Ухвала суду № 61570964, 13.06.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/774/16-ц

2/296/1007/16

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"13" червня 2016 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Шалота К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №296/774/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за виконання зобовязань за договором поруки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовоною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 97 044 грн. та просив з метою забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої та третьої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення справи по суті позовних вимог, визначених Цивільним процесуальним кодексом України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частин першої статті 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Імперативні приписи ч. 3 ст. 151 ЦПК України та роз'яснення, викладені в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказують на те, що обов'язковою умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність ризику неможливості виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно частині 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Натомість, заявляючи про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт належності квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1, позивачем не наведено будь-яких обгунтованих доводів, а судом не встановлено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених у ній представником позивача, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись положеннями статей 151, 152, 153, 20, 293 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд м. Житомира -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №296/774/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за виконання зобовязань за договором поруки - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 294-296 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К. В. Шалота