Постанова № 61571825, 27.09.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 419/1785/16-п

Провадження № 33/782/87/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» вересня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області Руденко В.В.

при секретарі - Поповій Д.В.

технічного спеціаліста - ОСОБА_2

за участю прокурора - Маіляна Г.С.

захисника - ОСОБА_3

особи, що притягається

до відповідальності - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за ч.2 ст.172-7 КУпАП, відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, з вищою освітою, керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке Новоайдарського району Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу №14-Б про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 06 червня 2016 року, складеному оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Луганській області старшим лейтенантом Цомбар М.В., ОСОБА_4, будучи державним службовцем, займаючи посаду керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке Новоайдарського району Луганської області, та, відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 ст.З Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не повідомив Луганську обласну державну адміністрацію - обласну військово-цивільну адміністрацію про наявність у нього реального конфлікту інтересів, та вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що передбачено ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», при наступних обставинах.

Згідно Указу Президента України №286/2015 від 26.05.2015 р. «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 26 травня 2015 року «Про призначення керівників військово-цивільних адміністрацій» ОСОБА_4 призначено керівником військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке Новоайдарського району Луганської області.

Згідно абз.2 ч.2 п.2 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 від 09.03.2006 p., «конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначуються у положенні про Преміювання відповідного органу».

Крім того, згідно ч.1 п.6 вищевказаної постанови, преміювання керівників органів виконавчої влади та інших органів, їх заступників, встановлення їм надбавок, передбачених цією постановою, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається органом вищого рівня».

02 вересня 2015 року ОСОБА_4, перебуваючи па посаді керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка. Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, підписав наказ №1-3, згідно якого самостійно призначив собі премію за червень 2015 року та визначив її розмір, а саме 100% від місячною окладу заробітної плати, йому, як керівнику, на підставі якого ОСОБА_4 було нараховано та виплачено премію в сумі 2328,00 грн., згідно розрахунково-платіжної відомості по ВЦА сіл: Трьохізбенка, Кряківка,Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке за червень 2015 року.

02 вересня 2015 року ОСОБА_4, перебуваючи на посаді керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, підписав наказ №2-3, згідно якого самостійно призначив собі премію за липень 2015 року та визначив її розмір, а саме 100% від місячного окладу заробітної плати, йому, як керівнику, на підставі якого ОСОБА_4 було нараховано та виплачено премію в сумі 2328,00 грн., згідно розрахунково-платіжної відомості по ВЦА сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке за липень 2015 року.

02 вересня 2015 року ОСОБА_4, перебуваючи на посаді керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка. Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, підписав наказ №3-3, згідно якого самостійно призначив собі премію за серпень 2015 року та визначив її розмір, а саме 30% від місячного окладу заробітної плати, йому, як керівнику, на підставі якого ОСОБА_4 було нараховано та виплачено премію в сумі 608,28 грн., згідно розрахунково-платіжної відомості по ВЦА сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве. Лопаскине та Оріхове-Донецьке за серпень 2015 року.

Разом з тим, ОСОБА_4 не повідомив Луганську обласну державну адміністрацію, обласну військово-цивільну адміністрацію про наявність реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, пов'язаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які могли вплинути на об'єктивність прийняття рішення, а також прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Час вчинення адміністративного корупційного правопорушення - 02 вересня 2015 року.

Згідно абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03.02.2015 року військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про державну службу» (станом на момент вчинення правопорушення) «Державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження».

У відповідності до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України Про запобігання корупції» ОСОБА_4, як державний службовець органу державної влади є суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Разом з тим, у відповідності до ст.16 Закону України «Про державну службу» (станом на момент вчинення правопорушення) на державних службовців поширюються вимоги, передбачені Законом України «Про запобігання корупції». Крім того, відповідно до ст.16-1 вказаного Закону, державні службовці зобов'язані дотримуватись правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання корупції»:

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватними інтересами особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Також, керівник військово-цивільної адміністрації відповідно до своїх службових повноважень є розпорядником бюджетних коштів, а також видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (п.4 та п.20 ч.3 ст.6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»).

Таким чином, у ОСОБА_4 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистим майновим інтересом - бажанням отримати грошові кошти у формі премій, які виділяються із фонду оплати праці, та його службовими повноваженнями, як керівника ВЦА, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень (під час встановлення розміру надбавки, доплат та премій), а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання службових повноважень (під час видання наказів).

Тобто, реальний конфлікт інтересів в даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_4, у вигляді бажання отримати грошові кошти, реально зіткнувся з його службовими повноваженнями з моменту призначення собі премій та визначення їх розміру, більш того, вказана особа вчинила дії - видала наказ про призначення собі премії та встановлення її розміру, в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, керівник військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке Новоайдарського району Луганської області ОСОБА_4 порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне корупційне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Постановою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 серпня 2016 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 3400 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі - 275,60 грн.

На вказану постанову суду першої інстанції захисником ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подана апеляційна скарга, в якій він вказує на незаконність судового рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування своїх доводів апелянт зазначив наступне.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог, передбачених ст.256 КУпАП, особа яка склала протокол не отримала пояснень від особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що на думку захисника є порушенням прав ОСОБА_4 та впливає на об`єктивний розгляд справи.

Крім того апелянт зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, були внесені відомості, які не відповідають дійсності, а саме;

- в зазначеному протоколі від 06.06.2016 року, в графі, місце роботи чи рід зайняття, зазначено що ОСОБА_4 займає посаду керівника військово - цивільної адміністрації сіл Трбохізбінка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскіне та Оріхове-Донецьке, Новоайдарського району, Луганської області, однак це не відповідає дійсності, оскільки ще 21.09.2015року ОСОБА_4 було звільнено з зазначеної посади та він станом на 06.06.2016 року цю посаду не займав;

- також зазначено, що адміністративне правопорушення виявлено 06.06.2016 року, але це не відповідає дійсності та спростовується доказами, які надані уповноваженою особою до суду як доказ, а саме виявлення можливого адміністративного правопорушення, мало місце не 06.06.2016 року, а 10.02.2016 року, при отриманні відомостей про нарахування та виплату премії, які надійшли від В.о. керівника військово - цивільної адміністрації сіл Трбохізбінка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскіне та Оріхове -Донецьке, Ткачук Р.В. за № 30 на 25 аркушах, тобто відомості про наявність можливого конфлікту інтересів у відповідних органів була наявна ще 10.02.2016року.

Також апелянт, посилаючись на положення ч.3 ст.38 КУпАП, зазначає, що з дня виявлення адміністративного правопорушення, тобто з 10.02.2016 року по 19.08.2016 року пройшло більше шести місяців.

Крім того захисник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи є докази про повідомлення Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію про можливий конфлікт інтересів, який підписаний тимчасово В.о. Голови Луганської обласної адміністрації, але суд першої інстанції поставився до цього доказу критично через відсутність штампу вхідної кореспонденції.

Також апелянт вказує, що судом першої інстанції не було розглянуто його клопотання про виклик у якості свідка тимчасово В.о. Голови Луганської обласної адміністрації.

Захисник також посилається на те, що у постанові суду зазначено, що ОСОБА_4 до суду не з`явився, написав заяву про розгляд справи у його відсутність, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 19.08.2016 року з'явився на судове засідання, але судом було запропоновано написати заяву такого змісту, у зв`язку з тим, що справу буде закрито на підставі ст. 22 КУпАП.

Між тим апелянт вказує, що в постанові суду зазначено те, що він підтримав клопотання про закриття справи, що не відповідає дійсності, та підтверджується аудиозаписом судового засідання, оскільки він наполягав на закриття справи за іншою підставою, а саме за відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.

Крім того, захисник зазначає, що ним було подано заперечення на протокол про скоєння адміністративного правопорушення, яке мало зміст клопотання про закриття справи на підставі вимог ст.38 КУпАП, однак суд не розглядав взагалі таке питання та не відобразив в постанові очевидних доказів про спростування його доводів та підтверджень, що на думку захисника є порушенням процесуального права.

Також, зазначається в апеляційній скарзі захисника, суд першої інстанції при винесенні постанови про адміністративне правопорушення 19.08.2016 року допустився процесуальної помилки, а саме, перед виходом до нарадчої кімнати зазначив про час проголошення постанови о 16 годині 30 хв., однак ні о 16 год. 30 хв., ні до кінця робочого дня 19.08.2016 року постанова проголошена не була, що підтверджується журналом судового засідання. Про зміст постанови захисник дізнався тільки 25.08.2016 року, коли отримав її відповідно до заяви.

На думку захисника, вказане свідчить про те, що суд першої інстанції при винесені постанови припустився порушень норм матеріального та процесуального права. Тому захисник просить апеляційний суд скасувати постанову місцевого суду, а якщо під час апеляційного розгляду буде встановлено порушення ОСОБА_4 вимог ЗУ «Про державну службу», що передбачає відповідальність за ч.2 ст.172-7 КУпАП, то апелянт просить закрити провадження по справі на підставі ч.7 ст.247 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_3 та особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_4,, які підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі та наполягали на її задоволенні, вислухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав постанову суду законною і обґрунтованою та просив залишити судове рішення без змін, перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст.252 цього Кодексу зазначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як зазначено у диспозиції ч.2 ст.172-7 КУпАП в редакції Закону №1700-VII від 14.10.2014р., яка діяла на час вчинення правопорушення, відповідальність за даною нормою закону настає у разі вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно примітки до вказаної норми закону під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення, суд першої інстанції посилався на досліджені у судовому засіданні письмові докази.

Так, згідно з журналом судового засідання від 25.07.2016 року (а.с.87-92) під час судового розгляду судом першої інстанції були перевірені наявні у справі письмові докази, а саме:

- протокол №14-Б про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 06 червня 2016 року, складеному відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.172-7 КУпАП (а.с.1-6);

- відповідь заступника Луганської ОДА Клименка Ю.Ю. від 19.05.2016р. про те, що повідомлень від ОСОБА_4 щодо наявності у останнього конфлікту інтересів під час перебування на посаді керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка. Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, Новоайдарського району Луганської області протягом 2015 року до облдержадміністрації не надходило (а.с.7-8);

- копії наказів від 02 вересня 2015 року №1-3, №2-3, №3-3 за підписом ОСОБА_4, якими самостійно призначив собі премії за червень, липень і серпень 2015 року, та копії відомостей про отримання ним премій у відповідних розмірах (а.с.9-30);

- копії документів про призначення та звільнення ОСОБА_4 з посади керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка. Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, Новоайдарського району Луганської області, та про його попередження про встановлені ЗУ «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції» обмеження під час прийняття на державну службу та її проходження (а.с.31-35, 40-49);

- відповідь т.в.о. начальника Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 28.05.2016р. Кравченка А. про те, що протягом періоду перебування ОСОБА_4 на посаді керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, Новоайдарського району Луганської області до Штабу АТЦ повідомлень від ОСОБА_4 про виникнення у нього будь-якого конфлікту інтересів у зв'язку з перебуванням на вказаній посаді не надходили (а.с.54).

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 не заперечував, що, перебування на посаді керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке, Новоайдарського району Луганської області, він особисто 02 вересня 2015 року підписав накази за №1-3, 2-3, 3-3 про преміювання працівників військово-цивільної адміністрації та себе особисто, та отримав премію за червень 2015 року в сумі 2328,00 грн.; за липень 2015 року в сумі 2328,00 грн. та за серпень 2015 року в сумі 608,28 грн. При цьому суду пояснив, що вимушений був це зробити, оскільки з часу його призначення на посаду три з половиною місяці він не отримував фінансування на зарплату, але наполягає, що в літку 2015 року він письмово повідомив 1-го заступника керівника Луганської області Військово-цивільно адміністрації Бухтієва.

Таким чином апеляційний суд вважає, що наведені докази у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4, будучи державним службовцем, займаючи посаду керівника військово-цивільної адміністрації сіл: Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке Новоайдарського району Луганської області, та, відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 ст.З Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не повідомив Луганську обласну державну адміністрацію - обласну військово-цивільну адміністрацію про наявність у нього реального конфлікту інтересів, та вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції».

При цьому апеляційний суд вважає безпідставним посилання сторони захисту на надане захисником під час розгляду справи у суді першої інстанції письмове повідомлення ОСОБА_4 на адресу Луганської обласної державної адміністрації - військово-цивільної адміністрації, як на доказ невинуватості ОСОБА_4 у неповідомленні керівника вищого рівня про наявність реального конфлікту інтересів від 25.07.2015р. (а.с.122), оскільки цьому доказу суд першої інстанції дав належну критичну оцінку та це спростовується зібраними та перевіреними письмовими доказами у справі, з чим погоджується апеляційний суд. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з думкою прокурора про те, що цей документ не має жодного відношення до дій ОСОБА_4 по підписанню ним наказів на преміювання від 02 вересня 2015 року, вчинене ним в умовах реального конфлікту інтересів.

Доводи захисника про те, що відсутність протоколу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.172-7 КУпАП, яка передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, свідчить про неможливість притягнення його підзахисного до адмінвідповідальності за ч.2 ст.172-7 КУпАП, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки суд розглядав протокол про адміністративне правопорушення, складене компетентною посадовою особою стосовно ОСОБА_4 саме за ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме за вчинення ним дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, сукупність зібраних по справі та перевірених апеляційним судом доказів свідчить про те, що рішення суду першої інстанції є законним, оскільки ґрунтується на належних та допустимих доказах. Тому апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника про відсутність належних доказів вини його підзахисного ОСОБА_4 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, та вважає їх безпідставними.

Також апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону з огляду на таке.

Як свідчить журнал судового засідання та відтворений під час апеляційного розгляду аудиозапис технічної фіксації судового засідання від 19.08.2016 року (а.с.125-126) заявником ОСОБА_3 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів судової справи письмового клопотання його підзахисного ОСОБА_4 про подальший розгляд справи за відсутності останнього та його згоди на застосування судом положень ст.22 КУпАП, що підтверджується наявною у справі письмовою заявою ОСОБА_4 (а.с.124). Проти закінчення судового розгляду справи за відсутністю ОСОБА_4 не заперечували а ні сам захисник ОСОБА_3, а ні прокурор Гоянець Ю.М.

Після закінчення судом дослідження матеріалів справи та проведення судових дебатів суд о 14 год. 28 хв. пішов до нарадчої кімнати та після виходу з нарадчої кімнати у той же день з 15 год. 24 хв. до 15 год. 39 хв. оголосив судове рішення.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.38 КУпАП щодо строків накладення адмінстягнення виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як свідчать матеріали справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, було складено уповноваженою особою 06 червня 2016 року, тобто ця дата, на думку апеляційного суду, повинна вважатись днем виявлення адмінправопорушення, вчиненого ОСОБА_4 02 вересня 2015 року.

За таких умов тримісячний термін накладення адмінстягнення на винну особу в даному конкретному випадку повинен рахуватись саме з 06 червня 2016 року, але в межах дворічного терміну з дня вчинення, тобто з 02 вересня 2015 року.

Оскільки суд першої інстанції виніс постанову по справі 19 серпня 2016 року, тому доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення судом вимог ч.3 ст.38 КУпАП є безпідставними.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-7 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 3400 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.ст.23 та 33-35 КУпАП, а також підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 безпідставними, а постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 серпня 2016 року вважає законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 серпня 2016 року про притягнення ОСОБА_4 до адмінвідповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за ч.2 ст.172-7 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ В.В. РУДЕНКО