Ухвала суду № 61574528, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 рокусправа № 804/14387/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій , -

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

1. скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2015 року №0001592201;

2. визнати неправомірними та протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:

- в частині самостійного визнання нереальності здійснення господарських операцій та завищення (заниження) суми ПДВ, яка віднесена до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року по взаємовідносинам ТОВ "ТПГ Алвіс" із контрагентами-постачальниками ТОВ "Вейлер", ТОВ "Верштат", ТОВ "ДФК", ТОВ "Іншаат-Інвест", ОСОБА_1, ТОВ "Гранд Крістал" та наступними контрагентами-покупцями згідно висновків акту планової виїзної перевірки від 18 травня 2015 року №3872202/37071386 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс";

- щодо визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за даними планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс" без урахування суми валових витрат підприємства, які зазначені у запереченнях від 12 червня 2015 року №12.06.001.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2015 року №0001592201 в частині збільшення платнику податків суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 252941,80 грн., в тому числі за основним платежем на суму 202353,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 50588,36 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на винесення судом першої інстанції постанови без дослідження та всебічного з'ясування усіх обставин справи, порушення норм процесуального права в частині дослідження доказів та надання їм належної оцінки, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 16.04.2015 року №108, №109, №110, №111, №122 виданих ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТПГ Алвіс" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено Акт №387/2202/37071386 від 18.05.2015 року.

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "ТПГ Алвіс":

1) підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 135.1, пункту 135.2 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 та пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 469049 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 469049 грн.;

2) пункту 185.1. статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення податкових зобов'язань на загальну суму 300196 грн., у тому числі за лютий 2014 року суму ПДВ у сумі 38526 грн., за березень 2014 року у сумі 88095 грн., за квітень 2014 року у сумі 66058 грн., за травень 2014 року у сумі 42908 грн., за червень 2014 року у сумі 3732 грн., за липень 2014 року у сумі 25429 грн., за серпень 2014 року у сумі 31750 грн., за вересень 2014 року в сумі 877 грн., за жовтень 2014 року в сумі 2035 грн. та за листопад 2014 року в сумі 786 грн.;

- завищення податкового кредиту на загальну суму 158318 грн., у тому числі за лютий 2014 року суму ПДВ у сумі 38526 грн., за березень 2014 року у сумі 1776 грн., за квітень 2014 року у сумі 66058 грн., за травень 2014 року у сумі 42908 грн., за червень 2014 року у сумі 3732 грн., за липень 2014 року у сумі 1450 грн., за серпень 2014 року у сумі 170 грн., за вересень 2014 року в сумі 877 грн., за жовтень 2014 року в сумі 2035 грн. та за листопад 2014 року в сумі 786 грн.

На підставі акту перевірки від 18 травня 2015 року №387/2202/37071386 відповідачем прийнято та направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0001592201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 586311,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 469049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 117262,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку щодо не підтвердження матеріалами справи реальності операцій позивача з його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наданих позивачем первинних документів, ТОВ "ТПГ Алвіс" мало господарські відносини з ТОВ "Вейлер", ТОВ "Верштат", ТОВ "ДФК", ТОВ "Іншаат-Інвест", ОСОБА_1 та ТОВ "Гранд Крістал" результат здійснення яких знайшов своє відображення у відповідних бухгалтерських та податкових документах.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень пп. 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу вимог пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність з 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що надані позивачем первинні документи свідчать про господарські операції позивача з його контрагентами.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, наявність кримінальних проваджень, які свідчать про фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача, а саме ТОВ "Вейлер", ТОВ "Верштат", ТОВ "ДФК", ТОВ "Іншаат-Інвест" та ТОВ "Гранд Крістал".

Тому, ця обставина не може залишитися неврахованою, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначене вище, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є безпідставними.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Вейлер", ТОВ "Верштат", ТОВ "ДФК", ТОВ "Іншаат-Інвест" та ТОВ "Гранд Крістал" є обґрунтованим.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Алвіс" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 27.09.2016 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим