Ухвала суду № 61571354, 22.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4410/15-к

Провадження № 11-кп/779/300/2016

Категорія ст. ст.. 27, ч. 5, 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Вилки С. С.

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря с/з ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

120 А, Івано-Франківської області, про обвинувачення його за ст. ст. 15 ч.3, 185 ч. 3 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, про обвинувачення його за ст. ст. 15 ч.3, 185 ч. 3 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 А, Івано-Франківської області, про обвинувачення його за ст. ст. 15 ч.3, 185 ч. 3 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8 про обвинувачення його за ст. ст. 15 ч.3, 185 ч. 3, 296 ч. 4 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10.

за апеляційними скаргами прокурора, обвинувачених ОСОБА_7,ОСОБА_5, ОСОБА_8, захисників ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року, з участю прокурора Журавльова Є. Є., обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

в с т а н о в и л а :

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок Калуського міськрайонного суду від 18.04.2016 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок мякості та призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання період тримання його під вартою з 19.10.2015 до 21.10.2015 року; ОСОБА_6 3 роки 2 місяці позбавлення волі, зарахувати у строк покарання період тримання його під вартою з 19.10.2015 до 21.10.2015 року; ОСОБА_7 3 роки 2 місяці позбавлення волі, зарахувати у строк покарання період тримання його під вартою з 19.10.2015 до 21.10.2015 року; ОСОБА_8 - 4 роки позбавлення волі, 3 роки 2 місяці позбавлення волі, зарахувати у строк покарання період тримання його під вартою з 17.11.2015 до 12.01.2016 року; ОСОБА_9 3 роки позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_11 у своїй апеляційній скарзі з доповненнями просить вищевказаний вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 змінити і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не повязане з позбавленням чи обмеженням волі.

Захисник ОСОБА_10 у поданій ним апеляційній скарзі просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_6, визнати помякшуючою йому покарання обставину- вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин та помякшити йому покарання, призначивши штраф.

Обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції щодо нього в частині призначеного покарання та застосувати щодо нього ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції щодо нього в частині призначення покарання змінити, звільнити його від відбуваня покарання з випробуванням.

Обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити вирок суду щодо нього в частині призначеного йому покарання та призначити йому більш мяке покарання із застосуванням ст. 69 КК України, призначивши йому штраф.

Оскарженим вироком суду:

- ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України два роки обмеження волі. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати у строк покарання період тримання під вартою з 19.10.2015 по 21.10.2015 року;

- ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України два роки обмеження волі. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати у строк покарання період тримання під вартою з 19.10.2015 по 21.10.2015 року;

- ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України два роки обмеження волі. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати у строк покарання період тримання під вартою з 19.10.2015 по 21.10.2015 року;

- ОСОБА_8 визнано винуватиму вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3, 296 ч. 4 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України та ст. 70 КК України три роки шість місяців позбавлення волі. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати у строк покарання період тримання під вартою з17.11.2015 року по 12.01.2016 року.

- ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 27 ч. 5, 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України один рік шість місяців обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від покарання.

У своїй апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи питання доведеності вини, правильності кваліфікації дій обвинувачений, вважає вирок Калуського міськрайонного суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених внаслідок мякості. Свою позицію мотивує тим, що суд першої інстанції визнаючи такими, що помякшують покарання обвинуваченим обставини, фактично вказав на дані про їх особи і такі обставини не дають підстав для застосування до них при призначенні покарання ст. 69 та 75 КК України. Судом не було враховано те, що обвинувачені мали намір вчинити крадіжку на загальну суму 124 000 грн., що є значною шкодою, а збитки які були спричинені під час крадіжки обвинувачені відшкодували тільки після подання цивільного позову під час судового розгляду, злочини, в яких вони обвинувачуються є тяжкими, а призначене покарання нівелює основоположне завдання кримінального покарання виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

Захисник ОСОБА_11 у поданій нею апеляційній скарзі вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого внаслідок надмірної суворості. Поряд з усіма визнаними судом першої інстанції помякшуючими обставинами, слід також звернути увагу і на те, що ОСОБА_7 визнав повністю свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, влаштувався на постійне місце роботи та відшкодував завдану шкоду, підвищеної небезпеки для оточуючих не становить, а тому його виправлення цілком можливе без відбування покарання у виді позбавлення чи обмеження волі.

Захисник ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі вважає, що місцевий суд у своєму вироку допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження. Не взяв до уваги, що ОСОБА_6 вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, не маючи як утримувати сімю. Покарання у виді обмеження волі на строк два роки не відповідає тяжкості вчиненого, а також слід звернути увагу і на те, що обтяжуючих покарання обставин не встановлено. Звертає увагу суду також і на те, що його підзахисний виконував малозначну роль у скоєнні злочину, так як здійснював фактично лише завантаження бочок, а тому в сукупності з усіма наведеними обставинами призначене йому покарання є не цілком обґрунтованим та справедливим.

Обвинувачений ОСОБА_8 у поданій ним апеляційній скарзі вважає, що призначене йому покарання судом першої інстанції не відповідає принципам достатності покарання у звязку з його суворістю. Суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам , які помякшують його покарання, а саме : щире каяття, повне визнання провини, надання правдивих показів протягом всього процесу, активне сприяння у розкритті злочину,добровільне та повне відшкодування шкоди. Просить звернути увагу на те, що він є особою молодого віку, має стійкі соціальні звязки, позитивно характеризується, на утриманні має малолітню дитину, а злочин вчинив виключно у звязку зі збігом тяжких сімейних обставин, потерпілий в суді просив його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання врахував те, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а поруч з тим не врахував те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, влаштувався на постійне місце роботи та відшкодував шкоду мі призначив йому занадто суворе покарання. Просить також звернути увагу на те, що він підвищеної небезпеки для оточуючих не становить і враховуючи всі вищезазначені обставини застосувати до нього ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважає призначене йому покарання за своєю суворістю таким, яке не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винуватого, оскільки суд не надав належної оцінки всім помякшуючим його покарання обставинам, а саме, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину, є інвалідом третьої групи, за місцем своє роботи бере активну участь у діяльності трудового колективу, має стійкі соціальні звязки, а злочин вичнив в силу збігу тяжких сімейних обставин, так як йому вкрай важко було забезпечувати свою сімю.

Суд першої інстанції встановив, що на початку жовтня 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою таємного викрадення трансформаторного мастила з території ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" вступили у злочинну змову. Готуючись до вчинення злочину, вищевказані особи, для перевезення викраденого, в всередині жовтні 2015 року в м. Калуші придбали 20 металевих бочок ємністю 200 літрів кожна, а ОСОБА_5 з цією метою підшукав вантажний автомобіль Fiat Ducato, н.з. АТ 1897 АК, що на праві приватної власності належить ОСОБА_14

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення трансформаторного мастила, 18.10.2015 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи поблизу території ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" домовились з охоронцем вказаного підприємства ОСОБА_9 про безперешкодний доступ на територію підстанції глибокого вводу 12.

Далі, 19.10.2015 приблизно о 0030 год., ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_8В, на автомобілі Opel Vectra, н.з. АТ 1897 АК, з заздалегідь заготовленими порожніми 10 металевими бочками ємністю 200 л. кожна, резиновим, полімерним шлангом з метою вчинення крадіжки трансформаторного масла, прибули до воріт території ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", що у м. Калуші на вул. Промислова, 14.

У цей час ОСОБА_7, діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, за домовленістю з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, знаходячись в автомобілі ОСОБА_8 Opel Vectra, н.з. ВС 2596 АО, який належить на праві приватної власності ОСОБА_15, залишився на підїздній дорозі до території ДП "Калійний завод" ВАТ «Оріана» з метою попередження інших співучасників злочину про наближення сторонніх осіб чи працівників міліції.

По прибутті до воріт території ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", що у м. Калуші на вул. Промислова, 14, ОСОБА_9, який здійснював охорону вказаної території, відкрив ворота через які ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 проникли на територію підстанції глибокого вводу 12, де, проламавши дерев'яні двері, проникли в приміщення підстанції і там, за допомогою резинового полімерного шлангу, який прикріпили до силового трансформатора ТДМ - 16000/110-76 УІ злили 2000 л трансформаторного мастила у заздалегідь підготовлені 10 бочок ємністю 200 л кожна. Після цього, ОСОБА_6 на автомобілі Fiat Ducato, н.з. АТ 1897 АК, поїхав в с. Кропивник ще за десятьма порожніми бочками, а ОСОБА_5, ОСОБА_7 наповнені трансформаторним мастилом бочки почали викочувати за межі охоронюваної території ДП "Калійний завод".

Близько 2.15 год. 19.10.2015 року до території вищевказаного підприємства на автомобілі Fiat Ducato, н.з. АТ 1897 АК, повернувся ОСОБА_6 із десятьма порожніми бочками, і останній разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8, реалізовуючи злочинний умисел на викрадення трансформаторного мастила, почали їх розвантажувати, з метою наповнення мастилом, а також з метою звільнення кузова автомобіля для завантаження бочками, наповненими мастилом.

Однак, свій злочинний умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки під час розвантаження порожніх бочок та завантаження викраденого майна на автомобіль Fiat Ducato, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 19.10.2015 о 2.30 год. були затримані працівниками міліції.

Отже, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_9 вчинили незакінчений замах на викрадення майна ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" на загальну суму 124 000 гривень, що визнається значною шкодою.

ОСОБА_16 того, 17.11.2015 року близько 17.40 год. ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався вулицею ОСОБА_17 у с. Кропивник Калуського району, де неподалік будинку № 59 побачив раніше незнайомого ОСОБА_16, який з метою забезпечення виїзду із вказаного подвір'я підводи з кіньми тимчасово перекрив рух транспорту на дорозі.

Рухаючись на великій швидкості, ОСОБА_8 не реагував на сигнали ОСОБА_16 та продовжував рух. Коли зрозумів, що ОСОБА_16 не зійде з проїжджої частини дороги, ОСОБА_8 застосував екстрене гальмування і зупинився впритул до потерпілого.

Після цього ОСОБА_8, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вийшов з автомобіля та безпричинно, з хуліганських спонукань, застосовуючи спеціальний засіб травматичної дії, провів два постріли у ОСОБА_16 ОСОБА_11 з куль, відповідно до висновку експерта № 826 від 10.12.2015 року, є частиною пістолетного патрону ударно-травматичної дії центрального бою калібру 9 мм промислового виробництва, влучила у ОСОБА_16, спричинивши йому рану в ділянці верхньої третини правого стегна, яка відповідно до висновку експерта № 342 від 24.12.2015 має ознаки вхідної вогнепальної і відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_16, ОСОБА_8 сів в автомобіль та втік з місця вчинення злочину.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити з мотивів, наведених у них; апеляційну скаргу прокурора заперечили, просили залишити її без змін;

- захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та їх підзахисні підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення;

- прокурор просив його апеляційну скаргу задовольнити, а подані апеляційні скарги захисників та обвинувачених залишити без задоволення, як необгрунтовані.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, вивчивши матеріали та зясувавши обставини кримінального провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, апеляційні скарги захисників ОСОБА_11, ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_7 задоволенню в повному обсязі виходячи наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні ними вказаного у вироку кримінального правопорушення та кваліфікація їхніх неправомірних дій за вказаними статтями в апеляційному порядку ніким не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі і в частині призначеного покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. А згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Всебічна оцінка даних про особу винного та обставини вчинення злочину є одними з важливих передумов можливості застосування звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Твердження прокурора про необхідність призначення обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі, а також скасувати застосування ст 75 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_9 та призначити і йому покарання у виді позбавлення волі, не заслуговують на увагу як необгрунтовані. Покликання прокурора про те, що оскільки обвинувачені мали намір вчинити крадіжку на загальну суму 124 000 грн., що є значною шкодою, а збитки які були спричинені під час крадіжки обвинувачені відшкодували тільки після подання цивільного позову під час судового розгляду та злочин, у скоєнні якого вони обвинувачуються є тяжким, колегія суддів бере до уваги та разом із цим не вважає такими, що унеможливлюють при призначенні покарання обвинуваченим застосування статті 75 КК України, оскільки суддею першої інстанції в повному обсязі було враховано тяжкість вчиненого ними злочину, що цей злочин є незакінченим, загальну вартість майна, яке намагались вони викрасти, що чинний на даний час КПК України не передбачає на якій стадії кримінального провадження має бути відшкодована завдана злочином шкода.

Щодо покликань обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_7 про призначення їм покарання не повязаного із обмеженням та позбавленням волоі та застосуванням щодо них ст. 75 КК України то вони підлягають задоволенню в повному обсязі, а покликання захисників ОСОБА_11 про призначення ОСОБА_7 покарання, не повязаного з позбавленням чи обмеженням волі, ОСОБА_10 про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, обвинуваченого ОСОБА_5 про помякшення йому покарання та призначення покарання у виді штрафу підлягають частковому задоволенню враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, їхні особи кожного зокрема та помякшуючі їх покарання обставини.

Що стосується призначених покарань обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_18, то колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають вимогам ст. 65 КК України та ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_18 та ОСОБА_9 щиро розкаялись у вчиненому, шкодують через свої неправомірні дії та бажають виправитись в подальшому, що відповідає змісту статті 66 КК України, що щире розкаяння в розумінні характеризується субєктивним ставленням винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалась.

Апеляційний суд враховує поведінку винуватих, а також і думку потерпілого про те, що він жодних претензій до обвинувачених немає та сукупність всіх обставин кримінального провадження і приходить до висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування реального покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та наведені в оскажуваному вироці помякшуючі його покарання обставини, а саме що він позитивно характеризується по місцю свого проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину і у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце роботи, що шкода потерпілій особі повністю відшкодована, і за таких обставин приходить до висновку, що йому правильно призначено покарання із застосуванням 69,75 КК України, призначивши йому покарання біль мяке ніж передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України та звільнити його від його відбування, оскільки його виправлення можливе без відбування призначеного йому покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_6 разом з обставинами, які у своєму вироку врахував суд першої інстанції, а саме те, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має неповнолітню дитину, колегія суддів враховує і те, що донька його хворіє на тяжке захворювання- вроджена вада серця, мязове ДМШП і з цього приводу знаходиться на обліку «Д», що підтверджується виписками з рішення ЛКК Калуської дитячої поліклініки № 463 і № 464 від 22.10.2015 і потребує лікування, що він є єдиним годувальником сімї колегія суддів вважає, що йому правильно призначено покарання 69,75 КК України, призначивши йому покарання більш мяке ніж передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України та звільнити його від його відбування, ТАК ЯК його виправлення можливе без відбування призначеного йому покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_8, його особу, викладені у вироку помякшуючі його покарання обставини, що він повністю визнав свою вину, у вчиненому щиросердечно розкаявся, позитивно характеризується, на утриманні має малолітню дитину, що у потерпілого до нього будь-яких претензій немає вважає, колегія суддів приходить до висновку, що йому правильно призначено покарання із застосуванням статтей 69,75 кк України, оскільки його виправлення можливе без відбування призначеного йому покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повністю врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та помякшуючі його покарання обставини, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є інвалідом третьої групи загального захворювання, на утриманні має малолітню дитину, з боку потерпілого жодних претензій до нього немає, а тому приходить до висновку, що йому правильно призначено покарання із застосуванням статтей 69,75 КК України і призначити йому покаранн більш мяке ніж передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України та звільнити його від його відбування, ТАК ЯК його виправлення можливе без відбування призначеного йому покарання.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_9, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи його особу, що він позитивно характеризується по місцю свого проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що шкода потерпілому повністю відшкодована, а також його роль у вчиненні кримінального правопорушення, обгрунтовано дійшов висновку, що його виправлення можливе без відбування призначеного покарання, що його обгрунтовано звільнено від його відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

В задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_11, ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково, обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_7 задовольнити.

Вважати засудженими вироком Калуського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року:

ОСОБА_5 за ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3,69 КК України до покарання у виді два роки обмеження волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_5 від призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України, а саме : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_6 за ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3,69 КК України у виді два роки обмеження волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_6 від призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України, а саме : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_7 за ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3,69 КК України у виді два роки обмеження волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 від призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України, а саме : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_8 за ст. ст. 15 ч.3 , 185 ч. 3, 296 ч. 4,69 КК України у виді три роки шість місяців позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України, а саме : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок суду залишити без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий С.С. Вилка

Судді: Б. М. Гриновецький

ОСОБА_3