Ухвала суду № 61560765, 23.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1737/16 Справа № 204/2539/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Іванової А.П.

суддів: Мудрецького Р.В., Слоквенка Г.П.

за участю секретаря с/з - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року по кримінальному провадженню щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 23 березня 2005 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 289, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 22 грудня 2005 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 30 травня 2006 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 08 липня 2009 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

- 23 травня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Крижановського О.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяці.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередню тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього увязнення з 05 квітня 2016 року до дати набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з дати набрання даним вироком законної сили.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1829-16 від 04 квітня 2016 року на користь держави (ДНДІСЕ, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 17, оф. 361, код ЄДРПОУ 26238495).

Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставинах.

ОСОБА_3, маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, в період іспитового строку, встановленого вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року, повторно вчинив умисний злочин проти власності.

Так, ОСОБА_3 24 березня 2016 року, в період часу з 06 годин 30 хвилин до 09 годин 30 хвилин, керуючи легковим автомобілем «Комбі-В» марки М моделі 21251, державний номер НОМЕР_1, який перебував у його користуванні, прибув до дільниці № 34, розташованої на території садового товариства «Агрус» у с. Краснопілля у м. Дніпропетровську, маючи раптово виниклий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме виробів з чорного металу, що належать потерпілому ОСОБА_5, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, із корисливих мотивів, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, за допомогою невстановленого предмету витягнув із землі трубу, довжиною 2 метри, виготовлену з чорного металу, прикріплену до неї хвіртку, розміром 1 м? , виготовлену з чорного металу, а також трубу, довжиною 170 см, виготовлену з чорного металу, загальною вагою 62,7 кг, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1829-16 від 04 квітня 2016 року становить 169,29 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 169,29 гривень.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить взяти до уваги стан його здоровя та зменшити строк призначеного йому покарання. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на даний момент він проходить лікування від туберкульозу та має супутнє захворювання ВІЛ-інфекцію.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 04 квітня 2016 року ним причинена потерпілому матеріальна шкода в розмірі 169 грн. 29 коп., що є меншою від допустимої суми для кваліфікації кримінального правопорушення, а за вказане діяння обвинувачений ОСОБА_3 підлягає притягненню виключно до адміністративної відповідальності за дрібну крадіжку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу задовольнити, вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, думку прокурора Крижановського О.С., який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які обвинуваченим не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувалися, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходить з того, що було встановлено вироком суду першої інстанції.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджуються зібраними органами досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку.

Як вбачається з апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_3 висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення ч.2 ст.185 КК України фактично не оспорює, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченогочерез його суворість та відсутність підстав для притягнення останнього до кримінальної відповідальності через відсутність складу злочину, з огляду на наступне.

Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які помякшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. Обставиною, яка помякшує покарання, судом першої інстанції визнано щире каяття обвинуваченого, а обставиною, що обтяжує покарання суд враховує рецидив злочинів.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином , призначивши покарання в межах санкції статті.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року, остаточне покарання у вигляді 3 років 1 місяці позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З такими висновками суду першої інстанції щодо міри та розміру призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_3, а так само і призначення остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, колегія суддів погоджується.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_3 про безпідставність притягнення останнього до кримінальної відповідальності, оскільки вчинюване ним діяння кваліфікується за нормами адміністративного законодавства як дрібна крадіжка є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно пп.5 п.1 розд.ХХ Податкового кодексу України, неоподатковуваний мінімум доходів громадян для цілей кваліфікації вчиненого за нормами адміністративного та кримінального законодавства встановлюється на рівні соціальної пільги.

Виходячи з положень п.п. 169.1.1 п 169.1 ст.169 Податкового кодексу України в редакції від 24 грудня 2015 року на підставі Закону України №909-VIII, соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет на 2016 рік" з 1 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1378 гривень.

Отже, кримінальна відповідальність у 2016 році настає, якщо вартість викраденого чужого майна перевищує 137 грн. 80 коп.

А як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме висновку товарознавчої експертизи №1829-16 від 04 квітня 2016 року, загальна сума матеріального збитку, спричиненого потерпілому ОСОБА_5 становить 169 грн. 29 коп., що не відноситься до дрібної крадіжки та винна особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності.

У звязку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, вважає правильним.

Також колегія суддів звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не заявляв жодних клопотань з приводу даного доводу до суду, у звязку з чим дане питання не було предметом дослідження суду першої інстанції.

Інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призводили до зміни чи скасування вироку, при досудовому розслідуванні кримінального провадження та під час його розгляду в суді першої інстанції, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено та в апеляційній скарзі обвинуваченого не заявлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_3, вважає його законним і обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та доповнень до неї обвинуваченого ОСОБА_3 щодо наявності підстав для скасування вироку суду.

Керуючись ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: