Ухвала суду № 61574826, 22.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. Справа № 876/6005/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування до пенсії,-

встановив:

07.06.2016 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Ужгородського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування до пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 09.09.2010 року отримує пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 84% від сум заробітної плати. Призначаючи пенсію відповідач розрахував її в розмірі заробітної плати на підставі довідок №7819/03 від 13.09.2010 року та №7820/03 від 13.09.2010 року. Однак, до розрахунку пенсії позивача не було включено усіх складових заробітної плати, а саме: суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

ОСОБА_1 зазначає, що в травні 2016 року вона звернулась до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням виплачених їй матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб, індексації заробітної плати. До заяви позивачем додано довідку №2090/10 від 16.05.2016 року, за період часу з 01.09.2008 року по 31.08.2010 року, який включається до розрахунку розміру її пенсії при призначенні та в якій включено всі складові заробітної плати, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, 25 травня 2016 року відповідачем листом за №02/Х-42 було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку раніше призначеної пенсії, мотивуючи це тим, що включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії державних службовців матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, сум індексації заробітної плати не передбачено. Також відповідач посилається на п.5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року та зазначає, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення, які набули право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим з вказаної дати пенсії в порядку та на умовах визначених вищенаведеним законом не призначаються, а раніше призначені не перераховуються.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови включити суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових потреб в заробітну плату для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» - протиправними та такими, що порушують її конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2016 р. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» пенсії із врахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення протиправними, з яких сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» пенсії у розмірі 84% від заробітної плати, із врахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, з яких сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно довідки Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №2090/09 від 16.05.2016 року, починаючи з 7 грудня 2015 року, з урахуванням проведених виплат.

Решту заявлених ОСОБА_1 вимог про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати раніше призначеної їй відповідно до Закону України «Про державну службу» пенсії за період з 09.09.2010 року по 06.12.2015 року залишено без розгляду.

Стягнуто з Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату судового збору в розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на норми Конституції України, зокрема ст.55 та стверджує, що на момент звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії позивачу стало відомо про порушення її конституційних прав, але порушення прав позивача здійснювалось саме з моменту призначення пенсії.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Ужгородському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та з 09.09.2010 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Як вбачається з довідки Ужгородського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи, або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.05.2016 року № 2090/09, ОСОБА_1 у період з 01.09.2008 року по 31.08.2010 року надавалась матеріальна допомога на оздоровлення, соціально-побутові потреби, індексація заробітної плати, на які нараховані страхові внески та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10699,25 грн.

Так, колегією суддів встановлено, що в розрахунок для обчислення пенсії відповідачем не було включено вищевказані : матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати, тому позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної їй пенсії з врахуванням вищезазначених виплат, на які нараховувались страхові внески та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, на подану ОСОБА_1 заяву, листом від 25 травня 2016 року за №02/Х-42 Пенсійним фондом було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку раніше призначеної пенсії, мотивуючи відмову тим, що включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії державних службовців матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, сум індексації заробітної плати не передбачено. Також відповідач посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року та зазначає, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення, які набули право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим з вказаної дати пенсії в порядку та на умовах визначених вищенаведеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII (в редакції, чинній на день призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави. На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (із змінами та доповненнями) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються суми матеріальної допомоги, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу», передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Беручи до уваги вищевикладені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, входили до системи оплати праці державного службовця, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Згідно ч. 1 ст.66 Закону України № 1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

В силу статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Як наслідок, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

В даному випадку при вирішенні спірних правовідносин перевагу у застосуванні мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема, ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не положення Законів України "Про державну службу" та "Про оплату праці", які до спірних правовідносин є загальними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.05.2013 року в справі № 21-125а13, яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України "Про оплату праці").

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, оскільки є додатковою заробітною платою та грошовим доходом населення, який згідно ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" враховуються при обчисленні пенсій.

Тому, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 повинні враховуватися отримані нею при перебуванні на державній службі матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати, оскільки на вищезазначені виплати нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Щодо посилання апелянта на те, що перерахунок та виплату її пенсії необхідно здійснити з моменту призначення пенсії, тобто з 09.09.2010 року, то в даному випадку апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В контексті вищенаведених процесуальних норм, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Ужгородського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про перерахунок пенсії, зокрема про зобов'язання відповідача включити в розрахунок заробітної плати позивача, з якої обчислюється пенсія суми виплачених їх матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексацію виплат для перерахунку та виплати їй пенсії починаючи з 09.09.2010 року. Відповідно з 09.09.2010 року позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги звернувшись до суду лише 07.06.2016 року.

Відтак, ОСОБА_1 пропущений передбачений КАС України шестимісячний строк на звернення до суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу правової норми ч.1 ст.100 КАС України, суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів може знайти підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В контексті вищевикладеного, варто врахувати, що відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 у позовній заяві не ставилась вимога про поновлення строку звернення до суду, не заявлялась така і в ході розгляду справи судом першої інстанції. Доводи ж апеляційної скарги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, на підставі яких суд міг би встановити поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відтак, наявні правові підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.1 ст.100 КАС України та залишення позовних вимог без розгляду в частині позовних вимог, які заявлені у період з 09.09.2010 року по 06.12.2015 року, що було враховано судом першої інстанції у резолютивній частині судового рішення від 18.07.2016 року.

Таким чином, апеляційний суд поділяє висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто починаючи з 07.12.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2016 р. по справі № 308/5868/16-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 27.09.2016 року.