Рішення № 61568818, 19.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2016 р.Справа № 916/1833/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності № 8 від 05.07.2016р.;

ОСОБА_2 на підставі довіреності № 8 від 05.07.2016р.;

ОСОБА_3 на підставі довіреності №129 від 25.02.2014р.;

Від відповідача: ОСОБА_4 на підстав довіреності № б/н від 23.09.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ-ЮГ до відповідача ОСОБА_5 приватного підприємства Фірма ФАРТОН про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 07.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_5 приватного підприємства Фірми «ФАРТОН» про стягнення грошових коштів у сумі - 1 400 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2016р. було порушено провадження по справі № 916/1833/16 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 05.09.2016р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р. клопотання ОСОБА_5 приватного підприємства Фірма ФАРТОН про продовження строку розгляду справи на 15 днів було задоволено та строк вирішення спору по справі № 916/1833/16 було продовжено на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що тепловоз не був поставлений у звязку з тим, що позивач не повністю оплатив його ціну, а саме не оплатив рахунок позивача №86 від 22.06.2015р. в сумі 1 500 000,00 грн., просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 20.09.2016р. після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Позивачем, згідно платіжних доручень № 73 від 27.02.2015р. на суму 900 000,00 грн., та № 191 від 17.06.2015р. на суму 500 000,00 грн., були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 1 400 000,00 грн.

У платіжному дорученні позивача № 73 від 27.02.2015р. вказано призначення платежу: «Передплата за тепловоз ТЭМ-2 №5502 згідно рахунку № 16 від 27.02.2015р. в т.ч. ПДВ 150 000,00 грн.»

У платіжному дорученні позивача № 191 від 17.06.2015р. вказано призначення платежу: «Оплата за тепловоз ТЭМ-2 №5502 згідно рахунку № 80 від 17.06.2015р. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.»

Позивач, посилаючись на вказані рахунки та платіжні доручення, стверджує, що між сторонами у спрощений спосіб шляхом прийняття до оплати рахунків, був укладений договір купівлі-продажу тепловозу ТЕМ-2 №5502, відповідно до якого відповідач повинен був передати зазначений тепловоз у власність позивача.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст. 202, 205 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обовязки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Відповідно до п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно п. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, за змістом ст. 655 ЦК України, істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна договору.

Матеріали справи свідчать, і сторонами не заперечується, що між ними було досягнуто згоди щодо продажу відповідачем позивачу тепловозу ТЕМ-2 №5502. Щодо ціни тепловозу, господарський суд зазначає наступне.

Позивачем та відповідачем надані суду рахунки №16 від 27.02.2015р. та №80 від 17.06.2015р., які були оплачені позивачем, однак надані сторонами копії цих рахунків різні за змістом.

Надані позивачем копії рахунків № 16 від 27.02.2015р. на суму 900 000,00 грн., та № 80 від 17.06.2015р. на суму 500 000,00 грн. містять найменування та платіжні реквізити сторін, найменування товару тепловоз ТЄМ-2 №5502, але не містять підпису уповноваженої особи відповідача, що виписала ці рахунки, і взагалі даних про таку особу, не містять відтиску печатки відповідача, а представник відповідача заперечує направлення позивачу саме таких рахунків.

Натомість, відповідачем надані суду та долучені до матеріалів справи копії рахунків МПП Фірми «ФАРТОН» № 16 від 27.02.2015р. на суму 900 000,00 грн., № 80 від 17.06.2015р. на суму 500 000,00 грн. (оригінали рахунків оглянуті в судовому засіданні), які містять найменування і платіжні реквізити сторін, найменування цього ж товару, але додатково у рахунку №16 від 27.02.2015р. зазначено загальну вартість тепловозу 2 900 000,00 грн.

Вказані рахунки, екземпляри яких надані відповідачем, містять підпис уповноваженої особи ОСОБА_6, яка виписала ці рахунки, відтиск печатки відповідача, а також підпис представника позивача про отримання цих рахунків відповідно 27.02.2015р. і 17.06.2015р., засвідчений відтиском печатки підприємства-позивача. Представник позивача у судовому засіданні не заперечив справжність відтиску своєї печатки на екземплярах даних рахунків.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, господарський суд приймає до уваги рахунки, копії яких надані відповідачем. Доводи позивача, що рахунки № 16 від 27.02.2015р. та № 80 від 17.06.2015р. надійшли йому електронною поштою, не підтверджені доказами і не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не доведено, з якої саме електронної адреси надійшли вказані рахунки, належність відповідачу цієї електронної адреси, наявність електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», а також не спростовано справжність підпису та відтиску печатки позивача на екземплярах рахунків, наданих відповідачем.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами, шляхом прийняття до оплати рахунків № 16 від 27.02.2015р. та № 80 від 17.06.2015р. (в редакції, наданій відповідачем), був укладений у спрощеній формі, відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 ГК України, договір купівлі-продажу тепловозу ТЕМ-2 №5502 за ціною 2 900 000,00 грн., на умовах 100% передоплати, що зазначено у рахунку відповідача №16 від 27.02.2015р., який був прийнятий до сплати позивачем буз будь-яких заперечень.

За поясненнями сторін, вони не погоджували між собою конкретні строки внесення передплати за тепловоз.

22.06.2015р. відповідачем був виставлений позивачу рахунок №86 на суму 1 500 000,00 грн. за тепловоз ТЭМ-2 №5502. Даний рахунок, копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий у судовому засіданні, містить підпис особи, яка виписала рахунок ОСОБА_6, відтиск печатки відповідача, а також підпис представника позивача про отримання цього рахунку 22.06.2015р., засвідчений відтиском печатки позивача, справжність якого представник позивача в судовому засіданні не заперечив.

Сума усіх трьох рахунків, виставлених відповідачем №16 від 27.02.2015р. № 80 від 17.06.2015р. та №86 від 22.06.2015р., дорівнює загальній вартості тепловозу, що зазначена у рахунку № 16 від 27.02.2015р. 2 900 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.п. 1,2 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Згідно п. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, відповідач, шляхом виставлення рахунку №86 від 22.06.2015р. на суму 1 500 000,00 грн., заявив позивачу вимогу про оплату повної вартості тепловозу, у розумінні п. 2 ст. 530, п. 1 ст. 693 ЦК України. Позивач, отримавши вказаний рахунок 22.06.2015р., не сплатив зазначену в ньому суму у строк, установлений п. 2 ст. 530 ЦК України, але і не направив відповідачу будь-яких заперечень щодо змісту цього рахунку.

25.02.2016р. позивач направив відповідачу вимогу б/н від 24.02.2016р. про передачу тепловозу у повній комплектації та всієї документації на нього протягом 7 днів, згідно ст. 530 ЦК України. 17.03.2016р. позивач направив відповідачу вимогу аналогічного змісту б/н від 16.03.2016р. У відповідь на ці вимоги, відповідач листом від 24.03.2016р. повідомив про необхідність повної оплати вартості тепловозу, в сумі 1 500 000,00 грн. згідно рахунку №86 від 22.06.2015р.

Позивач 06.06.2016р. направив відповідачу вимогу б/н від 03.06.2016р. про повернення коштів, сплачених у якості передплати за тепловоз, в сумі 1 400 000,00 грн., посилаючись на ст. 530, п.2 ст. 693 ЦК України.

Господарський суд не приймає до уваги зазначені вимоги позивача, оскільки їх зміст не відповідає узгодженим сторонами умовам продажу зазначеного тепловозу в частині його загальної вартості та умов оплати.

За наведеного, господарський суд не вбачає підстав, визначених п. 2 ст. 693 ЦК України, для повернення позивачу сплаченої ним передплати в сумі 1 400 000,00 грн., оскільки на день заявлення позивачем вимог про передачу товару відповідач, враховуючи несплату позивачем повної передплати за тепловоз згідно виставлених рахунків, мав право, згідно п. 3 ст. 538 ЦК України, зупинити виконання свого обов'язку по передачі тепловозу у власність позивача до моменту отримання передплати за нього.

Як вбачається з листа відповідача від 24.03.2016р., його відзиву на позов, пояснень представника відповідача в судовому засіданні, відповідач не відмовляється від обовязку щодо передачі позивачу тепловозу, однак вимагає здійснення повності передплати за нього, згідно досягнутих сторонами домовленостей.

Таким чином, позовні вимоги з повернення передплати в сумі 1 400 000,00 грн. заявлені позивачем передчасно. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» до відповідача ОСОБА_5 приватного підприємства Фірми «ФАРТОН» про стягнення грошових коштів у сумі 1 400 000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 вересня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев