Ухвала суду № 61574280, 27.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 вересня 2016 року

м. Київ

№ 826/20982/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом

Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібіс»

про

стягнення заборгованості в розмірі 19997,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі – позивач або ДФІ в Дніпропетровській області) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібіс» (далі – відповідач або ТОВ «Ібіс») про стягнення заборгованості в сумі 19997,76 грн.

Позов обґрунтовується тим, що в результаті проведеної ревізії окремих напрямів фінансово-господарської діяльності, у тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв’язку з оголошеною мобілізацією, військової частини 3035 Національної гвардії України за період з 01.08.2013 по 01.01.2015, встановлено ряд порушень та недоліків, зокрема, в/ч 3054 НГУ у порушення пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у жовтні- грудні 2014 року за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету безпідставно сплачено податок на додану вартість за придбані у ТОВ «Ібіс» товари спеціального призначення (захисні окуляри), чим завдано збитків державному бюджету у загальній сумі 19997,76 грн. Таким чином, позивач вважає, що наведені збитки належать до стягнення з ТОВ «Ібіс».

ТОВ «Ібіс» подано суду клопотання про закриття провадження у даній справі у зв’язку з тим, що позов ДФІ в Дніпропетровській області не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки останній звернувся до суду поза межами визначених законодавством повноважень.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом зазначає наступне.

ДФІ в Дніпропетровській області проведена ревізія окремих напрямів фінансово-господарської діяльності, в тому числі щодо використання кошів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв’язку з оголошеною мобілізацію, військової частини 3054 Національної гвардії України за період з 01.08.2013 по 01.01.2015, за результатами якої складено акт від 22.04.2015 № 04.-01.1-16/03-ДСК, яким зафіксовані виявлення порушення, зокрема, у порушення пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у жовтні- грудні 2014 року за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету в/ч 3054 НГУ безпідставно сплачено податок на додану вартість за придбані у ТОВ «Ібіс» товари спеціального призначення (захисні окуляри), чим завдано збитків державному бюджету.

З метою усунення виявлених порушень, ДФІ в Дніпропетровській області направлена командиру в/ч 3054 НГУ вимога щодо усунення порушень законодавства від 25.05.2015 № 04-01.1-16/22-ДСК, зокрема, стягнути з ТОВ «Ібіс» збитки в сумі 19997,76 грн. завдані внаслідок безпідставної сплати податку на додану вартість, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

З метою відшкодування завданих державному бюджету коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина 2 статті 2 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 10 Закону закріплені права органу державного фінансового контролю, до яких, крім іншого належать, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 310 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (пункт 1).

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи (пункт 1).

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Положення, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

За приписами підпунктів 15, 17, 21 пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені під час проведення ревізій приховані, занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними державними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування у разі, коли отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням підзвітними установами коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем у даній справі є юридична особа ТОВ «Ібіс», яка не є підконтрольною позивачеві установою в розумінні положень Закону.

Крім того, позивач звернувся до суду поза межами визначених законодавством повноважень, оскільки останнє відбувається не в інтересах держави і не до підконтрольної установи, а безпосередньо в інтересах підконтрольної установи - в/ч 3054 НГУ.

Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 09.04.2015 по справі № 2а-18099/11/2670, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 160-165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження в адміністративній справі № 826/20982/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібіс» про стягнення заборгованості в сумі 19997,76 грн.

2. Роз’яснити Державній фінансовій інспекції в Дніпропетровській області, що дана справа не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спірні правовідносини вирішуються у порядку господарського судочинства.

3. Роз’яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій