Постанова № 61572855, 20.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 803/1306/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

з участю представника позивача Гудкової О.П.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Обласне територіальне медичне протитуберкульозне об'єднання звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 18.07.2016 року №0035161301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у терміни, що передбачені чинним законодавством, позивачем було сплачено кошти в загальному розмірі 521 548,22 грн. відповідно до платіжних доручень від 10.12.2015 року №1170 та від 18.01.2016 року № 5, в яких призначення платежу зазначено «єдиний внесок, нарахований на заробітну плату за першу половину грудня 2015 року та за першу половину січня 2016 року». Однак, у зв'язку з допущеною помилкою кошти було зараховано на інший рахунок, який використовується для сплати податку з доходів фізичних осіб, а не єдиного внеску. При цьому, отримувачем коштів було управління казначейства у місті Луцьку. Після виявлення помилки в платіжних дорученнях позивачем було невідкладно подано до Луцької ОДПІ лист із проханням повернути помилково зараховані кошти для перерахування їх на рахунок для сплати єдиного внеску. Після повернення помилково сплачених коштів їх невідкладно було перераховано за призначенням - для сплати єдиного внеску.

Позивач вважає, що кошти перераховано ним до бюджету в межах встановленого Законом України строку і той факт, що вони певний час знаходились на бюджетному рахунку іншого отримувача є лише формальною обставиною і не може бути підставою для висновку про наявність вини установи щодо вчинення правопорушення в частині граничних строків сплати збору і застосування внаслідок цього штрафних санкцій та нарахування пені. Законом передбачається застосування штрафу за фактичну несплату єдиного внеску, а не за несплату на відповідний рахунок, тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 18.07.2016 року №0035161301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов'язані його сплачувати за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітнім періодом. Базовим звітнім періодом є календарний місяць. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Відповідач вказує, що у позивача за період з 20.01.2016 по 05.02.2016 року обліковувалась недоїмка по єдиному внеску в розмірі 309 214,69 грн., яка повністю погашена 05.02.2016 року. У зв'язку з несвоєчасною сплатою сум єдиного соціального внеску відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 61 842,94 та нараховано пеню в сумі 3 698,22 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Обласне територіальне медичне протитуберкульозне об'єднання є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

18.07.2016 року Луцькою ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035161301, яким до позивача за період з 20.01.2016 року по 05.02.2016 року застосовано штрафні санкції в розмірі 61 842,94 грн. та нараховано пеню в сумі 3 698,22 грн.

Позивач оскаржував це рішення до Головного управління ДФС у Волинській області, проте, рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 26.08.2016 року №4353/03-20-10-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Луцької ОДПІ від 18.07.2016 року №0035161301 - без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзацом 2 частини п'ятої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно із частиною сьомою статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI у разі сплати єдиного внеску готівкою днем сплати єдиного внеску вважається день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Тобто законодавцем встановлений критерій для настання юридичної відповідальності за порушення це несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, тобто таким платником повинна була бути допущена протиправна бездіяльність і така бездіяльність повинна була бути допущенна у строки, що встановлені для сплати єдиного внеску за відповідні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при виплаті заробітної плати працівникам за першу половину грудня 2015 року та першу половину січня 2016 року було помилково спрямовано авансові платежі по сплаті єдиного внеску на розрахунковий рахунок податку з доходів фізичних осіб в сумі 521 548,22 грн.

Так, у платіжних дорученнях від 10.12.2015 року №1170 на суму 323 548,22 грн. та від 18.01.2016 року №5 на суму 198 000,00 грн. в призначенні платежу вказано: КЕКВ 2120 ЄСВ 8,41% нарахований на заробітну плату за першу половину грудня 2015 року та першу половину січня 2016 року відповідно. Проте, помилково замість розрахункового рахунку для сплати єдиного соціального внеску №37192201010318 вказано розрахунковий рахунок для сплати податку з доходів фізичних осіб №33112340700002.

Після виявлення помилки позивач листом від 04.02.2016 року №114/1.6-2.16 звернувся до Луцької ОДПІ з проханням повернути помилково сплачені відповідно до вищезгаданих платіжних доручень кошти на рахунок по сплаті податку з доходів фізичних осіб №33112340700002 для термінового перерахування їх на рахунок по сплаті єдиного соціального внеску №37192201010318.

04.02.2016 року кошти в розмірі 195 000,00 грн. були повернути на розрахунковий рахунок Обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання і 05.02.2016 року перераховані останнім на рахунок для сплати єдиного внеску, що підтверджується платіжним дорученням від 05.02.2016 року №37.

19.02.2016 року позивач повторно листом №170/1.6-2.16 звернувся до Луцької ОДПІ з проханням повернути помилково сплачені кошти в розмірі 326 548,22 грн.

22.02.2016 року кошти в розмірі 326 548,22 грн. повернуті на рахунок Обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання та 23.02.2016 року перераховані останнім на рахунок для сплати єдиного внеску, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2016 року №70.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у строк, встановлений статтею 9 Закону №2464-VI, здійснено сплату єдиного внеску, проте помилково у квитанціях зазначено рахунок, який призначений для сплати податку доходів з фізичних осіб, внаслідок чого відповідачем на підставі листів позивача здійснено перерахування на правильний рахунок.

На думку суду, допущення помилки під час сплати єдиного внеску в строк, встановлений статтею 9 Закону №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. А відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при сплаті єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI.

Крім того, суд вважає, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на сплату єдиного внеску. Тому помилкове визначення рахунку у платіжному документі під час сплати єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату чи несвоєчасну сплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону №2464-VI строк, а відтак і для застосування на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI штрафних санкцій та нарахування пені.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Луцькою ОДПІ неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 61 842,94 та нараховано пеню в сумі 3 698,22 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач не довів суду правомірність прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.07.2016 року №0035161301, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Як передбачено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням задоволення адміністративного позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1 378 грн.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 липня 2016 року №0035161301.

Стягнути на користь Обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області 1 378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук