Рішення № 61571324, 19.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/540/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1887/2016

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Гребик Л. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, директор Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» ОСОБА_6, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вищенаведеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що наказом від 02.01.2013 року №86-к її призначено на посаду завідувача відділу Надвірнянського міжрайонного структурного підрозділу Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України». 24.02.2016 року наказом №124-к від 23.02.2016 року її з звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Однак, у зв'язку з тим, що вона з 24.02.2016 року по 14.03.2016 року перебувала на лікуванні наказом від 15.03.2016 року №184-к дату її звільнення змінено на 15.03.2016 року. Вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки вона не є керівником юридичної особи в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Крім того, з наказу про звільнення вбачається, що такий прийнято на підставі матеріалів службової перевірки щодо неналежного зберігання службового легкового автомобіля DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1, а саме зберігання вказаного автомобіля 31.01.2016 року на території приватного будинку водія ОСОБА_7, та порушення таким чином вимог п. 6 наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17.06.2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту», що могло призвести до негативних наслідків, а також доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_9, згідно якої нею внаслідок нецільового використання паливно-мастильних матеріалів завдано збитків державному бюджету на суму 4445,31 грн. Однак, її вини в порушення п. 6 наказу від 17.06.2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту» немає, оскільки ворота гаражів, які належать ГУ Держсанепідслужби по вул. Коновальця, 20 «а» в м. Надвірна та в яких повинні зберігатися службові автомобілі, знаходяться в аварійному стані, охорона там відсутня. Про вказані факти, а також про те, що у зв'язку з цим машини періодично зберігаються на території Укрпошти, де є сторожі та встановлено відео спостереження, вона неодноразово повідомляла керівництво ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ». Проте жодної реакції зі сторони керівництва не було. Крім того, під час реорганізації СЕС у лабораторний центр та санітарно-епідеміологічну службу, автомобіль DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1, від Санепідстанції Івано-Франківського лінійного відділку Львівської залізниці був переданий до Головного управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області. В подальшому товарно-матеріальні цінності з Головного управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області були передані до Надвірнянського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ». Проте вказаний автомобіль переданий не був, що підтверджується копією інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 22.10.2015 року. 24.09.2015 року згідно наказу від 22.09.2015 року №891-к вищевказаний автомобіль був переданий особисто водію ОСОБА_7, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Таким чином, фактично підстав для виконання наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17.06.2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту» у неї не було. Незважаючи на це вона вживала заходів для збереження вищевказаного службового автомобіля.

Крім того, позивач зазначила, що згідно наказу про звільнення, її звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, проте так зване трудове порушення в даному випадку є триваючим, що підтверджується зокрема і актом про результати службової перевірки від 22.02.2016 року, на підставі якого її звільнено. Також під час її звільнення не дотримано вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки директор ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_6 не дав їй можливості надати письмові пояснення, що свідчить про упереджене ставлення директора до неї.

Незаконним звільненням з роботи їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила в 10 000 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просила позов задовольнити, скасувати накази №124-к від 23.02.2016 року про звільнення її з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та №184-к від 15.03.2016 року про зміну дати її звільнення, поновити її на посаді завідувача Надвірнянського міськрайонного відділу Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 10 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_4. Скасовано наказ №124-к від 23.02.2016 року Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» про звільнення з роботи завідувача Надвірнянським міськрайонним відділом ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та наказ №184-к від 15.03.2016 року про зміну дати звільнення; поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді завідувача Надвірнянським міськрайонним відділом Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 15 березня 2016 року; стягнуто з Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21 282,17 грн. та 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду Державна установа «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не дав правової оцінки факту визнання позивачем умисного невиконання вимог п. 6 наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17.06.2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту», відповідно до якого службові легкові автомобілі слід зберігати у гаражах відокремлених структурних підрозділів державної установи.

Також суд не дав правової оцінки показанням чотирьох свідків, які були допитані в судовому засіданні та підтвердили одноразовість порушення трудових обов'язків ОСОБА_4, а саме пояснили, що інші службові автомобілі, передані в користування Надвірнянського міськрайонного відділу, зберігалися у гаражних боксах і тільки автомобіль, що був закріплений за водієм ОСОБА_7, за вказівкою позивача зберігався на території приватного будинку цього водія. Даний факт був виявлений в.о. директора установи ОСОБА_6 в неділю 31 січня 2016 року.

Порушення трудової дисципліни, за яке позивача звільнено з роботи, допущене нею один раз 31 січня 2016 року та полягало у наданні вказівки водію ОСОБА_7 доставити службовий автомобіль з гаражу, де він зберігався разом з іншими автомобілями, до місця проживання водія. Саме за цим фактом проводилася службова перевірка, у процесі якої були виявлені і інші порушення ОСОБА_4 трудової дисципліни, які були враховані керівником при обранні до неї виду дисциплінарного стягнення, як попередня робота працівника, та не були підставою для її звільнення, а тому твердження позивача та суду про те, що допущене порушення є триваючим не відповідають дійсності.

Судом безпідставно не взято до уваги пояснення представників відповідача про те, що підставою звільнення ОСОБА_4 з роботи є факт зберігання службового автомобіля у господарстві водія 31 січня 2016 року, а не інших порушень, виявлених в процесі перевірки. Зокрема, суд безпідставно посилається на доповідну записку головного бухгалтера ОСОБА_9, яка стала підставою для надіслання матеріалів службової перевірки до правоохоронних органів, а не для звільнення позивача з роботи.

Крім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що позивач жодного разу не зверталася до директора державної установи ОСОБА_6 щодо відсутності гаражних боксів для зберігання автомобілів відділу чи щодо їх незадовільного стану, а також не надала доказів, які могли б підтвердити такі її твердження. Державною установою враховано потенційну шкоду, яку могло бути заподіяно внаслідок зберігання автомобіля на території приватної садиби водія ОСОБА_7 та могло призвести до вкрай негативних наслідків (викрадення, пошкодження, розукомплектування автомобіля). Тобто установа мала всі підстави для розірвання трудового договору з ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпК України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Позивач та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили апеляційну скаргу відхилити.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - директор ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_4 згідно наказу від 02.01.2013 року №86-к призначена в порядку переведення на посаду завідувача відділу Надвірнянського міжрайонного структурного підрозділу Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (а.с. 27 в т. 1).

31.07.2015 року у зв'язку із змінами у структурі та штатній чисельності Надвірнянський міжрайонний структурний підрозділ Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» перейменовано на Надвірнянський міськрайонний відділ Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Наказом від 23.02.2016 року №124-к ОСОБА_4 звільнено 24.02.2016 року з посади завідувача Надвірнянського міськрайонного відділу Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (а.с. 28-29 в т. 1).

Згідно наказу від 15.03.2016 року №184-к дату звільнення ОСОБА_4 у зв'язку з її перебуванням з 24.02.2016 року по 09.03.2016 року та з 10.03.2016 року по 14.03.2016 року на лікарняному змінено на 15.03.2016 року (а.с. 30, 33, 34 в т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині скасування наказів від 23.02.2016 року №124-к про звільнення та від 15.03.2016 року №184-к про зміну дати звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в наказі про звільнення дії ОСОБА_4, які стали підставою для звільнення, не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а тому звільнення позивача з підстав, передбачених саме п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, є незаконним, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_4 в наведеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Згідно п. 1 ч. 1 вказаної статті трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випаду одноразового грубого порушення трудових обов'язків, зокрема, керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками тощо.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України неможливе, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер.

Як вбачається з наказу директора ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» ОСОБА_6 від 23.02.2016 року №124-к, підставою для звільнення ОСОБА_4 з роботи в даному наказі зазначено: неналежне зберігання службового легкового автомобіля DAEWOO LANOS НОМЕР_1, що полягало у порушенні завідувачем Надвірнянського міськрайонного відділу Державної установи ОСОБА_4 вимог пункту шостого наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17 червня 2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту» та могло призвести до негативних наслідків (викрадення чи розукомплектування автомобіля), а також, як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_9, завдало збитків державному бюджету на суму 4445,31 грн. (чотири тисячі чотириста сорок п'ять гривень 31 копійка), внаслідок нецільового використання паливно-мастильних матеріалів при подоланні службовим легковим автомобілем маршруту від селища міського типу Делятин Надвірнянського району до міста Надвірна Івано-Франківської області та у зворотному напрямі, а також при подоланні маршруту від міста Надвірна Івано-Франківської області до села Перерісль Надвірнянського району Івано-Франківської області та у зворотному напрямі.

Підставою винесення наказу зазначено: доповідну записку ОСОБА_9 та Акт про результати проведення службової перевірки за фактом порушення вимог пункту шостого наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17 червня 2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту» завідувачем Надвірнянського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_4 (а.с. 28-29 в т. 1).

Як вбачається з копії доповідної записки ОСОБА_9 від 22.02.2016 року, розрахунок збитків бюджетних коштів, які виникли з вини ОСОБА_4 на загальну суму 4445,31 грн., здійснений головним бухгалтером за період 2013-2014 років (а.с. 217 в т. 1).

Розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним письмовим доказам, правильно встановив, що наказ директора ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» ОСОБА_6 від 23.02.2016 року №124-к про звільнення ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не містить чіткого формулювання одноразового порушення, яке стало підставою звільнення, та вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 про скасування наказів від 23.02.2016 року №124-к про звільнення та від 15.03.2016 року №184-к про зміну дати звільнення.

Доводи апелянта про те, що підставою звільнення ОСОБА_4 з роботи є факт зберігання службового автомобіля 31 січня 2016 року у господарстві водія ОСОБА_7 та порушення нею таким чином вимог п. 6 наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17 червня 2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту», а не інших порушень, виявлених в процесі службової перевірки, спростовуються наказом директора ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» ОСОБА_6 від 23.02.2016 року №124-к «Про звільнення ОСОБА_4.».

З урахуванням наведеного не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не дав правової оцінки показанням чотирьох свідків, які були допитані в судовому засіданні та підтвердили одноразовість порушення трудових обов'язків ОСОБА_4 саме 31 січня 2016 року, оскільки такі доводи не спростовують правильність висновку суду, що ОСОБА_4 було допущено триваюче порушення трудового обов'язку, покладеного на неї п. 6 наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17 червня 2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту». Більше того, суд в оскаржуваному рішенні вказав, що дійшов висновку про обґрунтованість позову з урахуванням пояснень осіб, які брали участь в справі, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши всі докази в сукупності встановлених обставин справи.

Колегія суддів відхиляє і доводи апелянта про те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не дав правової оцінки факту визнання позивачем умисного невиконання вимог п. 6 наказу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» від 17.06.2015 року №26 «Про безпечну експлуатацію автотранспорту», відповідно до якого службові легкові автомобілі слід зберігати у гаражах відокремлених структурних підрозділів державної установи, оскільки за змістом рішення такого факту встановлено не було. Крім того, за даними позовної заяви, пояснень позивача та наданих нею матеріалів справи, остання доводила, що її дії не були направлені на свідоме та умисне невиконання п. 6 наказу №26 від 17.06.2015 року, про що свідчить її лист від 17.06.2015 року, адресований в.о. директора ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_10 про те, що у Надвірнянському міжрайонному структурному підрозділі відсутні гаражі, що автомобілі зберігаються у гаражах, які належать ГУ Держсанепідслужби області на вул. Коновальця, 20а в м. Надвірна, що охорона там відсутня, гаражні ворота аварійні, що про це неодноразово повідомляла директора ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_11, що періодично вони машини тримають на Укрпошті, де є сторожі та відео спостереження.

Частинами 1 та 2 ст. 253 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував вказані положення закону та вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягаючого стягненню з відповідача в користь позивача, суд першої інстанції правильно виходив з тривалості вимушеного прогулу в 91 робочий день та розміру середньоденної заробітної плати позивача, обчисленого виходячи з довідки відповідача за №262 від 14.06.2016 року, що становить 21 282,17 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на працю і таке порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вона залишилася без роботи, що потягло за собою переживання, нервові стреси, пригнічення, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути 5 000 грн. моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 Постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення прав ОСОБА_4 як працівника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діями відповідача спричинено позивачу моральну шкоду. Однак, з урахуванням обґрунтування позивачем спричиненої їй шкоди, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди в 5 000 грн., оскільки такий є завищеним та не відповідає вимогам розумності і справедливості. Тому рішення суду в наведеній частині слід змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 500 грн.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2016 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування до 500 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Ясеновенко Л.В.