Рішення № 61568479, 19.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/11961/16За позовом Приватного підприємства «Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт»

про розірвання договору ренти від 22.11.2006 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 - по дов. №07/14 від 24.06.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - по дов. №б/н від 22.07.2016р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт» про розірвання договору ренти від 22.11.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/11961/16, розгляд справи призначено на 25.07.2016р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 25.07.2016р. оголошувалась перерва до 08.08.2016р.

Після оголошеної пере6рви представники сторін в судове засідання 08.08.2016р. не з'явилися.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку з тим, що представники сторін в судове засідання не з»явилися, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 19.09.2016р.

В судовому засідання 19.09.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2006р. між Приватним підприємства «Альянс» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт» (надалі віповідач) був укладений договір ренти, що посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Ткачовим В.А. та зареєстрований в реєстрі під №4514.

Відповідно до даного договору позивач передає, а відповідач приймає у власність частку (49/100) експериментального - лабораторного комплексу, що розташований в м. Крамоторськ, Донецької обл., по вул. Орджонікідзе, 10А на умовах даного договору.

Згідно з умовами договору відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу рентні платежі щомісячно до 20 числа кожного місяця в розмірі, встановленому пп.2.1.1 п.2.1 Договору.

Обґрунтовуючи позов, позивач відзначає, що відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок щодо сплати платежів, обумовлених договором ренти, що є істотним порушенням умов вищевказаного договору. Заборгованість відповідача перед позивачем за період дії договору становить 182 400, 00 грн.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, позивач посилається на ст. 740, ст. 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, а також на підставах, визначених Цивільним кодексом України та іншими законами України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 731 Цивільного кодексу України за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі".

Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно (ст.. 734 ЦК України).

Виходячи з редакції п. 1 даної статті можна зробити висновок, що переважною формою рентних платежів є грошові суми, які підлягають сплаті одержувачу ренти.

Однак договором може бути передбачена виплата ренти шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг, які за своєю вартістю повинні відповідати грошовій сумі ренти. Не виключена можливість встановлення сторонами змішаної суми ренти, яка поряд з виплатою грошових коштів буде передбачати надання утримання в натурі.

Періодичність виплати ренти не відноситься до категорії істотних умов договору (ч. 2 п. 1 ст. 638 ЦК України), оскільки законом встановлена у вигляді загального правила щоквартальна періодичність її виплати. Поняття календарного кварталу, як різновиду способу визначення строку, цивільне законодавство не містить. Відповідно до п. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно до п. 4 ст. 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. У випадку, якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

У випадку, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки рентні платежі повинні сплачуватися по закінченні кварталу, можна стверджувати, що ренту слід виплачувати на наступний день після закінчення останнього (третього) місяця календарного кварталу.

Норма коментованої статті носить диспозитивний характер, що дозволяє сторонам відступити від щоквартальної періодичності сплати ренти і встановити будь-яку іншу її періодичність: щомісячну, раз на півріччя або на рік.

У відповідності до пп.2.1.1 п.2.1 договору сторонами визначено розмір рентних платежів становить 1600,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ. Періодичні рентні платежі сплачуються платником (відповідачем) щомісячно до 20 числа кожного місяця. Рента виплачується протягом 15 років і вступає в силу з дня підписання цього договору та акта прийому-передачі майна (п.3.1 Договору).

Акт прийому-передачі майна підписаний сторонами договору 22.11.2006р., а тому починаючи з 20 грудня 2006 року відповідач був зобов'язаний виплачувати рентні платежі щомісячно до 20 числа кожного місяця в розмірі, встановленому пп.2.1.1 п.2.1 Договору.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач порушення умов договору має заборгованість по сплаті позивачу рентних платежів в сумі 182 400 грн.,

Чинним законодавством України визначено, що отримувач ренти має право вимагати розірвання договору ренти лише у випадках, встановлених законом та договором.

Перелічені у п. 1 ст. 740 ЦК випадки розірвання договору ренти пов'язані в основному з порушеннями платником ренти своїх обов'язків за договором, які вже відбулись чи можуть відбутися на майбутнє.

Першою підставою для розірвання договору ренти в односторонньому порядку виступає затримка виплати безстрокової ренти більш як на один рік.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині своєчасної та повної сплати рентних платежів, а саме має заборгованість по даним платежам більше року. Заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 182 4000 грн. Згідно умов договору щомісячний розмір рентної плати становить 1600 грн. на місяць. З урахуванням викладеного відповідач прострочив оплату рентних платежів більше ніж на 9 років.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу умов договору ренти основною метою договору та одним з визначальних прав позивача є своєчасне отримання останнім рентної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати рентних платежів, обумовлених договором оренди ренти від 22.11.2006 р., є істотним порушенням договору у розмінні ст. 731, - 737 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір ренти від 22.11.2006 року, укладений між Приватним підприємством «Альянс» (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 30723124) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт» (02217, м. Київ, пр. Тичини, 10, кв. 96, код ЄДРПОУ 31733180), посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Ткачовим В.А. та зареєстрований в реєстрі під №4514.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт» (02217, м. Київ, пр. Тичини, 10, кв. 96, код ЄДРПОУ 31733180) на користь Приватного підприємства «Альянс» (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 30723124) 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2016р.

СуддяТрофименко Т.Ю.