Постанова № 61565237, 22.09.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4248/16-а

Провадження 2-а/524/270/16

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

22.09.2016 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Нестеренка С.Г.

при секретарі Бельченко Н.Л.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ДПП НП України ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції НП України ОСОБА_4, Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним адміністративним позовом.

Зазначив, що 25 травня 2016 року близько 18 год. 20 хв. на 343 км автомобільної дороги «Харків - Київ» керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, р.н.з. ВІ 9485 АР, був зупинений відповідачем - інспектором УПП у м. Полтава ОСОБА_4, котра склала відносно нього постанову, в якій було зазначено, що він (позивач) нібито не виконав вимогу дорожнього знаку 5.26 «Місце для розвороту» та здійснив рух прямо по просп. Вавілова у м. Полтава, чим порушив ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки знак 5.26 позначає місце для розвороту транспортних засобів, поворот ліворуч не забороняється, а жодних заборон до руху прямо при наявності даного знаку ПДР не містять, дотримався всіх правил та вимог дорожнього руху, знаків, які забороняють або обмежують рух прямо на спірній ділянці по просп. Вавілова у м. Полтава не було.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 873450 від 25 травня 2016 року протиправною та скасувати, провадження у справі закрити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави викладені в позовній заяві. Пояснили, що ос порена постанова була складена інспектором УПП у службовому автомобілі у відсутності позивача, який за порадою поліцейських залишився в автомобілі, яким керував, а також, що постанова була ухвалена за межами м. Полтава на території якого поширювалася юрисдикція УПП м. Полтава. Крім того, права та обовязки не були розяснені позивачу до складання і підпису інспектором оспореної постанови.

Представник відповідача ДПП НП України ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що поліцейський не порушила процедуру щодо ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяла в межах наданих їй законом повноважень, наполягала на тому, що ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.26 «Місце для розвороту». У той же час, після огляду відеосюжету про події проступку представник відповідача визнала, що постанова була ухвалена і підписана поліцейським за межами м. Полтава, у службовому автомобілі УПП м. Полтава, що бланк постанови має виправлення.

Відповідач - інспектор роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції НП України ОСОБА_4 в судове засідання не прибула з невідомих суду причин, про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, є звільненою з УПП м. Полтава у звязку з переведенням.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно зі ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 276 КпАП України передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з ч. 1 тієї самої статті, з якої випливають, що захист прав та інтересів юридичних осіб, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно правових відносин.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 ч. 1 ст. 17 згаданого Кодексу України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає особу, на яку покладається тягар доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заявлені відповідачі не зявились в судове засідання , ігнорували вимогу суду про необхідність надання матеріалів адміністративного провадження, письмових заперечень , доказів, доводів і спростувань позовних вимог не надали, тому суд вирішив спір на підставі доказів, що були надані позивачем.

Судом достовірно встановлено, що позивача ОСОБА_1 25 травня 2016 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. згідно постанови серії ПС2 № 873450 від 25 травня 2016 року, ухваленої інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції НП України ОСОБА_4. У постанові зазначено, що 25 травня 2016 року близько 18 год. 35 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, р.н.з. ВІ 9485 АР, рухався в м. Полтава по просп. Вавілова, де не виконав вимогу дорожнього знаку 5.26 «Місце для розвороту» та здійснив рух прямо.

Дана постанова була ухвалена, за висновком суду, передчасно, з порушенням вимог ст.ст. 33 35, 222, 268, 276 КпАП України, та підлягає скасуванню за наступних обставин.

Так, з пояснень позивача та його представника, а також з оглянутого в судовому засіданні відеозапису проступку постає, що 25 травня 2016 року близько 18 год. 20 хв. позивача ОСОБА_1, який керував вказаним транспортним засобом та рухався на 343 км автомобільної дороги «Харків - Київ», тобто за межами м. Полтава, було зупинено інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції НП України ОСОБА_4 за вчинення проступку факт і обставини якого викладені в оспореній постанові, враховуючи, що проступок було вчинено в межах населеного пункту адміністративно-територіальної одиниці, якою є м. Полтава. Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року за № 5-рп/2015 справа № 1-11/2015 встановлено, що положення ч. 1 ст. 276 КпАП України передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Оспорена постанова була ухвалена інспектором Бідою І.А. за межами м. Полтава, де було вчинено проступок, тобто в іншій адміністративно-територіальній одиниці, на територію якої не розповсюджується повноваження УПП м. Полтава, зокрема і інспектора Біди І.А.

Також, справа про адміністративне правопорушення була розглянута не тільки не за місцем вчинення проступку, а й не за зареєстрованим місцем проживання позивача та не за місцем реєстрації транспортного засобу.

Крім того, суд враховує, що після зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, співробітниками поліції були отримані документи за згодою позивача, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та страховий поліс. Після отримання документів поліцейськими було запропоновано позивачеві залишитися для його безпеки у салоні керованого ним транспортному засобі, а інспектор Біда І.А. ухвалила постанову та підписала її, перебуваючи у службовому автомобілі УПП м. Полтава за відсутності фактично позивача, без розяснення йому прав згідно ст. 268 КпАП України.

Копія постанови була вручена позивачеві не на місці її складання та ухвалення, а після повернення поліцейських та позивача на місце події проступку де позивачеві було предявлено оформлену і підписану постанову під розпис з одночасним розясненням прав. Таким чином, права та обовязки були розяснені позивачеві вже після підписання оспореної постанови.

До того ж, постановасерія ПС2 № 873450 має виправлення щодо адреси місця роботи позивача.

Згідно п. 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06 листопада 2015 року постає, що бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.

Представник відповідача ДПП НП України ОСОБА_3 визнала у судовому засіданні, що постанова за своїм оформленням не відповідає вказаному наказу і, що бланк постанови фактично є зіпсованим, оскільки має виправлення.

Суд також враховує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення не були враховані всупереч вимогам ст. 280 КпАП України обставини щодо вчинення проступку, вини позивача чи підлягає позивач адміністративній відповідальності, не були встановлені обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто фактично не були перевірені вимоги які зазначаються у ст.ст. 17 22, 33 35 КпАП України.

Відповідачі не подали належні і допустимі докази на спростування встановлених обставин, на підтвердження правомірності дій інспектора Біди І.А. при ухваленні стосовно позивача постанови.

За таких обставин, суд вважає, що оспорена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки до повноважень суду, відповідно КАС України та КпАП України не входить обовязок розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судовий збір на користь держави у розмірі 551,20 грн. (станом на день подання позову), який є мінімальним розміром судового збору за позовною вимогою немайнового характеру поданої фізичною особою згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», від сплати якого позивача звільнено на підставі Закону України «Про судовий збір» та ч. 4 ст. 288 КпАП України.

Керуючись ст.ст. 287 - 289 КпАП України, ст.ст. 17, 19, 69, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 873450 від 25 травня 2016 року, ухваленої інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції НП України ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на користь держави.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судовий збір на користь держави у розмірі 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти днів з дня проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2016 року.

Суддя: