Ухвала суду № 61563050, 26.09.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 вересня 2016 року Справа № 914/2092/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі№914/2092/15 господарського суду Львівської області за позовомЗаступника військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави, в особі: 1.Міністерства оборони України; 2.Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Львів"; 3.Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до1.Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради; 2.Львівської міської ради провизнання права власності на нежитлові приміщення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі № 914/2092/15 відмовлено в задоволенні позову Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Львів", Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі №914/2092/15 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нежитлові приміщення загальною площею 762,4 кв.м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі № 914/2092/15.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

При цьому, порядок і розмір сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Так, за приписами ч. 1 ст. 4 цього закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом позову у справі № 914/2092/15 є вимога про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нежитлові приміщення загальною площею 762, 4 м. кв. за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 11, вартістю 221 114 грн. 00 коп. без ПДВ;

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наведене підтверджується позицією, викладеною в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено одну вимогу майнового характеру про визнання права власності на нежитлові приміщення вартістю 221 114 грн. 00 коп.

З огляду на це, у даному випадку, при визначенні розміру судового збору, який має бути сплачено при поданні касаційної скарги слід керуватись наступним.

З матеріалів справи вбачається, що Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до господарського суду Львівської області 25.06.2015 р.

Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позову, тобто станом на червень 2015 року) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При цьому, слід враховувати, що касаційну скаргу Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подано 19.07.2016 р.

В своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р., а рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. залишити без змін.

В даному випадку станом на дату подання касаційної скарги (19.07.2016 р.) розмір судового збору, який підлягав до сплати повинен вираховуватись з обов'язковим урахуванням положень частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015 р.

Відповідно до пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015 р.) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за змістом пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015р., розраховується виходячи з суми судового збору, що підлягав до сплати при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом (п.5 Інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір").

Так, при поданні позовної заяви позивач мав сплатити 4 422 грн. 28 коп. судового збору за вимогу майнового характеру.

Як наслідок, розмір судового збору при поданні касаційної скарги має становити 5 306 грн. 74 коп. (4 422 грн. 28 коп. x 120%).

Проте, при поданні касаційної скарги заявником судовий збір сплачено частково, а саме в розмірі 1 653 грн. 60 коп., що підтверджується доданим платіжним дорученням № 78392 від 01.07.2016 р.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, з огляду на наведене, касаційна скарга Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі № 914/2092/15 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі № 914/2092/15 повернути скаржнику.

2.Справу № 914/2092/15 повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова