Ухвала суду № 61568577, 27.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.09.2016Справа № 910/17372/16

Суддя Нечай О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі № 910/17372/16

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання рішення загальних зборів незаконними та скасування

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надій шли позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі» (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» (далі - відповідач - 2), Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач - 3) про визнання рішення загальних зборів незаконними та скасування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2016 було порушено провадження у справі № 910/17372/16, розгляд справи призначено на 12.10.2016.

26.09.2016 позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У своїй заяві про забезпечення позову позивач, враховуючи суть позовних вимог, яка полягає у визнанні незаконним та скасування рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», оформлені протоколом від 21.07.2016, про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» та зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести запис про скасування державної реєстрації внесення рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» щодо припинення даної юридичної особи в результаті ліквідації, зазначає суду про те, що оскаржуваним рішенням про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» було визначено строк для подання вимог кредиторів до 30.09.2016, а тому, з 01.10.2016 у осіб, які прийняли вказане рішення, буде можливість завершити процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», що на думку заявника суттєво ускладнить виконання рішення суду у справі № 910/17372/16, в разі задоволення позову ОСОБА_1.

Проаналізувавши зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики забезпечення позову» (далі - Постанова) відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 2 Постанови визначено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (п. 3 Постанови).

Судом, при вивченні позовної заяви та доданих до неї документів, було встановлено, що позивач оскаржує прийняте на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» рішення про припинення вказаної юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, так як вказане рішення було прийнято без участі позивача, який, згідно з його твердженнями, є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» в розмірі 75,2%.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову виключно в частині заборони державному реєстратору та нотаріусам вчиняти дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000».

Розглядаючи вказану заяву судом також враховані рекомендації, викладені в пункті 1 Постанови, відповідно до яких у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З метою запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також гарантії реального виконання рішення господарського суду міста Києва, в разі задоволення позову, суд вважає за необхідне задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 910/17372/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання рішення загальних зборів незаконними та скасування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, та нотаріус.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» систему органів у сфері державної реєстрації становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) інші суб'єкти державної реєстрації.

До повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить:

1) формування державної політики у сфері державної реєстрації;

2) нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації;

3) координація діяльності у сфері державної реєстрації громадських формувань;

4) контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації;

5) здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру;

6) визначення технічного адміністратора;

7) забезпечення надання доступу державним реєстраторам до Єдиного державного реєстру та прийняття рішень про блокування та анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

8) розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання суб'єктами державної реєстрації рішень, передбачених цим Законом;

9) складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

10) взаємодія з державними органами, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань державної реєстрації;

11) державна реєстрація політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок та їхньої символіки;

12) надання виписок та інформаційних довідок у паперовій формі для проставлення апостилю та проставлення на них апостилю;

13) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат» контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Керуючись статтями 66, 67 ГПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Міністерству юстиції України в особі державних реєстраторів та нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код: 30966313).

Стягувач: ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1).

Боржник: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код: 00015622).

3. Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути пред'явлена до виконання протягом одного року.

Суддя О.В. Нечай