Постанова № 61573509, 02.09.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2016 р.Р і в н е 817/637/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Мідлік А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Грибок Л.Т.,

відповідача: представник Мидловець Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання " ОСС до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т АН О В И В:

Кооперативне підприємство «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» ОСС звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2015 року № 0002771504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 6863,73 грн. за платежем "орендна плата з юридичних осіб".

Позовні вимоги обґрунтовує таким. З акта №237 від 08.12.2015 перевірки щодо своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання до бюджету вбачається, що податковим органом проведена камеральна перевірка КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» ОСС на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України. При цьому в акті відображено відомості щодо дати та сум фактичної сплати зобов'язання. Відтак, податковим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податковій декларації платника податків , а також інші відомості, а тому проведена перевірка не є камеральною відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а є документальною перевіркою.

Таким чином, на думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, встановленим в статті 2 КАС України , прийняте з порушенням встановленої законом процедури, необґрунтовано, без врахування фактичних обставин справи, а відтак звужує права та законні інтереси платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та додатково пояснила, що повідомлення про проведення перевірки позивач не отримував, з актом не знайомився. Крім того, орендна плата за землю вносилась позивачем своєчасно, на підтвердження чого надала копії платіжних доручень. Разом з тим, дані податкового обліку є недостовірними, внаслідок чого відповідач протиправно зараховував поточні платежі в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та заявив, що податкове повідомлення - рішення було прийняте за наслідками проведення камеральної перевірки на підставі акту від 08.12.2015 року № 237. Перевіркою виявлено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання - орендної плати за землю на 31 день, а саме: по терміну сплати 30.10.2015 року заборгованість фактично погашена 30.11.2015 року на суму 34318,64 грн. Сума нарахованої штрафної санкції склала 20% від несвоєчасно сплаченої суми, тобто 6863,73 грн. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2015 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку позивача про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт №237 від 08.12.2015 (а.с.6).

Перевіркою встановлено, що КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС в порушення ч.1 ст.49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", п.287.3 ст.287 ПК України затримало на 31 день сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, нарахованого згідно звітної податкової декларації з плати за землю (орендної платі за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9017149570 від 17.02.2015, а саме: по терміну сплати 30.10.2015 фактично погашено 30.11.2015 на суму 34318,64 грн.

З розрахунку штрафної санкції до зазначеного акта перевірки встановлено, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган застосував до платника податків штрафні санкції в сумі 6863,73 грн., тобто 20% від несвоєчасно сплаченої суми 34318,64 грн.

Відповідачем на підставі акта перевірки позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2015 №0002771504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 6863,73 грн. за платежем "орендна плата з юридичних осіб" (а.с.7).

За обставинами справи позивач використав процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.12.2015 №0002771504, за наслідками якої скарги платника податків залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.8-11).

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог та перевіряючи дотримання відповідачем процедури проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято спірне рішення, суд враховує, що відповідно до ст.62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, у відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 ПК України визначено види перевірок, які мають право проводити податкові органи, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

У ході судового розгляду встановлено, що перевірка позивача була камеральною; керівником контролюючого органу рішення про проведення перевірки, оформлене наказом, не приймалося та позивачу не надсилалося.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

З дослідженого судом акта №237 від 08.12.2015 встановлено, що податковим органом проведена перевірка позивача на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20.1 ст.20 ПК України, при цьому відображено відомості щодо граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а також відомості щодо дати та сум фактичної сплати зобов'язання. З наведеного слідує, що податковим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податковій декларації платника податків, а також інші відомості, відтак проведена перевірка не є камеральною відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 ПК України, а є документальною перевіркою.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено в статті 79 ПК України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПК України).

У відповідності до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що податковий орган порушив установлену законом процедуру проведення документальної перевірки позивача, діяв поза межами правового поля.

На думку суду, відображені в акті перевірки від №237 від 08.12.2015 відомості не можуть бути взяті до уваги судом відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, оскільки такі відомості одержані контролюючим органом з порушенням закону.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем граничного строку 30.10.2015 сплати грошового зобов'язання, суд встановив та врахував наступне.

У податковій декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік позивач визначив суму щомісячного грошового зобов'язання у 652783,10 грн.

У підтвердження сплати поточних грошових зобов'язань по орендній платі представник позивача надала суду копії платіжних доручень: від 30.01.2015 №288 на суму 50267,23 грн.; від 27.02.2015 №340 на суму 62783,10 грн.; від 30.03.2015 №368 на суму 62783,10 грн.; від 29.05.2015 №442 на суму 62783,10 грн.; від 30.06.2015 №483 на суму 62783,10 грн.; від 21.07.2015 №511 на суму 62783,10 грн.; від 28.08.2015 №541 на суму 62783,10 грн.; від 30.09.2015 №568 на суму 62783,10 грн.; від 06.11.2015 №616 на суму 62783,10 грн.; від 30.11.2015 №653 на суму 62783,10 грн.; від 30.12.2015 №704 на суму 62783,10 грн. (а.с.34-39).

Водночас, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №817/250/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2015, позовні вимоги КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС задоволені, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення №0002541504 від 25.11.2015 року, яким позивачу визначено сплатити штраф в сумі 11870,86 грн. за платежем "орендна плата з юридичних осіб" (а.с.40-43, 121-123).

При цьому, даним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що відомості щодо нарахування та сплати позивачем грошових зобов'язань в обліковій картці є перекрученими та недостовірними, не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов'язань не може бути визнано обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначені обставини свідчать про помилковість облікових даних відповідача та унеможливлюють об'єктивне встановлення дати та суми зарахування сплачених позивачем платежів в розрізі виникнення підстав нарахування грошових сум по картці особового рахунку, у тому числі й фактичної сплати грошового зобов'язання по податковій декларації за 2015 рік №9017149570 від 17.02.2015 по строку сплати 30.10.2015.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року № 0002771504 не відповідає критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, прийняте з порушенням встановленої законом процедури, необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, а відтак порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області №0002771504 від 22.12.2015.

Присудити на користь позивача КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання " ОСС за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1378, 00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.