Постанова № 61574179, 23.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2016 року 13:45 №826/7479/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Мазур А.С., Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державної архітектурно-будівельної інспекції України 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Трастбуд» 2) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5»про визнання протиправним та скасування наказу,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Трастбуд», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5», в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 11.07.2013 №34 «Д» «Про скасування сертифікату».

Суд визнав причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ, виданий Інспекцією поза межами компетенції та прийнятий всупереч Конституції України, актів законодавства та нормативно-правових актів, а відтак є недійсним з моменту прийняття та підлягає скасуванню. Зазначив, що відповідно до законодавства, що регулює містобудівну діяльність до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю належать повноваження щодо видачі відповідного сертифіката або у визначених законодавством випадках відмови у його видачі, втім, вказаними нормативно-правовими актами не передбачено скасування сертифікатів.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуваний наказ прийнятий правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Заперечень на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд позов задовольнити, мотивуючи тим, що наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 11.07.2013 №34 «Д» «Про скасування сертифікату» є протиправним та підлягає скасуванню.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі листа громадської організації «Ліга благоустрою киян» та направлення на проведення перевірки від 10.07.2013 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил товариством з обмеженою відповідальністю «Трастбуд» щодо об'єкту будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 11.07.2013.

Під час перевірки з виїздом на місце встановлено, що за вказаною вище адресою розташовано будинок секції А та Б, в яких здійснюється реконструкція технічних поверхів - 26, 27, які прийняті в експлуатацію без відповідних дозвільних документів, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі вказаного вище акта перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийнято наказ від 11.07.2013 №34 «Д» «Про скасування сертифікату», яким скасовано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1, житловий будинок (секція А, секція Б) (перший пусковий комплекс) на АДРЕСА_2» №КВ 16412102551 від 22.06.2012.

16.07.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві прийнято постанову №288/13/1 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Трастбуд» штрафу у розмірі 424 390,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою від 14.11.2014 №826/14984/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2015, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трастбуд» задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову від 16.07.2013 №288/13/1, прийняту Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Позивачка, не погоджуючись із наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 11.07.2013 №34 «Д» «Про скасування сертифікату», звернулась до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

Згідно частини третьої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Частиною сьомою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.

Згідно пункту 26 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №461) Інспекція приймає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення про видачу сертифіката за формою згідно з додатком 4 або відмову в його видачі за формою згідно з додатком 5.

Відповідно до частини дев'ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення закінченого будівництвом об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

Згідно частини десятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Як вбачається з матеріалів справи Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на підставі заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту позивачу видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1, житловий будинок (секція А, секція Б) (перший пусковий комплекс) на АДРЕСА_2» №КВ 16412102551 від 22.06.2012.

Відповідно до додатку до Закону України «Про переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого» від 19.05.2011 №3392-VI сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності є документом дозвільного характеру.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Отже, виданий позивачу сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1, житловий будинок (секція А, секція Б) (перший пусковий комплекс) на АДРЕСА_2» є документом дозвільного характеру.

Частиною першою статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, частина сьома статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначає, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

- звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

- припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом);

- припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

У разі анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Поновлення документа дозвільного характеру відбувається шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб'єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.

Під час розгляду вказаної справи, судом встановлено, що Інспекцією дозвільний документ - сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №КВ 16412102551 від 22.06.2012 було скасовано за результатами проведеної вищевказаної позапланової перевірки позивача за відсутності судового рішення, що є порушенням вимог вищевказаного законодавства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі №К/800/58348/14.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 11.07.2013 №34 «Д» «Про скасування сертифікату».

3. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді А.С. Мазур

А.Б. Федорчук