Постанова № 61573613, 20.09.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 р. Справа №818/843/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гордієнко Є.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача: Куріцького Р.В., Дмитрієвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/843/16

за позовом ОСОБА_1

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Роменська ОДПІ), в якій просить з урахуванням уточнених позовних вимог від 20.09.2016:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 06.06.2016 року № 28-0 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;

- поновити її на посаді головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ;

- стягнути з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1138 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом відповідача від 06.06.2016 року № 28-0 її було звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зауважує, що при її звільненні не було враховане її переважне право на залишенні на роботі, зокрема продуктивність праці та кваліфікацію. Позивач зазначає, що безперервно працює у Липоводолинському відділенні Роменської ОДПІ уже близько 3-х років. До цього працювала у ДПІ в м. Суми близько 9 років. Має дипломи молодшого спеціаліста (з відзнакою) з присвоєною кваліфікацією "технік економіст по правовому забезпеченню", диплом спеціаліста (з відзнакою) за спеціальністю "менеджмент організацій" та диплом магістра за спеціалізацією "державне управління".

Крім того, позивач стверджує, що вона є матір'ю одиначкою, має на утриманні батька - інваліда першої групи та матір - інваліда третьої групи. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, позивач вважає, що її звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а відтак вона повинна бути поновлена на посаді головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, у письмовому запереченні на позовну заяву зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства, про можливе звільнення її було у встановлений законодавством строк письмово попереджено та запропоновано іншу посаду, від якої позивач категорично відмовилась.

Крім того, відповідач не погоджується із доводами позивача про наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишенні на роботі як у працівника із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, зазначаючи, що позивач має дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Також, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вже на наступний день після звільнення з Роменської ОДПІ позивач працевлаштувалась до Липоводолинської райдержадміністрації.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року працювала в органах державної податкової інспекції, з 2013 року - у Роменській ОДПІ, з 24.01.2014 - на посаді головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (а.с. 23-27).

06.04.2016 позивачу під підпис було вручено попередження про наступне вивільнення (а.с. 28), яким ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади 06 червня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби. Також, позивачу запропоновано наявну тимчасово вакантну посаду головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду основного працівника. Від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилась, про що письмово зазначила у попередженні.

22.04.2016 Роменською ОДПІ пунктом 2 наказу № 190 н а підставі ст.ст.147, 148, 149 Кодексу законів про працю України оголошено догану головному державному інспектору Липоводолинського відділення ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків в частині організації роботи при проведенні кампанії декларування (невиконання процедури 3.69.7 функції "Адміністрування податку на доходи фізичних осіб") (а.с. 15-19).

Наказом Роменської ОДПІ від 06.06.2016 № 28-0 ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області у зв'язку із скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України - при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Зазначені норми, зокрема кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Крім того, відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Також, ч. 3 ст. 184 КЗпП передбачено, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" - право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Як встановлено із матеріалів справи із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивачка має неповнолітнього сина ОСОБА_5, 2011 року народження (а.с. 52).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження 12.10.2011 до вказаного реєстру внесено запис № 00052116522 про народження ОСОБА_5, відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 53).

Згідно довідки виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради від 24.06.2016 № 2086 (а.с. 46) на утриманні гр.ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки смт. Липова Долина, знаходиться її неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Батько дитину не відвідує та не бере участі у вихованні. Разом з гр.ОСОБА_1 проживають її батьки.

Отже, виходячи з вищевикладеного ОСОБА_1 є одинокою матір'ю, а тому звільнення її допускається винятково у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації та коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Суд, також не бере до уваги доводи представника відповідача, що позивачка не бажала надалі працювати в Роменській ОДПІ, оскільки після звільнення працевлаштувалася до Липоводолинської районної державної адміністрації, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, суд наголошує, що бажання позивачки далі працювати чи її не бажання є оціночним судженням представника відповідача, крім того, зазначені доводи не можуть спростовувати або підтверджувати правомірність оскаржуваного наказу.

Також, суд наголошує, що відповідачем не надано жодних аргументованих пояснень чому саме було звільнено позивачку із займаної посади, а саме які переваги мали інші працівники перед позивачкою, яка має статус одинокою матері.

Отже, відповідачем при звільненні позивача не враховано вимоги частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України, щодо переважного залишення на роботі працівників, а саме наявність особливого статусу у позивачки-одинокої матері, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо стягнення з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1138 грн. 20 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Порядок визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати " № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно абзацу 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати " № 100 від 08 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до наданих довідок Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області , заробітна плата позивачки за останні два місці роботи складає 7137,55 грн., а середньоденна заробітна плата складає 203,93 грн.

Середня заробітна плата на посаді державного реєстратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Липоводолинської районної державної адміністрації складає 6222,15 грн., а середньоденна заробітна плата складає 188,55 грн.

Оскільки вищевказаний прогул позивача становить 74 робочих днів, а тому на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути з відповідача 1138 грн. 20 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми одного місяця.

Крім того, суд наголошує що Європейский суд зазначив, що оскільки велика кількість рішень національних судів, невиконання яких є предметом звернення до Європейського суду, є рішеннями зобов'язального характеру, у яких суми до виплати судами не визначені, що ускладнює і, відповідно, подовжує процес їх виконання, а тому запропоновано Верховному Суду України, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищому адміністративному суду України звернути увагу на необхідність поширення судової практики заміни способу виконання зобов'язання за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення .

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне в даному випадку саме стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми одного місяця та стягнути з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 06.06.2016 року № 28-0 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.

Стягнути з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (42000, вул. Гостинодворівська, 37 Б, м. Ромни, Сумська область, код ЄДРПОУ 39501739) на користь ОСОБА_1 (42000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 20 коп.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Липоводолинського відділення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.09.2016.

Суддя О.А. Прилипчук