Ухвала суду № 61574706, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2309/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Рафальській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування рішення, скасування картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про:

- визнання протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/059896 від 13 жовтня 2015 року;

- скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000120/2 від 13 жовтня 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС;

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00160 від 16 жовтня 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Київська міська митниця ДФС, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13 січня 2015 року між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті та за цінами визначеними у п. 1 і 2 цього контракту (далі - контракт).

02 березня 2015 року між позивачем і ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» (Грузія) було укладено додаткову угоду № 1 від 02 березня 2015 року до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом. Згідно тексту цієї додаткової угоди підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).

13 жовтня 2015 року на виконання вимог зазначеного контракту, ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» (Грузія) здійснено поставку товару («вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі» сильногазована», що розфасована у скляних пляшках ємністю по 0,5 л) в обсязі 25 992 скляних пляшок за ціною 11 436,48 дол. США відповідно до контракту з урахуванням змін до вартості , внесених додатковою угодою № 1 від 02 березня 2015 року, а саме: за ціною 0,44 дол. США за одну скляну пляшку ємністю 0,5 л.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» декларантом (ТОВ «Навіс Груп»), 13 жовтня 2015 року до митниці була подана вантажна митна декларація за № 1000250002/2015/059896 (далі - ВМД). Як зазначає позивач, в тексті свого позову, митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України («за основним методом»), тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з вантажною митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення такої вартості за основним методом декларантом 13 жовтня 2015 року подано до митного органу наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0807935 від 07 жовтня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №GE20150289 від 05 жовтня 2015 року; пакувальний лист б/н від 05 жовтня 2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди №1 від 02 березня 2015 року, №2 від 10 червня 2015 року і №3 від 12 червня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25 червня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 07 жовтня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) №2730 від 07 жовтня 2015 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №GEО2015 01/003309 від 06 жовтня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення С2274 від 07 жовтня 2015 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250002/2015/059896 від 13 жовтня 2015 року.

На етапі перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно п. 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - якщо здійснювалося страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

З тексту графи 33 оскржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що підставами для запиту додаткових документів стали наявні у поданих до митного оформлення основних документах розбіжності та відсутність в таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання електронного запиту митного органу від 13 жовтня 2015 року декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі ВМД №100250002/2015/059896 разом із супровідним листом №13-0031 від 13 жовтня 2015 року були подані такі документи: інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів (видатковими накладними, банківськими виписками); розрахунок ціни (калькуляцію); експертний висновок Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати №ОЭ-8/81 від 20 березня 2015 року з питання визначення ринкової вартості станом на 18.03.2015; лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 27 березня 2015 року №LT32-591/1503 з питання страхування експортних вантажів; прайс-лист виробника, діючий з 02 березня 2015 року ; копію відкритого полісу страхування вантажу № 00837 від 28.01.2015; платіжні доручення в іноземній валюті, свіфти, виписку з бухгалтерських та банківських документів; лист ДП «Держзовнішінформ» №11/653 від 04.06.2015 з питання надання експертного висновку зовнішньоекономічного контракту; копії довіреностей ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія», виданих певним особам на право підписання документів від імені компанії.

Стосовно вимоги митниці надати довідкову інформацію про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам декларант вказав на неможливість надання таких документів у зв'язку з тим, що зазначені документи можуть бути надані виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія), а тому станом на сьогодні надати додаткову інформацію по вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, протягом 10 календарних днів з дати запиту є неможливим.

За результатами розгляду поданих документів відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв'язку з наступним (графа 33 оскаржуваного рішення):

Митна вартість імпортованих товарі не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком відповідно до умов, наведених у ст. 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості…зокрема: в наданій міжн. товарно-трансп. накладній CMR в графі 14 зазначений номер документа, який також зазначений наданій експортній декларації країни відправлення, про що не зазначено в перекладі, який наданий до митного оформлення . В графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною: 0,51 USD * 25 992 пл./12 996 л = 1,02 USD/л.

Декларанту запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наданий прайс-лист виданий на умовах СІР Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту. Декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердженняч митної вартості, про що зазначив в листі.».

З урахуванням наведених висновків Митним постом «Західний» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000120/2 від 13 жовтня 2015 року (далі - рішення №100250002/2015/000120/2), за яким задекларована позивачем митна вартість товару в розмірі 11 436,48 дол. США (що в еквіваленті на національну валюту складала 249 518,08 грн.) за 25 992 скляних пляшок води мінеральної «Боржомі» ємністю по 0,5 л за 0,44 дол. США була відкоригована відповідачем до вартості 13 255,92 дол. США (тобто, за ціною 1,02 дол. США за одну скляну пляшку ємністю 0,5 л) з використанням другорядного методу - за резервним методом. Як зазначено в графі 33 такого рішення, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано резервний метод визначення митної вартості для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію від 28 червня 2015 року № 500040403/2015/2705.

Того ж дня Митний пост «Західний» у зв'язку з прийняттям рішення № 100250002/2015/000120/2 Митний пост «Західний» склав картку відмови № 22015/00160 в прийнятті митної декларації № 100250002/2015/059896 від 13 жовтня 2015 року (далі - картка відмови).

13 жовтня 2015 року товари були випущенні за ВМД № 100250002/2015/059946 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х Митного кодексу України.

У грудні 2015 року позивач керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Київської митниці ДФС України разом з супровідним листом № 747/4-15ц від 16 грудня 2015 року додаткові документи (а саме: копії платіжного доручення № 41 від 21 жовтня 2015 року щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію розрахунку ціни (калькуляцію); копію митної декларації країни відправлення; копію угоди відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року).

У відповідь на вказаний лист позивача Київська митниця ДФС України надіслала товариству лист № 56/10/26-70-25-02 від 06 січня 2016 року, де зазначила, що в ході митного оформлення імпортованих товарів ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» не виконало в повному обсязі вимоги ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки: наданий в якості калькуляції лист від 26 березня 2015 року № LT32-589/1503 містить лише такі статі витрат: як на придбання товару; логістичні та транспортні витрати. При цьому, за результатами аналізу даних з мережі Інтернет (відомості з офіційного сайту компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL) митниця дійшла висновку, що IDS BORJOMI GEORGIA LLC (продавець) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS BORJOMI INTERNATIONAL, та як наслідок, - являються пов'язаними особами у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угодти з торифів та рогівлі 1994 року. У зв'язку з цим, митниця розцінила наданий розрахунок ціни оцінюваного товару таким, що не містить повного переліку виробничих витрат, прибутку та інших витрат, які відповідно до ст. 58 Кодексу додаються до ціни, яка сплачена або підлягає сплаті, зокрема, щодо сировинних складових витрат на пакування, тару, маркування, завантаження, розвантаження, транспортування та страхування оцінюваних товарів. У зв'язку з цим митниця дійшла висновку, що наданий до митного оформлення розрахунок ціни викликає сумніви у достовірності наданих відомостей та не містить інформації для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість; на копії угоди до відкритого страхового полісу від 04 березня 2015 року № ICG/AG 15/026+1 відсутні печатка та підпис страхувальника, а також не наданий відкритий поліс № 00837 та окремі заявки на оцінювані партії товарів, що не дає можливості перевірити страхові суми та складові митної вартості товарів; копії митних декларацій країни відправлення не містять відміток митних органів країни відправлення та/або країн транзиту.

З урахуванням наведених висновків відповідач вирішив, що надані документи не доводять, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та покупцем оцінюваного товару не вплинув на ціну такого товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо чисельних значень склових митної вартості, та як наслідок, - відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення №100250002/2015/000120/2.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що для митного оформлення товару позивач надав Митному посту «Західний» належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, а тому відповідачем прийнято рішення та оформлено картку відмови за необґрунтованих підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, митну вартість було визначено за шостим (резервним) методом.

Як вбачається з пояснювальної записки спірного рішення митного органу, підставою не застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) стало: 1) декларантом не подано документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів; 2) у митного органу наявна інформація щодо числових значень митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів; 3) подані документи, на переконання митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей.

Стосовно висновку митного органу про подання позивачем до митного оформлення не всіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару, колегія суддів встановила наступне.

Обґрунтовуючи наведений висновок митний орган посилався на те, що до митного оформлення товару декларантом не подано всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості товару, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними(аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляції). В зв'язку з чим відповідачем від позивача були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

На вимогу митного органу позивачем були надані додаткові документи, в тому числі: розрахунок ціни (калькуляція) - у вигляді інформаційного листа компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 26 березня 2015 року № LT-32-589/1503, прайс-лист, відкритий поліс страхування вантажу № 00837 від 28 січня 2015 року, інформацію, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів - надані разом з супровідним листом від 13 жовтня 2015 року № 13-001.

За результатами отримання перелічених вище документів, митний орган в тексті оспорюваного рішення № 100250002/2015/000120/2 зауважив про не надання позивачем всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали колегія суддів дійшла висновку про хибність таких висновків митних органів, оскільки декларантом позивача були подані всі необхідні для митного оформлення імпортованого товару документи (в тому числі на запит митниці від 13 жовтня 2015 року), що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України (а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додаткові угоди до нього, рахунок-фактура (інвойс), страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні документи). Пізніше додатково позивачем буди надані відповідачу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та документи щодо пролонгування дії полісу страхування, та крім того додаткові документи, визначені у ч. 3 ст. 53 МК України, виписка з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника товару, копія митної декларації країни відправлення. Такі документи, на думку суду, містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

У відповідності до умов контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року з урахуванням змін внесених додатковими угодами № 1 від 02 березня 2015 року , № 2 від 10 червня 2015 року і № 3 від 12 червня 2015 року, продавець продає покупцю товар (в тому числі мінеральну воду «Боржомі» у скляних пляшках ємністю 0,5 л) на умовах СІР Одеса Західна, згідно Інкотермс-2010. Ціни на товар визначені на умовах СІР Одеса Західна та при перевезенні товару у звичайних вагонах чи контейнерах складають, зокрема, за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л у розмірі 0,44 дол. США. Відвантаження товару за цим контрактом здійснюється згідно узгодженому між покупцем і продавцем графіку поставок. Поставка товару за контрактом здійснюється на умовах СІР Одеса Західна, згідно Інкотермс-2010. Поставка здійснюється у вантажних автомобілях, у залізничних вагонах чи/або у контейнерах за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортовська, 9. Перевізні документи, залізничні накладні оформлюються продавцем до ст. Одеса Західна згідно реквізитів, вказаних у цьому контракті. Покупець здійснює повну оплату кожної партії товару впродовж 75 днів з моменту митного оформлення вантажу в Одесі Україна. Оплата здійснюється у доларах США шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця.

При цьому, згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін «СІР» («Carriage and Insurance Paid to» в перекладі «Провезення та страхування оплачені до») означає, що продавець несе ті ж обов'язки, що і відповідно до терміна СРТ (тобто, продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення, також в обов'язки продавця входить здійснення необхідного для вивозу митного очищення товару), але з тим доповненням, що продавець повинен забезпечити транспортне страхування від ризиків загибелі або пошкодження товару під час перевезення. Продавець укладає договір страхування й оплачує страхову премію. Покупець повинен прийняти до відома, що згідно з терміном СIP від продавця потрібно лише забезпечення страхування на мінімальних умовах. Згідно з даними умовами, продавець зобов'язаний забезпечити митне очищення товару для експорту. Цей термін може використовуватися при перевезенні товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Згідно наявних у матеріалах справи рахунку-фактури (інвойсу) № GE20150289 від 05 жовтня 2015 року, копії примірника вантажної митної декларації країни відправлення № С-2274 від 07 жовтня 2015 року, прайс-листа виробника товару умовами поставку товару визначено СІР Одеса Західна згідно Інкотермс 2010, що відповідає даним графи 20 електронної митної декларації № 100250002/2015/059896 від 13 жовтня 2015 року.

Також позивачем до митного оформлення був поданий розрахунок ціни (калькуляція) виробника товару, що оформлений у вигляді інформаційного листа ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» від 26 березня 2015 № LT32-589/1503, та де наведена собівартість мінеральної води «Боржомі». Даний розрахунок ціни був поданий декларантом разом з супровідним листом від 13 жовтня 2015 року № 13-001, про що зазначено у самій ВМД № 100250005/2015/059950 від 13 жовтня 2015 року. За даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах СІР Одеса, Західна Україна (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02 березня 2015 року № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США, та включає в себе: 0,0613 дол. США - логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати; 0,3700 дол. США на придбання товару.

Тобто, дана калькуляція продавця містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості реалізуємої продукції на умовах СІР. Претензії Київської міської митниці ДФС до змісту наданого розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару суд вважає необґрунтованими, з таких підстав: 1) форма розрахунку ціни виробника товару на законодавчому рівні не затверджена, а правильність розрахунку виробником ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» ціни товару в даному випадку відповідачем жодними документальними доказами спростована не була; 2) у відповідності до норм ч. 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості) понесені покупцем, як: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо). У випадку якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч. 10 ст. 58 цього Кодексу, і якщо вони не включались до ціни, то для митного оформлення товару згідно п. 1 ч. 2 ст. 53 МК України має надаватися декларація митної вартості. В даному випадку витрати на навантаження, розвантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже включені до ціни товару, а документальні докази понесення позивачем додактвоих витрат, перелік яких наведений у ч. 10ст. 58 МК України, матеріали даної справи не містять.

Щодо правомірності посилань відповідача на відсутність у позивача страхових документів та інших документів, підтверджуючих витрати на страхування поставки товару, та їх дійсність, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки при митному оформленні товару позивачем був наданий відкритий поліс страхування вантажу № 00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

П. 5.2. контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме - ТОВ«Аі ді ес Боржомі Грузія» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс, а страхувальником - ТОВ «Страхова компанія Ай сі груп» (Грузія).

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана з датою прийняття покупцем товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28 січня 2015 року - 04 березня 2015 року. При цьому, 04 березня 2015 року ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп») на предмет внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування №ICG/AG 15/026 від 28 січня 2015 року та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04 березня 2016 року.

Копія даної угоди №ICG/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року була надана відповідачу разом з листом позивача від 16 грудня 2015 року №749/4-15ц, та не взята Київською міською митницею до уваги з тієї підстави, що на копії вказаної угоди до відкритого страхового полісу, на думку митниці, відсутні печатки та підпис страхувальника.

Дослідивши надану позивачем копію угоди №ICG/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, суд встановив наявність у ній підпису представника страхувальника, що скріплений відтиском печатки ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп».

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» від 27 березня 2015 року № LT32 - 591/1503, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Враховуючи наведене та відсутність у матеріалах справи належних документальних доказів, що засвідчують факт того, що в дійсності угода №/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року не укладалась між сторонами, та/або стверджують про наявність у поданих позивачем документах ознак підробки, що доведена в порядку кримінального судочинства, суд дійшов висновку про хибність висновків митного органу щодо відсутності у позивача небхідних та дійсних страхових документів.

Таким чином, витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

Стосовно інших критичних зауважень відповідача, що не зазначені в графі 33 оскаржуваного рішення, а саме до змісту поданих до митного оформлення платіжних документів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Після прийняття митним органом рішення № 100250002/2015/00120/2, позивач надав відповідачу копії платіжного доручення № 41 від 21 жовтня 2015 року на оплату товару в сумі 34 309,44 дол. США, в тому числі за інвойсом № GЕ20150289 від 05 жовтня 2015 року та свіфт-повідомлення ПАТ «Дойче Банк ДБУ» від 21 жовтня 2015 року; що містять інформацію про оплату позивачем оцінюваної партії товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Інших розбіжностей чи невідповідностей у поданих декларантом документах митним органом не виявлено.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України (далі по тексту - МК) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору та не містять розбіжностей. Крім того, позивачем було надано відповідачу додаткові документи, якими підтверджуються числові значення заявленої митної вартості товару за ціною договору.

Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу.

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не встановлено.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Стосовно висновку митного органу щодо пов'язаності продавця та покупця за контрактом, що, виходячи з позиції відповідача, вплинуло на зменшення ціни товару, що ввозився, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 12 ст. 58 МК України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Мета заниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару фактично, всупереч зміненим умовам контракту залишилась незмінною.

Митним органом зазначену обставину не доведено.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору та не містять розбіжностей. Крім того, зазначено про неможливість надати документи виробника товару у зв'язку з їх відсутністю. В той же час, митним органом не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору містять розбіжності та наявності обґрунтованих сумнівів.

Отже, судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, ч. 4 ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 27 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.