Ухвала суду № 61558653, 20.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Суддя-доповідачКоротких О.А.,суддів:Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (далі - Товариство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року у справі за позовом прокурора м. Миколаєва до Миколаївської міської ради, третя особа: Товариство, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 червня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство подало заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, що на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 15 лютого 2010 року та 21 серпня 2014 року (№№ 12/109, 915/147/14 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач фактично розпорядився внутрішніми морськими водами держави, що належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а тому ці суди дійшли обґрунтованого висновку, що воно є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Миколаївської міської ради не віднесено розпорядження землями державної власності, і у відповідача не було повноважень для ухвалення спірного рішення.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що у постанові від 15 лютого 2010 року Вищий господарський суд України, погоджуючись з рішенням апеляційного суду про відмову у задоволенні позову виходив із того, що цей суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Модрицької сільської ради відповідних правовстановлюючих документів, оскільки Проект зміни межі м. Трускавець Львівської області, Верховною Радою України на даний час не затверджено, а довідка форми 6-зем, на яку посилається позивач та прокурор, як на підставу своїх вимог, є лише різновидом статистичної звітності, а не правовстановлюючим документом, який міг би слугувати підставою виникнення у сільради права власності чи користування землями. У постанові від 21 серпня 2014 року Вищий господарський суд України, погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову виходив із того, що оскільки матеріали справи не містять доказів виконання спірного рішення Миколаївської міської ради, на час внесення змін, також не установлено правових підстав для визнання незаконним та скасування пункту 20.4 рішення Миколаївської міської ради, а вимога про недійсність договору та повернення майна є похідною від первісно заявленої, а тому цей суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання відповідача повернути державі спірну земельну ділянку.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом прокурора м. Миколаєва до Миколаївської міської ради, третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», про визнання протиправним та скасування рішення, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький