Вирок № 61562144, 26.09.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

26.09.2016

Ленінський районний суд м.Харкова

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016р. Справа №642/2286/16-к Провадження 1-кп/642/331/16

Суд у складі: Головуючого судді: Євтіфієва В.М.

Секретаря: Зінченко А.Ю.

За участі: Прокурора Курило Д.С.

Захисників: ОСОБА_1

ОСОБА_2

Потерпілого: ОСОБА_3

Представник потерпілого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню :

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, не одруженого, який навчається у Харківському політехнічному інституті на факультеті «енерго-машинобудівний» група СМ 84-А за спеціальністю «інженер нафтогазового промислу», громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.1 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харкова, не одруженого, який навчається у Харківському машинобудівному коледжі, група ОВА 301, за спеціальністю «Системи обробки матеріалів на верстатах та автоматичних лініях», громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2016 приблизно о 21 год. 00 хв., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 знаходячись поруч із другим під'їздом будинку № 63 по вул. Клапцова в м. Харкові, маючи намір направлений на відкрите викрадення чужого майна та усвідомлюючи протиправність і суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшов до потерпілого ОСОБА_3 та розпочав із ним розмову. В ході спілкування потерпілий ОСОБА_3 дістав із кишені мобільний телефон. Після чого ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні направлені на відкрите викрадення майна вихопив із рук потерпілого мобільний телефон, таким чином відкрито заволодівши майном потерпілого, а саме мобільним телефоном марки «iPhone 5S» у корпусі білого кольору вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 964 від 25.02.2016 склала 7363 грн., що належить потерпілому ОСОБА_3, спричинивши останньому збиток на вказану суму.

Після чого ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що мобільний телефон є речовим доказом на підтвердження протиправних дій, а також з метою особистого збагачення, вирішив його продати та, побачивши неподалік від місця скоєння кримінального правопорушення свого малознайомого ОСОБА_6, запропонував останньому придбати вказаний мобільний телефон «iPhone 5S» за 300 грн., повідомивши ОСОБА_6, що даний телефон належав ОСОБА_3 та є предметом кримінального правопорушення. Погодившись на пропозицію, ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 грн., а ОСОБА_5 в свою чергу передав йому мобільний телефон «iPhone 5-S», розпорядившись таким чином вказаним майном на власний розсуд.

28.01.2016 року приблизно о 21 год. 30 хв. гр. ОСОБА_6 знаходячись біля будинку № 63 по вул. Клапцова в м. Харкові зустрівся з раніше малознайомим ОСОБА_5 Останній запропонував ОСОБА_6 придбати мобільний телефон марки «iPhone 5S» у корпусі білого кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 964 від 25.02.2016 склала 7363 грн. який він здобув в ході вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна. ОСОБА_6 будучи повідомленим про те, що мобільний телефон є предметом іншого кримінального правопорушення, а саме одержаний злочинним шляхом, придбав його для власного користування передавши ОСОБА_5 грошову винагороду у розмірі 300 грн.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст..186 ч.1 КК України обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав в повному обсязі. Від дачі пояснень в судовому засіданні відмовився.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст..198 ч.1 КК України обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав в повному обсязі. Від дачі пояснень в судовому засіданні відмовився.

В судовому засіданні обвинувачені надали укладену з потерпілим угоду про примирення за ч. 1 ст. 186, ч.1 ст.198 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачені беззастережно визнали свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обвинуваченого ОСОБА_6 у виді не пов'язаному з позбавлення волі.

Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченими зобов'язань, які вони, очевидно, не мали би можливості виконати.

Сторони потерпілий та обвинуваченні скріпили своїми підписами угоди від 07 липня 2016р. та 08 вересня 2016р., підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України.

Таким чином, обвинувачені письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді.

Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч.1 ст.26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачувані в судовому засіданні пояснили суду, що угоду вони уклали добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявили. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання винуватості у скоєному.

Суд вважає, правильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст..186 ч.1 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж).

Також правильно кваліфікована дії ОСОБА_6 за ст..198 ч.1 КК України , тобто заздалегідь не обіцяне придбання майна, одержаного злочинним шляхом.

Вивченням особи обвинувачених з'ясовано, який вперше вчинили злочин проти власності особи, своїми визнанням вини активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно їх та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ними злочину.

Таким чином, сторони при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахували характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд вважає, за можливе її затвердити угоду з ухваленням вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про примирення, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винної в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

Запобіжний захід щодо обвинувачених обраний на стадії досудового розслідування та продовжений судом, при ухваленні вироку підлягає скасуванню.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинувачених.

Керуючись ст.ст.314, 368, 373, 374, 468, 469, 474 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену угоду від 07 липня 2016р., 08 вересня 2016р. про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_6

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020грн.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України на призначити покарання у виді 1(один) рік обмеження волі.

На підставі статті ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбуття покарання звільнити з випробувальним строком 1(один) рік.

На підстави ст.76 п.2, 3, 4 КК України, зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6. судові витрати на користь держави код доходів 24060300, на р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова у сумі 650грн. 52коп, з кожного.

Вирок суду може оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області протягом 30-ти (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Харкова:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частиною шостою та сьомою статті 474 цього Кодексу;

Суддя: В.М. Євтіфієв