Постанова № 61573724, 26.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3988/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо заборони 20.03.2016р. переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини Сітроен; визнання протиправним та скасування рішення картки відмови №508050700/00037 від 20.03.2016р. про відмову у пропуску через митний кордон України особистого майна громадянина України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 щодо заборони 20.03.2016р. переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини Сітроен; визнати протиправним та скасувати рішення Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20.03.2016р., складену старшим державним інспектором відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що громадянину України ОСОБА_1, який є вимушеним внутрішнім переселенцем, заборонено вільно володіти і користуватись на території України своїм особистим майном, шляхом заборони перевезення з тимчасово окупованої території - Автономної Республіки Крим до материкової частини України своє майно для подальшого користування ним на новому місці проживання. Також, позивач зазначає, що у спірному рішенні - Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20.03.2016р., відповідачі необґрунтовано послалися на пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», оскільки означеною постановою заборонено лише дії з поставки товарів, та в жодному разі не особистого майна громадян України.

Відповідач Херсонська митниця ДФС з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вхід.№ЕП/2217/16 від 19.08.2016р.), зазначаючи, що позивачем ОСОБА_1, у порушення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», до митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20.03.2016р., внесено товари, а саме: автомобільна резина разом з дисками, розміром R-16, кількістю 4 штуки, які не передбачені переліком особистих речей громадян, визначених ч.1 ст.370 Митного кодексу України.

Відповідач старший державний інспектор відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 у судове засідання 20.09.2016р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, заперечення на позов не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач старший державний інспектор відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 до суду не з»явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи митного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2016р. о 00 годині 55 хвилин, після проходження прикордонного контролю, громадянин України ОСОБА_1, на належному йому транспортному засобі марки «СІТROEN С4» (реєстраційний номер НОМЕР_1), для проходження митних формальностей прибув до зони митного контролю ВМО «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС.

Судом зясовано, що 20.03.2016р. о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_1 до «вікна прийому документів» старшому державному інспектору відділу митного оформлення «Каланчак» Херсонської митниці ДФС ОСОБА_2 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.07.2013р. №САТ029668, паспорт громадянина України від 12.06.1997р. серії ЕС335511, митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20.03.2016р., у якій зазначив, що переміщує комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих ОСОБА_1 відповідно до Митного кодексу України, старшим державним інспектором відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 20.03.2016р. винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/2016/00037, якою ОСОБА_1 відмовлено у пропуску через митний кордон України автомобільної резини разом з дисками, розміром R-16, кількістю 4 штуки, оскільки з урахуванням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», означений товар не передбачено переліком особистих речей громадян, визначених ч.1 ст.370 Митного кодексу України.

Не погодившись із Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/2016/00037 від 20.03.2016р., позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 щодо заборони 20.03.2016р. переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини Сітроен; визнання протиправним та скасування рішення Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20.03.2016р., складену старшим державним інспектором відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, судом встановлено, що 16.03.2014 р. відбувся нелегітимний референдум про статус Криму (приєднання до Російської Федерації), а 17.03.2014р. на підставі Декларації про незалежність і результатів референдуму проголошена Республіка Крим як незалежна і суверенна держава, до складу якої увійшов Севастополь як місто з особливим статусом. Президент Російської Федерації підписав Указ про визнання Республіки Крим як незалежної і суверенної держави, а 18.03.2014р. підписано договір про прийняття Криму і Севастополя до складу Росії.

Насильницька анексія Криму не визнається Українською Державою, та згідно з приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014р. №1207-VII (зі змінами та доповненнями) територія Кримського півострова, внаслідок російської окупації, вважається тимчасово окупованою територією. Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюції №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014року про підтримку територіальної цілісності України.

30.04.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №424-р "Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю", котрим, у зв'язку із загостренням ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, та відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", вирішено тимчасово закрити пункти пропуску та пункти контролю за переліком згідно з додатком до цього розпорядження.

Зокрема, судом зясовано, що громадянин України ОСОБА_1, котрий проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, перемістився з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 18.04.2016р. №9125000995.

З матеріалів справи також вбачається, що 20.03.2016р. о 00 годині 55 хвилин, після проходження прикордонного контролю, громадянин України ОСОБА_1, на належному йому транспортному засобі марки «СІТROEN С4» (реєстраційний номер НОМЕР_1), для проходження митних формальностей прибув до зони митного контролю ВМО «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС.

Відповідно до статті 369 Митного кодексу України особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю, визначених частиною першою статті 319 цього Кодексу.

Судом зясовано, що 20.03.2016р. о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_1 до «вікна прийому документів» старшому державному інспектору відділу митного оформлення «Каланчак» Херсонської митниці ДФС ОСОБА_2 надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.07.2013р. №САТ029668, паспорт громадянина України від 12.06.1997р. серії ЕС335511, та, на вимогу фахівця митного органу, Декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20.03.2016р., у якій зазначив, що переміщує комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, старшим державним інспектором відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 20.03.2016р. винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/2016/00037, якою відмовлено ОСОБА_1 у пропуску через митний кордон України автомобільної резини разом з дисками, розміром R-16, кількістю 4 штуки, оскільки з урахуванням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», означений товар не передбачено переліком особистих речей громадян, визначених ч.1 ст.370 Митного кодексу України.

16.12.2015р. Кабінетом Міністрів України, відповідно до підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", прийнято Постанову №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», якою заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком:

- особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі;

- соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком.

Перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян передбачено статтею 370 Митного кодексу України, відповідно до якої особистими речами вважаються:

1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки;

2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні;

3) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні;

4) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя;

5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя;

6) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок;

7) бінокль;

8) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук;

9) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків;

10) один переносний радіоприймач;

11) стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери;

12) один переносний телевізор;

13) переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук;

14) одна переносна друкарська машина;

15) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук;

16) індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні;

17) звичайні та/або прогулянкові дитячі коляски у кількості, що відповідає кількості дітей, які перетинають кордон разом із громадянином, а у разі відсутності дітей - у кількості не більше однієї штуки;

18) одна інвалідна коляска на кожного інваліда, який перетинає митний кордон України, а у разі відсутності такої особи - у кількості не більше однієї штуки;

19) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку таобсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

20) годинники у кількості не більше двох штук;

21) 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів;

22) спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою;

23) спеціальне дитяче харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) в Україні, що переміщується (пересилається) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що стаття 370 Митного кодексу України не містить вичерпного переліку товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян, оскільки п.24 вказаної статті передбачає, що особистими речами вважаються також інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Так, як встановлено судом, та зазначено вище, позивачем - ОСОБА_1 у Декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20.03.2016р., задекларовано комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки.

Відповідно до п.п.36, 52, 54 ст.4 Митного кодексу України особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам; ручна поклажа - товари, що належать громадянам і переміщуються через митний кордон України разом з цими громадянами або уповноваженими ними особами без оформлення багажних чи інших перевізних документів; супроводжуваний багаж - товари, що належать громадянам і переміщуються через митний кордон України у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни, з оформленням багажних або інших перевізних документів.

Згідно з ч.1 ст.374 Митного кодексу України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що задекларований ОСОБА_1, на вимогу фахівця митного органу, комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки, не є товаром, котрий відповідно до положень Митного кодексу України підлягає оподаткуванню, оскільки переміщується його власником через митний кордон України для забезпечення звичайних повсякденних потреб у супроводжуваному багажі, та не призначений для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено Законом України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Згідно з п.п.1.1,1.2 ст.1 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Адміністративний кордон між територією ВЕЗ "Крим" та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

Порядок перетину фізичними особами адміністративного кордону вільної економічної зони "Крим" передбачено статтю 7 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», відповідно до п.п.7.1-7.3 якої на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", поширюється дія розділу XII Митного кодексу України з урахуванням положень статті 9 цього Закону щодо переміщення валютних цінностей.

На фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", поширюється дія Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Громадяни України під час перетину адміністративного кордону ВЕЗ "Крим", керуючись нормами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", та мають право перетнути адміністративний кордон між ВЕЗ "Крим" та іншою територією України за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Статтею 8 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» передбачено, що Україна гарантує захист майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб на території ВЕЗ "Крим" згідно із законами України, у тому числі щодо захисту іноземних інвестицій.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Статтями 2, 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщена особа, у тому числі, має право на сприяння у переміщенні її рухомого майна;

Порядок в'їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї передбачено статтею 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду - виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а Україна, як держава-учасниця Конвенції зобов'язана поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності. Зокрема, відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд виходить з презумпції правомірності набуття позивачем права власності на комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, які встановлені законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, зокрема, коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є превентивні способи захисту права власності. Суб'єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки є непорушним, та охороняється державою.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача - Херсонської митниці Державної фіскальної служби України на те, що задекларований ОСОБА_1 у Декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20.03.2016р., комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки, є товаром, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки, не є товаром, котрий відповідно до положень Митного кодексу України підлягає оподаткуванню, так як переміщується його власником через митний кордон України для забезпечення звичайних повсякденних потреб у супроводжуваному багажі, та не призначений для підприємницької діяльності, подальшого відчуження чи передачі іншим особам.

Також, хибними, на думку суду, є твердження відповідача відносно того, що ОСОБА_1, у порушення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», до митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20.03.2016р., внесено товари, а саме: автомобільна резина разом з дисками, розміром R-16, кількістю 4 штуки, які не передбачені переліком особистих речей громадян, визначених ч.1 ст.370 Митного кодексу України, оскільки означений перелік товарів, котрі можуть бути віднесені до особистих речей громадян, жодним чином не є вичерпним, так як містить також інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що старший державний інспектор відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 при винесенні оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20.03.2016р., діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Митним кодексом України, що призвело до порушення законних прав позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 щодо заборони 20.03.2016р. переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини Сітроен; визнання протиправним та скасування рішення Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20.03.2016р., складену старшим державним інспектором відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, є цілком правомірними та обґрунтованими.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч.ч.1-3 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Так, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем ОСОБА_1 при поданні до Одеського окружного адміністративного суду даної позовної заяви сплачено суму державного мита у загальному розмірі 1102,42грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська квитанція від 02.08.2016р. №35.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р. №2887-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

Так, судом зясовано, що 02.08.2016р. між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_3 (Адвокат) укладено Договір про надання юридичної допомоги, за умовами якого юридична допомога надається, у формі: підготовки, подання в інтересах Клієнта адміністративного позову до адміністративного суду про оскарження дій і рішень митниці і посадової особи митниці, вчинених 20.03.2016р.; представництва інтересів Клієнта (позивача) в адміністративному суді, в суді апеляційної інстанції, в суді касаційної інстанції; вивчення матеріалів справи, наданих Клієнтом; консультації з правових питань; представництва прав, свобод та інтересів Клієнта в інших державних органах всіх інстанцій; складання та подання процесуальних документів, зокрема, клопотань, заяв, скарг, оскарження судових рішень, подання заперечень на скарги інших осіб у справі; отримання рішень, відповідей, ухвал, постанов, листів від установ, підприємств та організацій всіх форм власності на ім'я Клієнта; ознайомлення з матеріалами цивільних справ, процесуальним учасником яких є Клієнт; в інших формах, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальнім кодексом України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з Договором про надання юридичної допомоги від 02.08.2016р. Клієнт зобов'язаний оплачувати роботу Адвоката у наступному порядку: за надання первинної консультації, вивчення документів, складання адміністративного позову - 5000гривень протягом 10 днів з моменту укладання Договору; за участь у судовому засіданню - 1000гривень за кожне судове засідання у день його проведення; за складання запитів, заяв, клопотань, скарг, апеляцій, відгуків, заперечень, вивчення матеріалів справи, та інших необхідних процесуальних дій - від 500 до 1000 гривень за узгодженням сторін.

Зокрема, судом зясовано, що на виконання умов вищеозначеного Договору про надання юридичної допомоги від 02.08.2016р., ОСОБА_1 на користь адвоката ОСОБА_3 сплачено грошові кошти у сумі 5000грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська квитанція від 06.09.2016р. №3.

Як встановлено судом, та вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку до договору від 02.08.2016р. про надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_3 громадянину ОСОБА_1 стосовно оскарження дій та рішень субєктів владних повноважень Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, та старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 щодо заборони 20.03.2016р. перевозити через адміністративний кордон з території АР Крим особисте майно, 1 година роботи адвоката в рамках вказаного договору оплачується клієнтом у розмірі 500грн.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016рік від 25 грудня 2015року №928-VIII, з 1 травня 2016року мінімальний розмір заробітної плати в місячному розмірі становить - 1450грн.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлено положеннями Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011року №4191-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, судом зясовано, що на користь позивача - ОСОБА_1 також підлягають стягненню витрати на правову допомогу у загальному розмірі 5000грн., оскільки їх розмір не перевищує граничний розмір, встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо заборони 20.03.2016р. переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини Сітроен; визнання протиправним та скасування рішення картки відмови №508050700/00037 від 20.03.2016р. про відмову у пропуску через митний кордон України особистого майна громадянина України, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 щодо заборони 20.03.2016р. переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини Сітроен.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20.03.2016р., складену старшим державним інспектором відділу митного оформлення Каланчак митного поста Херсон-Центральний Херсонської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного (65110, АДРЕСА_2) судові витрати у загальному розмірі 6102(шість тисяч сто дві)грн. 42коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.