Постанова № 61574879, 20.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р. Справа № 589/2068/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2016р. по справі № 589/2068/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 22.04.2016 р. звернулася до суду із адміністративним позовом до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови у поновленні виплати призначеної позивачу пенсії за віком та зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Зобов'язано Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Сумській області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шосткинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області з 01.11.2011 року та отримує пенсію згідно Закону України "Про державну службу", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 виданим 29.09.2009 року.

На час призначення пенсії за вислугу років та на час звернення до суду позивач працює на посаді секретаря Богданівської сільської ради Шосткинського району.

З 01 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної вище пенсії позивачу припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІП (далі - Закон № 213), яким внесені зміни до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

У березні 2016 року позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про поновлення виплат вже призначеної пенсії.

Листом від 09.03.2016 року за № 17/ІІ-1 Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило позивача, що 2 березня 2015 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 1 квітня 2015 року. Пунктом 1 розділу 1 цього Закону внесені зміни в ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»,згідно яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Аналогічна норма законодавства на поточний рік закріплена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України " № 911-УІІІ від 24.12.2015 року.

Оскільки посада, на якій продовжуєте працювати позивач після набуття права на пенсійне забезпечення, дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", виплата пенсії з 1 квітня 2015 року була припинена. Підстав для її поновлення не вбачається.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посада, на якій працює позивач, дає право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відпали передбачені п. 1 розділу 1 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213- VIII від 02 березня 2015 року підстави, на які посилається відповідач у листі за № 17/ІІ-1 від 09.03.2016 року, для невиплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а отже з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачеві вказаної пенсії відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на відновлення виплати раніше призначеної йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно до якої пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Колегія суддів звертає увагу, що 02 березня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-УІІІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів ("Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює в органах місцевого самоврядування, та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 01 червня 2015 року на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, оскільки з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. Тобто, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що з 1 червня 2015 року виплата позивачу призначеної раніше пенсії підлягала відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, оскільки поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

Проте, колегія суддів зазначає, що виниклі у зв'язку з цим спори повинні вирішуватися з урахуванням норм процесуального права, а саме статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22.04.16 року з вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце, починаючи з 01.06.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України визначається, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 22.10.2015 року.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Пенсійні виплати позивач отримувала щомісячно і про їх припинення з 01 квітня 2015 року тоді ж їй стало відомо. До суду за захистом права на отримання признапченої пенсії ОСОБА_1 звернулася 22.04.2016року, проте в позовній заяві про поважність причини пропуску строку звернення до суду не зазначила.

Також, слід відмітити, що в силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Будь-яких доказів того, що у позивача існували дійсно такі обставини, які можна визнати поважними суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 01.06.2015р. по 21.10.2015р. у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про відновлення виплати йому пенсії з 01.01.2016р. , виходячи з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. № 911-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Таким чином, враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", підстави для виплати йому з 01 січня 2016 року пенсії, відсутні.

Отже, припинивши з 01 січня 2016 року виплату пенсії позивачу, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Між тим, суд першої інстанції не врахував зазначених приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відновити йому виплату пенсії з 01 січня 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального права підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відновлення виплати позивачу пенсії з 01 січня 2016 року з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального та матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити частково.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2016р. по справі № 589/2068/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати протиправними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення з 01.06.2015 року по 31.12.2015р. виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов'язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити з 22.10.2015 року по 31.12.2015р. виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Позовні вимоги щодо відновлення виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" з 01.06.2015 року по 21.10.2015 року залишити без розгляду.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір в розмірі 303 грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Лях О.П. Повний текст постанови виготовлений 26.09.2016 р.