Ухвала суду № 61574802, 20.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 876/6168/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чорнописької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

26 червня 2015 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі-Тернопільська ОДПІ) за № 0017071702 від 19.02.2015 року, № 0017111702 від 19.02.2015 року, № 0017221702 від 19.02.2015 року, № 0017241702 від 19.02.2015 року, № 0061821782 від 04.06.2015 року.

Також позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської ОДПІ за № 0016971702/7 від 19.02.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн. та рішення за № 11482 від 26.03.2015 року про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_3 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013 року.

Постановою від 26 жовтня 2015 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області за № 0017071702 від 19.02.2015 року, № 0017111702 від 19.02.2015 року, № 0017241702 від 19.02.2015 року та № 0061821782 від 04.06.2015 року.

Також суд визнав протиправними та скасував рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області за № 0016971702/7 від 19.02.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн. та рішення за № 11482 від 26.03.2015 року про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_3 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ за № 0017221702 від 19.02.2015 року суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу про те, що згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, поточні банківські рахунки для фізичних осіб-резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб-підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями. Фізична особа-підприємець має право вільно користуватись коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності , за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів,передбачених чинним законодавством.

Тому податковий орган дійшов висновку, що кошти в сумі 5781800,00 грн., які на дійшли на розрахунковий рахунок позивача, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог ст. 292 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення та рішення контролюючого органу, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 01.05.2012 року по 30.09.2014 року ФОП ОСОБА_3 здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування із застосуванням ставки єдиного податку в розмірі 5 %, встановленої для 3-ї групи платників єдиного податку.

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 року по 30.09.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, оформленої актом за № 576/19-18-17-02/2402302218 від 10.02.2015 року, Тернопільська ОДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

-№ 0017071702 від 19.02.2015 року, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з єдиного податку в сумі 726209,91 грн., в тому числі 580967,93 грн. основного платежу та 145241,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0017111702 від 19.02.2015 року, яким визначила грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 19708,00 грн., в тому числі 15 494,00 грн. основного платежу та 4214,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0017221702 від 19.02.2015 року, яким застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 55 000,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки;

-№ 0017241702 від 19.02.2015 року, яким визначила грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 49178,00 грн., в тому числі 39342,00 грн. основного платежу та 9836,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0061821782 від 04.06.2015 року, яким збільшила грошове зобов'язання по єдиному податку з фізичних осі на суму 6636,13 грн., в тому числі 5308,90 грн. основного платежу та 1327,23 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, Тернопільська ОДПІ прийняла рішення за № 0016971702/7 від 19.02.2015 року про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн., а також рішення за № 11482 від 26.03.2015 року про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_3 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013 року.

Висновки податкового органу базуються на тому, що ФОП ОСОБА_3 протягом періоду з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року на порушення пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16, ст. 296 Податкового Кодексу України допустив заниження суми доходу, який підлягає оподаткуванню єдиним податком, внаслідок чого перевищив обсяг доходу, визначеного п. 291.4 ст. 294 Податкового Кодексу України для платників єдиного податку 3 групи.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення за № 0017221702 від 19.02.2015 року, яким Тернопільська ОДПІ застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 55 000,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 195 КАС України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не проводить аналізу правомірності зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи решту податкових повідомлень-рішень та рішень Тернопільської ОДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що кошти у розмірі 5781800,0 грн. не були набуті позивачем внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності за період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р., а тому у відповідача не було підстав для включення даних коштів до складу доходу, отриманого від підприємницької діяльності.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року позивач вніс на свій банківський рахунок власні кошти в сумі 5781800,0 грн..

Внесення на рахунок власних заощаджень підтверджується довідками із банків ПАТ ,,ВТБ Банк" від 11.02.2015 року, ПАТ ,,ВіЕйБі Банк" від 12.02.2015 року та ПАТ КБ ,,Фінансова Ініціатива" від 12.02.2015 року.

Згідно вказаних довідок на депозитних рахунка позивача протягом 2010-2013 рр. в ПАТ ,,АБ Укргазбанк" було розміщено 206000,0 доларів США, в ПАТ КБ ,,Фінансова Ініціатива" - 3076000,0 гривень в ПАТ ,,ВіЕйБі Банк" - 411500,0 доларів США, в ПАТ ,,ВТБ Банк" - 6373000 гривень.

Зазначені кошти отримані позивачем за договором купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 року, згідно якого позивач отримав 9435294,12 грн..

Підставою для винесення Тернопільською ОДПІ оскаржених податкових повідомлень-рішень та рішень стали висновки податкового органу про те, що власні кошти позивача в сумі 5781800,0 грн., які надійшли на його розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, є доходом фізичної особи-підприємця.

Вказана сума доходу, на думку контролюючого органу, перевищила граничну межу, визначену пунктом 291.4 ст. 294 Податкового кодексу України, а тому позивачу донараховані грошові зобов'язання та застосовані штрафні санкції, а також прийняте рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Надаючи правову оцінку правомірності таких висновків контролюючого органу та рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до третьої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є:1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що до доходу фізичної особи - підприємця не включаються отримані такою фізичною особою доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що кошти в сумі в сумі 5781800,0 грн., які позивач вніс на свій розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця, отримані ним саме від продажу майнових прав фізичної особи, а тому дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав вважати ці кошти доходом фізичної особи-підприємця.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано послався на приписи п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 ,,Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, яким визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що оподатковуваним доходом фізичної особи від провадження підприємницької діяльності є дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), отриманий від здійснення підприємницької діяльності, а тому включенню до обсягу доходу (виручки) підлягають тільки ті готівкові (безготівкові) кошти, що надійшли за результатами здійснення підприємницької діяльності (продажу товарів, надання послуг, орендна плата тощо), а не всі суми, які були фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи у касу, зокрема, пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також кошти, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, тощо.

Таким чином, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом, позивач не перевищив визначеної законодавством межі доходу в розмірі 3000000,00 грн., а тому застосування до нього штрафних санкцій, передбачених законодавством у випадку такого перевищення, є протиправним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 819/1786/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

М.А. Пліш

Ухвала в повному обсязі складена 26 вересня 2016 року.