Ухвала суду № 61566369, 26.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

___________копія:____

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Шпинти М.Д.,

суддів: Гладкого С.В., Сачука В.І.

За участі:

прокурора Скрипника Р.М.

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників-адвокатів: ОСОБА_3,ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_1 ОСОБА_5,

представника РОУ ПАТ «Ощадбанк» - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200; ч.3 ст.362; ч.3 ст.365; ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200 КК України та ОСОБА_2 у вчиненнізлочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200; ч.3 ст.362 КК України, за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_8 (далі-прокурор) на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченнюОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200; ч.3 ст.362; ч.3 ст.365; ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200 КК України та ОСОБА_2 у вчиненнізлочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200; ч.3 ст.362 КК України повернуто прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства:

ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 обвинувачуються у заволодінні державним майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою з трьох осіб, які попередньо зорганізувались у стійке обєднання для вчинення цього злочину, обєднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасинкам групи, а саме ОСОБА_1, будучи головним бухгалтером РОУ АТ «Ощадбанк», тобто службовою особою, разом із іншими посадовими особами ОСОБА_7 (старшим контролером-касиром сектору касових операцій) та ОСОБА_2 (завідувачем сектору касових операцій), починаючи з січня 2010 року по 26 вересня 2011 року незаконно отримали та викрали зі сховища цінностей РОУ АТ «Ощадбанк» грошові кошти в сумі 5510000 (пять мільйонів пятсот десять тисяч) грн., а також у підробці документів на переказ, тобто документів у паперовому або електронному виді, що використовуються банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів, вчиненій організованою групою з трьох осіб, які попередньо зорганізувались у стійке обєднання для вчинення цього злочину, обєднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасинкам групи, а саме з початку січня 2010 року по вересень 2011 року, з метою маскування нестачі вказаних грошових коштів у сумі 5510000 (пять мільйонів пятсот десять тисяч) грн. та використали ці документи.

Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб, оскільки у вищевказаний період проводили з цією інформацією (фіктивні проводки).

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у перевищенні службових повноважень, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі її повноважень, що заподіяло тяжкі наслідки державним інтересам та у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивого документу, що спричинило тяжкі наслідки.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд, в оскаржуваній прокурором постанові, зокрема зазначив, що органами досудового слідства не було зясовано способу вчинення інкримінованих підсудними ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 злочинів, розміру збитків, наявності причинного звязку між діяннями і шкідливими наслідками, а з матеріалів справи неможливо виявити форму вини і мотиви дій ОСОБА_1 та інших підсудних, не встановлено роль підсудних у вчиненні кожного епізоду злочинної діяльності. Крім того, суд у постанові вказав, що в обвинувальному висновку не зазначено жодного доказу наявності вищенаведених ознак щодо створення ОСОБА_1 стійкої злочинної групи та не здобуто таких доказів в суді під час допиту свідків, підсудних, дослідження письмових доказів, а тому, без усунення вказаних порушень на додатковому розслідуванні, на переконання суду, розгляд справи продовжений бути не може. Також, суд постановив в ході додаткового розслідування провести ряд слідчих та оперативно-розшукових дій, зокрема: провести додаткову документальну бухгалтерську ревізію та, за результатами її проведення, призначити повторну судово-економічну експертизу; встановити місцезнаходження та вилучення комп'ютерної техніки; додатково допитати ОСОБА_9 та ОСОБА_10; провести ряд слідчих (розшукових) дій тощо.

У поданій апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції у іншому складі суду. Зокрема зазначає, що суд, зазначивши у постанові про неможливість усунення в судовому засіданні неповноти та неправильності досудового слідства, що, на його думку стало підставою для повернення кримінальної справи на досудове розслідування, взагалі не вказав, з яких саме мотивів ця неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні. Вказує, що проведене розслідувапння по кримінальній справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 повністю відповідає вимогам кримінально-процесуального закону; право на захист підсудних, в ході досудового слідства, всупереч висновкам суду, не порушене; наявність чи відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочинів у складі організованої групи також не може бути підставою для проведення додаткового розслідування, а посилання суду на відсутність проведення жодних слідчих дій, з метою встановлення обставин підроблення кліше та печаток, які проставленні на окремих дорученнях (документах), щодо проведення певних фінансових проводок обвинуваченими для досягнення ними злочинної мети, спростовуються процесуальними документами, наявними в матеріалах кримінальної справи, що ніяк не можуть бути підставою для прийняття судом такого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Скрипника Р.М., який повністю підтримав апеляцію та просив її задовольнити, думку представника РОУ ПАТ «Ощабанк» - ОСОБА_6, який також підтримав апеляцію прокурора, думку інших учасників апеляційного розгляду справи про залишення постанови без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що 28 квітня 2016 року в ході судового розгляду справи захисник обвинуваченої ОСОБА_1 ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, зазначивши з яких міркувань він заявив таке клопотання, навівши відповідні доводи з проханням в ході додаткового розслідування провести ряд експертиз, встановити місцезнаходження компютерної техніки, додатково допитати свідків, які щодня відкривали та закривали сховище цінностей РОУ АТ «Ощадбанк», провести слідчі (розшукові) дії на предмет перевірки показання підсудних в справі щодо наявності у ОСОБА_11 - директора філії РОУ АТ «Ощадбанк» значних кредитних зобов'язань (заборгованостей) перед АТ «Ощадбанк» та іншими фінансовими установами, витребувати та долучити до матеріалів справи ряд документів та провестиіншінеобхідні слідчі та оперативно-розшукові дії для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та притягнути всіх осібпричетних до розкрадання державних коштів.

Задовольняючи клопотання захисника про необхідність направлення справи на додаткове розслідування, суд першої інстанції вказав на допущені, на його думку, порушення вимог кримінально-процесуального закону в аспекті неповноти слідства, зазначеної захисником у клопотанні, яка, на думку суду, не може бути усунута в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч.1 ст.281 КПК України в ред.1960 року (далі-КПК), повернення справи на додаткове розслiдування з мотивiв неповноти або неправильностi досудового слiдства може мати мiсце лише тодi, коли ця неповнота або неправильнiсть не може бути усунута в судовому засiданнi.

Постановами Рівненського міського суду від 12 квітня 2012 року та від 26 квітня 2012 року, суд першої інстанції дану кримінальну справу (обєднану в одне провадження) призначив до судового розгляду, зорема в мотивувальній частині цих постанов зазначив, що підстав для закриття справи або її зупинення немає, обвинувальні висновки складено відповідно до вимог КПК, під час порушення справи, провадження дізнання та попереднього слідства порушень КПК, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду, допущено не було, а тому в суду були достатні підстави для розгляду справи в судовому засіданні (т.16, а.с.17, 36).

Частиною першою ст.22 КПК передбачно, що прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, зобовязанi вжити всiх передбачених законом заходiв для всебiчного, повного i обєктивного дослiдження обставин справи, виявити як тi обставини, що викривають, так i тi, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що помякшують i обтяжують його вiдповiдальнiсть.

Статтею 64 КПК встановлено, що при провадженнi досудового слiдства, дiзнання i розглядi кримiнальної справи в судi пiдлягають доказуванню: подiя злочину (час, мiсце, спосiб та iншi обставини вчинення злочину); виннiсть обвинуваченого у вчиненнi злочину i мотиви злочину; обставини, що впливають на ступiнь тяжкостi злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, помякшують та обтяжують покарання; характер i розмiр шкоди, завданої злочином, а також розмiр витрат закладу охорони здоровя на стацiонарне лiкування потерпiлого вiд злочинного дiяння.

У відповідності до розяснень Постанови Пленуму Верховного суду №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», (далі-Постанова) а саме у п.8 передбачено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були зясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

У п.п.12, 13 Постанови зазначено, що підстави для повернення справи на додаткове розслідування можуть виникнути на будь-якій стадії судового розгляду, зокрема і під час судового слідства. Клопотання про повернення справи на додаткове розслідування вирішується у мотивованій постанові (ухвалі), яка виноситься в нарадчій кімнаті і підлягає оголошенню в судовому засіданні. У такому рішенні має бути обгрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час нього.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 ОСОБА_5 у заявленому клопотанні про повернення справи на досудове розслідування, вказавши на порушення органом досудового слідства вимог ст.ст.132, 142 КПК України, в контексті того, що обвинуваченій ОСОБА_1 предявлено неконкретне обвинувачення чим порушено права останньої на ефективний захист, що може, на його думку, бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування, жодним чином не обґрунтував (за виключенням посилання на загальні норми КПК, розяснення вищезгаданої Постанови, інші розяснення Пленуму Верховного Суду України та фабулу предявленого ОСОБА_1 обвинувачення), чим же саме, так як саме були порушені права та інтереси ОСОБА_1.

Не дав цьому належної правової оцінки і суд задовольняючи клопотання сторони захисту та не обгрунтував свого рішення. До того ж, як убачається з матеріалів справи, копії обвинувальних висновків обвинувачена ОСОБА_1 отримувала, що підтверджується її розписками, ніяких заперечень щодо конкретності обвинувачення не висловлювала (т.16, а.с.21, 51). Зі змістом обвинувачення погодився і суд при призначенні справи до судового розгляду.

Вбачаючи неповноту досудового слідства, зокрема в тому, що на досудовому слідстві належним чином не перевірений механізм та спосіб приховування щоденної нестачі готівкових коштів у період між ревізіями протягом часу з 01 січня 2010 року по 04 листопада 2011 року, не встановлені конкретні періоди та розміри нестач грошових коштів, за обставин, зазначених в обвинувальному висновку, суд не вказав у постанові причин, які позбавляли його можливості усунути ці, на його думку, недоліки шляхом більш ретельного допиту підсудної ОСОБА_1 і свідків, дослідженням матеріалів досудового розслідування щодо цих подій.

У постанові суд зазначив, що в обвинувальному висновку не висвітлено жодного доказу наявності вищенаведених ознак щодо створення ОСОБА_1 стійкої злочинної групи (в тому числі, факт існування об'єднання, обставини, що вказують на його вид як організованого, дії, які свідчать про утворення організованої групи, існування керівника, правила поведінки її учасників, механізми, які забезпечують її існування, спроможність протидіяти дезорганізуючим факторам), як не здобуто таких доказів і в суді під час допиту свідків, підсудних, дослідження письмових доказів, тобто питання існування таких ознак лишилось не дослідженим, підтверджується лише словесно, діяльність ОСОБА_1 як учасника (організатора) стійкої злочинної групи не в повній мірі досліджена.

На думку колегії суддів, наявність чи відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 злочинів у складі організованої групи, не може також бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування, оскільки суд, при ухваленні такого рішення був вправі спростувати або визнати цю кваліфікуючу ознаку, перевірити чи мала вона місце у даній кримінальній справі, перевіривши наявними доказами та врахувати цей факт при постановленні вироку, про що обгрунтовано стверджує у поданій апеляції прокурор.

Проте суд, без належного дослідження зібраних на досудовому слідстві доказів, піддав сумнівам висновки досудового слідства про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, викладених в обвинувальному висновку, не вказавши в постанові, чому він вважає їх неправильними.

У випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, повернення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За таких обставин суд має тлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок.

В цілому, суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, без будь-якого аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, фактично погодився з доводами, наведеними захисником ОСОБА_5 у заявленому клопотанні, яке є безпідставним та таким, що на думку колегії суддів, не підлягало до задоволення.

За обставин, коли в даній справі судове рішення постановлене з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу, воно підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження судового розгляду, під час якого необхідно повно, всебічно і обєктивно дослідити всі докази у справі, запропонувати сторонам надати додаткові докази і також їх дослідити, та, виходячи з доведеного обєму обвинувачення, прийняти законне й обгрунтоване рішення у справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що після скасування зазначеної постанови, розгляд справи слід продовжити тому ж складу суду, оскільки при постановленні судового рішення суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки дослідженим в суді доказам і розгляд справи тим же суддею не суперечитиме вимогам ст.54 КПК України, яка визначає обставини, що виключають участь судді в розгляді справи. З цих підстав апеляція прокурора підлягає до задоволення частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 374, 377 КПК України 1960 року, п.п.11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2016 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченнюОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200; ч.3 ст.362; ч.3 ст.365; ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200 КК України та ОСОБА_2 у вчиненнізлочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.1 ст.200; ч.3 ст.362 КК України прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу для продовження її розгляду направити в той же суд тому ж складу суду.

Запобіжний захід підсудним залишити попередній - підписку про невиїзд.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І: (підписи)

М.Д.ОСОБА_12ОСОБА_13Сачук

Згідно з оригіналом: суддя-доповідач: ОСОБА_14