Рішення № 61570500, 23.09.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/3398/2012

Провадження № 2/0202/2095/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,

за участю секретаря Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість на свою користь за кредитним договором №824М-06 від 15.12.2006 року у розмірі 341914 грн. 64 коп.; з ПАТ «Акцент банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору №824М-06 від 15.12.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 150000 грн., зі сплатою за користування ним відсотків 20,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.12.2009 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, договором поруки№б/н від 15.12.2006 року з ОСОБА_2, договором поруки№б/н від 15.12.2006 року з ОСОБА_3 у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2012 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості була задоволена.

Ухвалою суду від 17 червня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справи представник позивача в судове засідання не з'явився, відповідно до заяви просив суд розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1в судове засідання не з'явилася, відповідно до заяви просила суд розглядати справу за її відсутності, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.12.2006 року між відповідачем ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») був укладений кредитний договір №824М-06, відповідно до умов якого ОСОБА_1отримала кредит у розмірі 150000,00 грн., зі сплатою за користування ним відсотків 20,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.12.2009 року.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1були забезпечені шляхом укладання між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2договору поруки №б/н від 15.12.2006 року.

Відповідно до п. 4 Договору поруки №б/н від 15.12.2006 року, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 12 сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом у 5 (п'ять) років.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1були забезпечені шляхом укладання між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_3 договору поруки №б/н від 15.12.2006 року.

Відповідно до п. 4 Договору поруки №б/н від 15.12.2006 року, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 12 сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом у 5 (п'ять) років.

Також вимоги до відповідача ОСОБА_1були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобовязався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобовязань за кредитним договором №824М-06 від 15.12.2006 року, розмір відповідальності 10000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом пяти років.

Як вказав в позовній заяві позивач, у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1умов кредитного договору №824 М-06 від 15.12.2006 року заборгованість за нею станом на 13.09.2011 р. склала 351914,64 грн., в тому числі: 125637,53 грн. заборгованість за кредитом; 140415,94 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 85861,17 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Заперечуючи обставини позову відповідачОСОБА_1 у своїй заяві просила застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності та відмовити в позові у звязку з закінченням строку позовної давності.

Згідноправової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігупозовної давності повязуєтьсяне тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межахпозовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13,та постанові Верховного суду України по справі №6-31 цс15, які згідно зі ст. 360 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

У Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13вказано, що у випадку, коли умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до п. 4.7 Кредитного договору № 824М-06 від 15.12.2006 року, строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, комісії, неустойки - пені, штрафів по даному встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 15.12.2006 року, строк дії договору до 18.12.2009 року, при цьому погашення заборгованості по кредитному договору в останнє проводилося 30.09.2008 року,що підтверджується виписками по рахунку, з данимпозовом позивач звернувся до суду 21.02.2012 року, тобто у межах п'ятирічного строку позовної давності, передбаченого договором, а тому суд не вбачає законних підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.

Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" щодо стягнення суми з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором поруки.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З урахуванням того, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" стосовно стягнення суми з ПАТ "Акцент-Банк" за договором поруки витікають з відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-745цс15 та від 08 листопада 2015 року №6-1737цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовними вимогами ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк " про стягнення заборгованості за договорами поруки підлягає закриттю.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТКБ «ПриватБанк», що розгляд його позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» і про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_1належним чином не виконала умови кредитної угоди, допустила прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Підстав для звільнення відповідачівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від сплати зазначеної суми, або зменшення її розміру судом не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі по 1073 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись: ст. ст. 257, 261, 525, 526, 530, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 169, 205-206, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1(84200, Донецька обл. м. Дружківка, вул. Артилерійська, буд. 24, ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (84200, Донецька обл. м. Дружківка, вул. Кузнєчна, буд. 10, ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк ПриватБанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № 824М-06 від 15.12.2006 року станом на 13.09.2011 року у розмірі 351914,64 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн. 64 коп.), в тому числі: 125637,53 грн. заборгованість за кредитом; 140415,94 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 85861,17 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1(84200, Донецька обл. м. Дружківка, вул. Артилерійська, буд. 24, ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (84200, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк ПриватБанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № 824М-06 від 15.12.2006 року станом на 13.09.2011 року у розмірі 351914,64 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн. 64 коп.), в тому числі: 125637,53 грн. заборгованість за кредитом; 140415,94 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 85861,17 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Стягнення заборгованості за кредитним договором № 824 М-06 від 15.12.2006 року здійснювати в межах суми заборгованості 351914,64 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн. 64 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1(84200, Донецька обл. м. Дружківка, вул. Артилерійська, буд. 24, ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (84200, Донецька обл. м. Дружківка, вул. Кузнєчна, буд. 10, ІПН: НОМЕР_2), ОСОБА_3 (84200, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001, МФО № 305299) судові витрати по справі в розмірі по 1073 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар