Ухвала суду № 61573802, 26.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4898/16

УХВАЛА

26 вересня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Кей Колект, про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23399039 від 04.082015 року; вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 10673201, який внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року; вилучення з державного реєстру запис № 10673121, який внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року; поновити відомості про попереднього власника домоволодіння що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46 щодо ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1).

З позовної заяви вбачається, що 12 липня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2824-08 ОФ Н.

У забезпечення виконання умов зазначеного Договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений 01.11.2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за № 3191, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - домоволодіння, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46.

При посвідченні Іпотечного договору була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, про що було внесено запис до реєстру за № 147.

В подальшому, 12 грудня 2011 року, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, на підставі яких, як зазначає третя особа, до неї перейшли права вимоги, які виникли з вищевказаного договору про надання споживчого кредиту та вищевказаного іпотечного договору у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

18 липня 2016 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 63727253 позивачу стало відомо, що 04 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23399039, та зареєстроване право власності на домоволодіння розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46. за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, адреса: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22).

Як зазначає позивач, в реєстраційному записі, внесеному на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 04 серпня 2015 року, підставою виникнення права власності значиться вищевказаний договір іпотеки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення були прийняті на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за заявою ТОВ Фінансова компанія Централ Капітал.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14 червня 2016 року по справі № 826/4858/15 (в ЄДРСР № 59205451), по якій предметом оскарження також було рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, прийняте на підставі застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд враховує викладений вище висновок Верховного Суду України по справі 826/4858/15, а тому вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, належить відмовити.

Керуючись, п.1 ч.1 ст.109, ст.165 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Надіслати позивачу копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Суддя В.В.Андрухів