Постанова № 61573264, 30.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року №810/1363/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Гай А.В;

за участю:

представників позивача - Коваленка А.О.; Федотової Д.В.; Воскресенської О.М.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Будрегіонінвест» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування ППР від 19.02.2014 р. №0000142204.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу та невідповідністю їх фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та пояснили, що товариство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених в ЄДР, ні за будь-які інші порушення законодавства за умови необізнаності щодо цього та зазначили, що чинне законодавство не ставить в залежність права платника податків на оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) від дотримання вимог податкового законодавства контрагентом підприємства.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, при цьому викласти свою правову позицію не зміг.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення до нього, надавши їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача, з огляду на таке:

з 26.12 2013 р. по 31.12.2013 р. відповідачем на підставі п.п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПКУ та, на виконання наказу від 26.12. 2013 р. № 477, була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка TOB "Будрегіонінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з TOB "Вінсо-Технології" за період - 1 березня 2013 року по 30 червня 2013 року та TOB "Дімалс ЛТД" за період з 1 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1454/22-4/37563935 від 31.12.2013 р.

Згідно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності, допущені порушення п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, що мало своїм наслідком заниження ПДВ у розмірі 816 667,00 грн.

За результатом проведеної перевірки та складеного акту, Ірпінською ОДПІ прийнято 19.02.2014 р., податкове повідомлення-рішення №0000142204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 225 000,50 грн. (в тому числі за основним платежем на 816 667,00 грн. та 408 333,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач оскаржив його до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.138.2 ст. 138 ПКУ для визначення об'єкта оподаткування витрати враховуються на підставі первинних документів, що підтверджують їх здійснення платником податку, обов'язковість ведення і зберігання первинних документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та іншиими документами, встановленими розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких встановлена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, - п. 201.10 ст. 201 ПКУ. Податкова накладна є податковим документом, що відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, отже документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як було встановлено судом, 01.03.2012 р., між позивачем та ТОВ "Сарафан" був укладений договір генерального підряду, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи у м. Буча Київської області по вулиці Проектній "Квартал Новатор", житлового кварталу "Річ Таун" з об'єктами соціально-побутового призначення в межах вулиць Шевченка, Гоголя, Пушкінської та Києво-Мироцької в місті Буча Київської області.

На виконання вказаного договору, ТОВ «Будрегіонівест» були укладені договори субпідряду з ТОВ "Вінсо-Технології", ТОВ "Дімалс ЛТД" від 4.03.2013 р. № 04-03-13 та 15.03. 2013 р. №13-03-15/3, 3.01.2013 р. №13-01-03 відповідно, згідно з якими позивач виступив замовником, а його контраґенти субпідрядниками виконання оздоблювальних та будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва відповідно до договору, укладеного з ТОВ "Сарафан". Суми ПДВ, які були включені до складу ціни виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Вінсо-Технології" та ТОВ "Дімалс ЛТД" позивачем включені до складу податкового кредиту з ПДВ.

На момент укладання спірних угод ТОВ «Вінсо-Технології» та ТОВ «Дімалс ЛТД» знаходилися на податковому обліку та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

У якості підтвердження реального виконання вищевказаних угод позивачем до суду були надані наступні документи: кошториси на договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів до локальних кошторисів, підсумкові відомості ресурсів, акти прийому-передачі матеріалів, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, які були досліджені судом у засіданні.

Підтвердженням факту проведення розрахунків за виконані роботи стали банківські виписки по рахунку позивача.

Натомість відповідач наполягає на безтоварності укладених угод з урахуванням актів ДПІ у Печерському районі міста Києва ГУ Міндоходів від 10.09. 2013 р. №1096/26-55-07/33998128 та 16.07.2013 р. №334/26-55-22-01/4/37955046, в яких зафіксовані факти неможливості податкового органу проведення зустрічної звірки у ТОВ «Вінсо-Технології» та «Ділмас Лтд.» за відсутності вказаних підприємств за зазначеними в ЄДР юридичними адресами, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Вінсо-Технології" та ТОВ "Дімалс ЛТД" є сумнівною, а створені суб'єкти господарювання мають на меті прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

Оскільки висновки податкового органу мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами, ураховуючи, що обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення згідно із ч.2 ст.71 КАСУ покладається на відповідача, суд вважає, що заявлені вимоги підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Чинним законодавством України, зокрема і ПКУ, закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до юридичної відповідальності. В сукупності з наведеною конституційною нормою ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту осіб від протиправних дій з боку суб'єктів владних повноважень. Тільки винна умисна дія чи бездіяльність суб'єкта відповідальності є ознакою правопорушення.

Тому суди, при розгляді справ щодо застосування до певної особи (фізичної чи юридичної) відповідальності, передбаченій ПКУ повинні з'ясувати: чи було вчинено підприємством, установою, організацією порушення закону; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає така особа відповідальності, встановленій законом; а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вивчивши доводи відповідача, у співставленні з встановленими у судовому засіданні обставинами, суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за умови лише неможливості встановлення місцезнаходження його контрагентів.

У рішенні ВАСУ від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15 суд вкотре констатував про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є «джерелом права».

Пунктом 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків».

Згідно із п.1 ч.3 статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В свою чергу, згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як приклад шаблонності дій податкового органу суд може навести рішення ВАСУ від 29 серпня 2016 р. у справах № К/800/18701/16 та № К/800/18708/16, якими контролюючому органу відмовлено навіть у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що «доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм».

Обґрунтуванням наведеному є те, що вказане вище відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, від 27.10.2015 року по справі № 21-1539а15 та узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), "а тому податковому органу слід відмовляти у відкриті касаційного провадження",- зазначив ВАСУ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Рішення ВАСУ від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16 передбачає наступне: «При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

В процесі розгляду даної справи судом були ретельно досліджені подані представником позивача документи, в тому числі із урахуванням висновків ВАСУ, викладених в ухвалі від 25.07.2016 р.

З урахуванням витребуваних додатково документів, зокрема і виписок по особовому рахунку позивача, судом встановлено, що наслідком виконання спірних договорів стали рух та зміна активів платника податку та зміна його майнового стану, що свідчить про реальний характер здійснених господарських операцій та спростовує висновки податкового органу.

На підстав викладеного та, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2014 р. №0000142204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест" 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 вересня 2016 р.