Постанова № 61574922, 21.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 876/1999/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Сеника Р.П.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Кутянського А.Г.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року по справі № 813/451/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012202 від 09.01.2014 року прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів України у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що всі первинні документи, як бухгалтерського так і податкового обліку, а також документи, що підтверджують реальність настання господарських операцій по вищезазначеним правочинам були надані податковому органу. Зазначає, що факт використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності товариства, зокрема придбані у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» товари (вікна) були в подальшому використані під час виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті по вул. Личаківська,81 у м. Львові згідно Договору підряду від 05.12.2011 року укладеного із ТзОВ «Лідерком».

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що у період із 11.12.2013 року по 17.12.2013 року працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Галичбудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком» за весь період здійснення взаєморозрахунків.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №559/22-80/31291285 від 23.12.2013 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Галичбудмонтаж» у своїй діяльності: 1)п.п.198.1, 198.3, 198.6, 201.1, 201.4 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 650 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року на суму 58 650 грн.

У зв'язку з чим, на підставі акту №559/22-80/31291285 від 23.12.2013 року відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000012202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 73 313 грн. (+58 650 грн. за основним платежем, 14 663 грн. за штрафними санкціями).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов такого висновку й прийняв оспорюване рішення з огляду на те, що позивачем протиправно у грудні 2011 року задекларовано податковий кредит з ПДВ на суму 26 203,62 грн. за наслідками господарських операцій з поставки будівельних матеріалів від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», а також на суму 32 446,69 грн. за наслідками господарських операцій з ТзОВ «Лідерком» (виконання будівельно-монтажних робіт), які насправді не відбувалися.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні адміністративного позову виходив з того, що господарські операції, які задекларовані у відносинах між ТзОВ «Галичбудмонтаж» і ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком» насправді не здійснювалися. При цьому, наявність лише наданих позивачем документів, без фактичного здійснення господарської операції, не може бути підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту, а тому висновок податкового органу про протиправність формування ТзОВ «Галичбудмонтаж» податкового кредиту за грудень 2011 року по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» на загальну суму 157 221,75 грн., у т.ч. ПДВ 26 203,62 грн. та податкового кредиту за грудень 2011 року по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Лідерком» на загальну суму 194 680,14 грн., у т.ч. ПДВ 32 446,69 грн. є правильним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує нормам Податкового кодексу України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Судом встановлено, що ТзОВ «Галичбудмонтаж» мало правовідносини із ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ Ейс констракшен менеджмент».

Згідно договору від 05.12.2011 року та Угоди від 28.12.2011 року ТзОВ «Лідерком» здійснило виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах за адресою : м. Львів, вул. Шевченка,418 та м. Львів, вул. Личаківська,81. За виконані відповідні будівельно-монтажні роботи позивач перерахував ТзОВ «Лідерком» грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями а саме: №9 від 05.01.2012 року на суму - 37 031,20 грн., №6 від 05.01.2012 року на суму - 37 015,60 грн., №7 від 05.01.2012 року на суму - 37 000,00 грн., №14 від 10.01.2012 року на суму - 42 000,00 грн., та №15 від 10.01.2012 року на суму - 41 633,60 грн. Факт виконання робіт по правочинам підтверджується відповідними Актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень місяць 2011 року від 29.12.2011 року, а також податковими накладними від 26.12.2011 року №679 та від 29.12.2011 року №808.

За умовами Договору поставки №12 від 02.12.2011 року ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» поставило ТзОВ «Галибудмонтаж» товар: а саме паркет дубовий, блоки дверні, блоки віконні з металопластику на загальну суму 157 221,75 грн. За поставлений товар ТзОВ «Галичбудмонтаж» перерахувало постачальнику грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.01.2012 року №3 на суму - 82 421,76 грн., та від 05.01.2012 року №5 на суму - 74 799,99 грн. Факт отримання товару по Договору від 02.12.2011 року підтверджується видатковою накладною №РН_12-2707 від 27.12.2011 року та податковою накладною №917 від 27.12.2011 року. Твердження суду першої інстанції, що позивачем не представлено відповідної заявки на поставку товару, що в свою чергу дає підстави зробити висновки про фіктивність даної господарської операції є безпідставними, оскільки за умовами даного Договору дійсно передбачено формування відповідної заявки на поставку товару, однак це не є обов'язковою умови поставки чи не поставки товару. Крім цього згідно умов даного Договору, (п.3.1.) передбачено, що в заявці формуються бажані строки поставки та бажаний асортимент поставки, дана заявка може формуватися як письмово, факсом, телефоном та іншими способами, тому наявність лише письмової заявки на поставку товару, як основного документу, що підтверджує реальність господарської операції є помилковим твердженням.

Факт використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності позивача, зокрема придбані у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» товари (вікна) були в подальшому використані під час виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті по вул. Личаківська,81 у м. Львові згідно Договору підряду від 05.12.2011 року укладеного із ТзОВ «Лідерком».

Посилання відповідача про наявність в провадженні ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів і зборів України кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.205 ч.2, ст.212 ч. 3 КК України по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на думку суду не підтверджує факту відсутності реальних господарських наслідків по вищезазначеним правочинам, які укладав позивач. Як вбачається з копій ухвал Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2014 року, дані особи притягалися до відповідальності за ухилення від сплати податків. Тобто, ухилення зазначених осіб від сплати податків не свідчить про факт нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Крім того, як встановлено судом директори ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_5 та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» ОСОБА_6 в якості обвинувачених (підсудних) по даній кримінальній справі чи іншій не проходили.

Стосовно відсутності у позивача товарно-транспортної накладної щодо отримання товару від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» по Договору від 02.12.2011 року апеляційний суд зазначає наступне.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентом позивача товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Вищевказане підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах К/800/15892/13 від 26.02.2014 року, К/9991/14582/12 від 26.02.2014 року, К/800/61508/13 від 06.03.2014 року, К/9991/67732/12 від 04.12.2014 року та інших.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що між позивачем та контрагентами ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000012202 від 09 січня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 207 цього Кодексу у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Відповідно до квитанцій, які наявні в матеріалах справи, при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено 1 827 грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги сплачено 2 009 грн. 70 коп..Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 836 грн. 70 коп.. Судовий збір сплачений в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 160, 195, ст. 196, п. 3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року по справі № 813/451/14 - скасувати та прийняту нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000012202 від 09 січня 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" витрати на оплату судового збору в сумі 3 836 грн. 70 коп. (три тисячі вісімсот тридцять шість гривень сімдесять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Р.П. Сеник

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2016 року.