонами договору поставки №05-П-2014 від 07.10.2014р., на підставі якого ТОВ «Антека» було здійснено поставку на користь ТОВ «Прем'єр груп», а ТОВ «Прем'єр груп» прийнято та оплачено товар, найменування та кількість якого сторонами було погодження в специфікаціях до договору та передано на підставі накладних на відвантаження №РН-124/11 від 28.11.2014р., №РН-84 від 27.01.2015р., №РН-77 від 27.01.2015р., РН-78 від 27.01.2015р. У зв'язку із здійсненою поставкою товару на кожну поставку було виписана та надано покупцю податкові накладні: №124 від 28.11.2014р, №84 від 27.01.2015р., №77 від 27.01.2015р., №78 від 27.01.2015р., на підставі яких ТОВ «Прем'єр груп» було сформовано податковий кредит з ПДВ.

Також матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Антека» на момент укладення договору та постачання товарів був зареєстрованим як суб'єктом господарської діяльності, так і платником податку на додану вартість, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання і видачу податкових накладних. Придбаний у ТОВ «Антека» товар було використано ТОВ «Прем'єр груп» для ремонту основних засобів - друкарського обладнання, що підтверджено долученими до матеріалів справи документами, отже і доведено факт подальшого використання отриманого товару у господарській діяльності.

Таким чином, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій з постачання товару, здійснена між ТОВ «Прем'єр груп» та ТОВ «Антека», підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників податкового кредиту з ПДВ.

Що ж стосується взаємовідносин позивача з Підприємством виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач», судом встановлено, що між ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» (постачальник) та ТОВ «Прем`єр Груп» (Покупець) укладено Договір постачання № Л-04 від 04.01.2011р. На умовах даного Договору постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені терміни покупцеві поліграфічні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього зазначену грошову суму. Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, виписаної постачальником на поставлену партію товару.

З метою доведення реальності господарських операцій з ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» позивач наступні документи: копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожній лист вантажного автомобіля, податкові накладні, витяг з оборотно-сальдових відомостей по приходам та використанню матеріалів по складу за листопад 2014 р. по групах товарів «Фольга» та «Фарба», витяги по матеріалах по складу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжні доручення.

Досліджуючи господарські операції між ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» та ТОВ «Прем'єр груп», суд встановив, що такі здійснювались на підставі укладеного договору поставки №Л-04 від 04.01.2011р., на підставі якого ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» було здійснено поставку на користь ТОВ «Прем'єр груп», а ТОВ «Прем'єр груп» прийнято та оплачено товар, найменування та кількість якого визначені в видаткових накладних №РН811 від 04.11.2014р., №1311 від 06.11.2014р., №6111 від 28.11.2014р., №3701 від 30.01.2015р. Зазначений товар було перевезено ТОВ «Прем'єр груп» власним транспортним засобом, що підтверджується товарно-транспортними накладними №281114-1М від 28.11.2014р., №061114-1М від 06.11.2014р., 041114-1М від 04.11.2014р. та подорожнім листом вантажного автомобіля №18 від 30.01.2015р.

У зв'язку із здійсненою поставкою товару ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» було видано податкові накладні №№ 34 від 30.01.2015р., 61 від 28.11.2014р, 13 від 06.11.2014р., 8 від 04.11.2014р., на підставі, яких ТОВ «Прем'єр груп» було сформовано податковий кредит з ПДВ. Також ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» на момент укладення договору та постачання товарів був зареєстрований суб'єктом господарської діяльності і платником податку на додану вартість, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання і видачу податкових накладних. З огляду на що реальність господарських операцій з постачання товару, вчинених між ТОВ «Прем'єр груп» та ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, про реальність господарських операцій між ТОВ «Прем'єр груп» та ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» контрагента свідчить також факт подальшого використання отриманого товару у господарській діяльності, що підтверджується витягом з оборотно-сальдових відомостей по приходам та використанню матеріалів по складу за листопад 2014р. по групах товарів «Фольга» та «Фарба», а також витягами по матеріалах по складу за період 31.10.2014-31.05.2015 рр. та за січень 2015р. У вказаних оборотно-сальдових відомостях та звітах відображено в розрізі груп товарів факт «оприбуткування» товарів від ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» та подальшого їх використання на виготовлення конкретної поліграфічної продукції.

Зазначені обставини, які доведені позивачем перед судом, дають йому позивачу відображати в податковому обліку господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що факт господарських відносин між ТОВ «Антека» та ТОВ «Прем'єр груп» спростовується інформацію від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Антека» від 20.03.2015р. №221/26-55-22-13, а також відповіді ДПІ у Личаківському районі від 06.05.2015 р. №6413/7/13-06-22-08 на запит ДПІ у Сихівському районі чи зустрічною звіркою ПП ВКФ «Укрполіграфпостач» зважаючи на таке.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Водночас необхідно також зазначити, що не перебування контрагента за адресою, вказаною в установчих документах, не суперечить податковому законодавству, не виключає можливості провадження ним фактичної господарської діяльності за іншою адресою та не є ознакою безтоварності господарської операції. Факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Таким чином, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Сихівському районі під час проведення перевірки зроблено помилкові висновки про безтоварність фінансово-господарських операцій ТОВ «Прем'єр груп» з ТОВ «Антека» та ПП ВКФ «Укрполіграфпостач», отже, незаконно зроблено висновки про завищення податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№ 0000812201, 0000822201, 0000832201 від 16.06.2015 р., оскільки позивач надав достатні та без запереченні докази в обґрунтування обставин на спростування прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі. У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, що дає підстав вважати неправомірними прийняті оскаржувані рішення.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року у справі № 813/5725/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 27.09.2016р.