Постанова № 61574287, 27.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2016 року письмове провадження № 826/17669/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на посаді

Позивач звернувся до суду з позовами до відповідача в яких просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області по звільненню ОСОБА_1, та протизаконним наказ ГУ від 24.07.2015 № 393 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 та скасувати його;

- поновити його, ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні МВС України в Київській області з наданням йому вільної штатної посади в підрозділах ГУ у відповідності до його освіти, спеціального звання раніше займаної посади, набутого досвіду роботи;

- стягнути на його користь з Головного управління МВС України в Київській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2015 по день винесення рішення суду із розрахунку 120,51 грн. середньоденної заробітної плати та моральну шкоду в сумі 5000,00 гривень;

- зобов'язати ГУМВС України у Київський області змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 24.07.2015 на фактичний день видачі трудової книжки;

- зобов'язати ГУМВС України в Київський області видати ОСОБА_2 трудову книжку;

- стягнути з ГУМВС України у Київський області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10604,88 гривень.

Ухвалою суду від 11.11.2015 року об'єднано позовні вимоги в адміністративних справах №826/17669/15 та №826/23823/15 в одне провадження і присвоєно справі номер №826/17669/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Головного Управління МВС України в Київській області № 393 о/с від 27.04.2015 року «По особовому складу» в частині, що стосується позивача прийнято всупереч чинного законодавства. Позивач вказує на те, що при звільнені через скорочення штатів йому не було запропоновано іншу роботу у системі органів внутрішніх справ України. Звільнення відбулося під час його хвороби та перебування на лікуванні в стаціонарному відділенні лікарні.

У порушення норм трудового законодавства позивачу не видано трудову книжку, та не направлено повідомлення про необхідність її отримання.

Позивач та його представник під час розгляду справи уточнив позовні вимоги та просив:

- визнати незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області по звільненню ОСОБА_1 Визнати протизаконним наказ ГУ від 24.07.2015 № 393 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 та скасувати його;

- поновити його, ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні МВС України в Київській області;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу з 24.07.2015 по 24.05.2016 - день винесення рішення суду із розрахунку 120,51 гривень середньоденної заробітної плати за 295 днів вимушеного прогулу в сумі 35450,45 (тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 45 коп.) грн, та моральну шкоду в розмірі 5000, 00 гривень;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1

Представник позивача під час розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник Головного Управління МВС України у Київській області позов не визнав, однак, погодився про неправомірність звільнення позивача під час дії лікарняного. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи судом допитано в якості свідка старшого інспектора управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції м. Києва ОСОБА_3

Свідок повідомив суд, що раніше, він працював у відділі кадрів МВС України в Київській області, у зв'язку із чим здійснював повідомлення позивача у телефонному порядку про необхідність прибути на роботу для оримання переліку вакантних посад. Пізніше, зі слів заступника начальника відділу комплектування та проходження служби Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_4 він дізнався, що ОСОБА_2 пропонували посади, складено відповідний акт.

Суд 24.05.2016 року відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, з квітня 2006 року працював в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у відділі ветеринарної міліції на посаді старшого інспектора.

Наказом Головного Управління МВС України в Київській області № 393 о/с від 27.04.2015 року капітана міліції ОСОБА_2 (М - 248182), старшого інспектора відділу ветеринарної міліції, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Підставою для звільнення став наказ Головного управління від 17.03.2015 року № 561, попередження про можливе наступне вивільнення від 19.05.2015 року.

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Як повідомив представник відповідача, у зв'язку із ліквідацією Головного управління МВС України в Київській області, в рамках реформування правоохоронної системи України, відбулося скорочення штатів в управлінні. Позивача повідомлено про можливе наступне вивільнення 19.05.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ проведено відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, на момент виникнення спірних правовідносин, було врегульовано Законом України «Про міліцію», а також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до п. 8 Положення № 114, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно п. 64 «г» Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Порядок звільнення працівника через скорочення штатів вказаним положенням не визначений тому, суд до даних правовідносин застосовує загальні положення норм трудового законодавства.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина 3 статті 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Під час розгляду справи представник відповідача на вимогу суду не надав доказів скорочення штатів у Головному управлінні МВС України в Київській області, копію попередження позивача про можливе наступне вивільнення від 19.05.2015 року, пропонування інших посад, акт відмови позивача від подальшого проходження служби, так і доказів щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі.

Свідок ОСОБА_3 не підтвердив обставин пропонування позивачу вакантних посад, відмови позивача від продовження служби.

Факт пропонування конкретних посад Позивачем заперечується, з його пояснень вбачається, що йому не надано пропозицій про подальше проходження служби. Крім цього позивач повідомив, що він особисто подав дві пропозиції, щодо посад на які його згодні були взяти для подальшого проходження служби в інших установах внутрішніх справ, однак відповідачем з невідомих причин відмовлено.

Таким чином позивача було звільнено з роботи з порушенням статей 40, 49-2 КЗпП, оскільки відповідач вакантних посад позивачу у порядку передбаченому чинним законодавством не запропонував.

Відомості з журналу обліку вихідних та внутрішніх документів, згідно яких акт щодо пропонування позивачу посад зареєстровано в управлінні за внутрішнім номером 5332 від 21.07.2015 року, суд оцінює критично, оскільки неможливо встановити ким складений цей акт та за яких умов.

Суд також враховує, що оскаржуваний наказ № 393 о/с від 27.04.2015 Головного Управління МВС України в Київській області було видано під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_2, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЩ №369659, виданим Березанською міською лікарнею Київської області, згідно яких Позивач з 24.07.2015 по 07.08.2015 включно перебував на лікарняному.

Згідно із пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 року N 114 (з наступними змінами та доповненнями), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, з наведених вище підстав, позовні вимоги слід задовольнити шляхом: визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління МВС України в Київській області № 393 о/с від 27.04.2015 року «по особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М - 248182), старшого інспектора відділу ветеринарної міліції з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів), та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Так, згідно довідки начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 2/1308 від 03.11.2015 року середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_2 на момент звільнення становило до виплати 2 723,15 грн.

Середньоденна заробітна плата складає 136,15 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача дорівнює 297. Відповідно середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з 27 липня 2015 року по 27 вересня 2016 року складає 40 436,55 грн.

Відповідно до п.2 та п.3 ч. 1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення Позивача на посаді старшого інспектора відділу ветеринарної міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди у сумі 5000 гривень, також підлягає задоволенню, так як судом дійсно встановлено незаконне звільнення позивача, що також призвело до погіршення здоровя позивача. Враховуючи обставини справи, втрату позивачем нормальних життєвих звязків та необхідність докладання ним додаткових зусиль для відновлення порушених трудових прав та організації свого життя, суд вважає, що сума в 5000 грн. є розумною та справедливою компенсацією моральних страждань позивача.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконними дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області по звільненню ОСОБА_1, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки достатнім захистом порушених прав позивача буде скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені 'її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач покладений на нього обов'язок не виконав.

Крім того, суд звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

При цьому, суд зазначає, що станом на час розгляду справи відповідно до відомостей із з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області перебуває у стані припинення, за рішенням засновників з 05.11.2015 та не ліквідоване.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст. 122, 158-ст. 163 ст 167 ст 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління МВС України в Київській області № 393 о/с від 27.04.2015 року «По особовому складу» про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М - 248182), старшого інспектора відділу ветеринарної міліції, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу ветеринарної міліції Головного управління МВС України в Київській області.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області середній заробіток за час вимушеного прогулу (грошове забезпечення) з 27 липня 2015 року по 27 вересня 2016 року у розмірі 40 436,55 грн.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) грн., 00 коп. моральної шкоди.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу ветеринарної міліції Головного управління МВС України в Київській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 2 723,15 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій