Ухвала суду № 61558568, 21.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1322/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Левицькій З.С.,

за участю представника позивача Малімонова М.І. та представника відповідача Орловської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2016 року ТОВ «Горяц-Т» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0003522203 від 29.10.2015 року, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 227 307,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках акту перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року адміністративний позов ТОВ «Горяц-Т» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.10.2015 року №0003522203 в частині застосування до «Горяц-Т» суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 227136,94 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області 06.06.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

23.09.2015 року, на підставі направлень від 22.09.2015 року №15/21-01, №14/21-01 та у відповідності до наказу від 22.09.2015 року №1152, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області була проведена фактична перевірка крамниці, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Сегедська,7, що належить ТОВ «Горяц-Т» з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №262/15-32-21-01/34443264 від 05.10.2015 року, в якому зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.7, п.12 та п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

- п.7 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - підприємством не підтверджено передачу до органів доходів і зборів 86 фіскальних чеків (Z-звітів) за РРО ФН 3000092991 та РРО ФН 3000092994, за що застосовано штраф, передбачений п.9 ст.17 вказаного Закону у розмірі 170 грн. за кожний із 86 випадків порушень, т.б. у загальному розмірі 14 620 грн. (170 грн. х 86);

- п.13 ст.3 Закону - встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денних звітах РРО (Х-звіт). Сума невідповідності складає по РРО ФН 1552006981 - 179,41 грн., по РРО ФН 3000012992 - 244,38 грн., по РРО ФН 3000092991 - 205,02 грн., за що застосовано штраф, передбачений п.1 ст.17 вказаного Закону у розмірі 1 грн.;

- п.12 ст.3 Закону - не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що виразилось у не наданні накладних та товарно-транспортних накладних на алкогольні напої, які знаходились в реалізації крамниці (магазину) «Віртус» за адресою: м.Одеса, вул.Сегедська,7, на загальну суму - 106343,47 грн., за що застосовано штраф, передбачений ст.20 зазначеного Закону в розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, т.б. у розмірі 212686,94 грн. (106343,47 х 2).

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, не зважаючи на надані підприємством позивача 06.10.2015р. письмові заперечення на цей акт та підтверджуючи первинні документи, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 року №0003522203, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій в загальному розмірі 227 307,94 грн.

Не погоджуюсь з вказаними діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з часткової неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як визначено ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно ж змісту приписів п.80.1,80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), але може проводитися і на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області 23.09.2015 року, на підставі направлень від 22.09.2015р. №15/21-01, №14/21-01 та у відповідності до наказу від 22.09.2015р. №1152, в присутності директора, було проведено фактичну перевірку крамниці, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Сегедська,7 та належить ТОВ «Горяц-Т». Дана перевірка була розпочата 23.09.2015 року о 12 год. 20 хв., а закінчена 02.10.2015 року о 18 год. 20 хв.

Як видно з матеріалів справи, за результатами вказаної перевірки ревізорами було складено акт №262/15-32-21-01/34443264 від 05.10.2015 року, в якому було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.п.7,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який був підписаний директором крамниці із письмовими зауваженнями.

Далі, як встановлено по справі, на підставі зазначеного вище акту перевірки керівником податкового органу, не зважаючи на надані підприємством позивача 06.10.2015р. письмові заперечення на цей акт та усі підтверджуючи первинні документи, було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 року №0003522203, яким до ТОВ «Горяц-Т» застосовано штрафні (фінансові) санкцій в загальному розмірі 227 307,94 грн.

Надаючи правову оцінку вказаному податковому повідомленню - рішенню відповідача, суд 1-ї інстанції, на думку судової колегії, дійшов обґрунтованого висновку про його часткову правомірність.

Апеляційний суд, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками окружного суду, виходячи з наступного.

Так, як слідує зі змісту вимог ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти); при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України; 4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів; 6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок; 8) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України; 9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках; 10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену; 11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу; 12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо); 13) при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Як встановлено судами обох інстанцій, ТОВ «Горяц-Т» у своїй діяльності повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

У відповідності до положень п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та(або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Разом з тим, під час проведення спірної перевірки перевіряючими було встановлено, що суб'єктом господарювання - ТОВ «Горяц-Т» не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, а саме:

- сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків на РРО з фіскальним номером 1552006981 становила 5490,62 грн., а згідно денного Х-звіту 5311,21 грн., невідповідність становила - 179,41 грн.;

- сума готівкових котів на місці проведення розрахунків на РРО з фіскальним номером 3000092991 становила 4952,60 грн., а згідно денного Х-звіту 4747,58 грн., невідповідність становила - 205,02 грн. Сума невідповідності готівкових коштів денному Х-звіту по РРО з фіскальним номером 3000012992 становила 244,38 грн.

При цьому, слід зазначити, що представник позивача під час судового розгляду справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції фактично визнав факт наявності цього порушення, т.б. невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а саме: на РРО з фіскальним номером 1552006981 на суму 179,41 грн. та на РРО з фіскальним номером 3000012992 на суму 244,38 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем, в даному випадку, дійсно було порушено вимоги п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР, за що, в свою чергу, до останнього цілком правомірно, було застосовано встановлену п.1 ст.17 даного Закону, фінансову санкцію у розмірі 1 грн.

Стосовно ж порушення позивачем вимог п.7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - не підтвердження передачі до органів доходів і зборів 86 фіскальних чеків (Z-звітів) за РРО ФН 3000092991 та РРО ФН 3000092994 та правомірності застосування контролюючим органом до позивача за дане порушення штрафу у загальному розмірі 14 620 грн., судова колегія дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до вимог п.7 ст.3 Закону №265/95-ВР (в редакції чинній на момент проведення перевірки), суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Суб'єкти господарювання, які використовують такі реєстратори розрахункових операцій, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в фіскальній пам'яті зазначених реєстраторів розрахункових операцій.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органом доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Так, як вбачається зі змісту спірного акту перевірки, ТОВ «Горяц-Т» було встановлено 86 випадків неподання фіскальних звітних чеків, що не спростовувалось представником позивача.

Згідно розрахунку фінансової санкції, до підприємства застосовано штраф у розмірі 14620 грн. (т.б. 170 х 86).

Проте, пунктом 9 ст.17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в разі неподання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання.

Системний аналіз змісту цих норм Закону дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону постійно подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Таким чином, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодо подання до контролюючих органів розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення.

Отже, за таких обставин, та з урахуванням положень ст.61 Конституції України, судова колегія вважає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, а тому, так особу (суб'єкта господарювання) можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у п.7 ст.17 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 10-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків неподання до контролюючого органу копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, слід звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання вже була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, в рішеннях від 16.04.2013р. (по справі №21-89а13), від 04.06.2013р. (по справі №21-155а13), від 17.12.2013р. (по справі №21-442а13).

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що за вчинення вищезазначеного порушення до ТОВ «Горяц-Т» повинен був бути застосований штраф у розмірі 170 грн., а тому, відповідно, нарахування останньому штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 14450 грн. (т.б. 14620 - 170) є неправомірним, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Відносно ж порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що виразилось у не наданні накладних та товарно-транспортних накладних на алкогольні напої, які знаходились в реалізації крамниці-магазину «Віртус», за адресою: м.Одеса, вул.Сегедська,7, на загальну суму 106343,47 грн., та відповідно, правомірності застосування контролюючим органом до позивача за дане порушення штрафу у загальному розмірі 212386,94 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

А згідно зі ст.20 зазначеного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, як видно зі змісту приписів ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 9 зазначеного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для наступного правового висновку.

Так, у розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 названого Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Тобто, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів (т.б. в одній з 10-ти крамниць мережі), за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, ТОВ «Горяц-Т» веде бухгалтерський облік та податковий облік згідно вимог чинного законодавства та на момент перевірки мав на усі товари, що реалізовувались, всі необхідні первинні документи, оригінали яких, в свою чергу, хоча і не зберігалися безпосередньо в місцях продажу цих товарів (яких в міській мережі багато), але знаходилися в централізованій бухгалтерії підприємства, що розташована за добре відомою податковому органу юридичною адресою.

До того ж, слід зазначити, що ці первинні документи (т.б. видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, а також оборотно-сальдові відомості і реєстри податкових накладних по усім контрагентам), відсутність яких на момент фактичної перевірки стало підставою для застосування спірних штрафних санкцій, є в наявності і в матеріалах справи, а також останні, як видно з пояснень представника позивача, надавалися перевіряючим ще 02.10.2015р., але вони фактично без мотивовано відмовилися врахувати їх при складанні акту перевірки. В подальшому, ці первинні документи також надавалися відповідачу підприємством 06.10.2015р. разом із письмовими запереченнями на спірний акт перевірки, але знову були не враховані податковим органом при ухваленні 29.10.2015р. оскаржуваного рішення.

Також, необхідно вказати й про те, що даний висновок з цього спірного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка, зокрема викладена в ухвалі від 20.01.2015р. у справі №21-275а14.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту порушення ТОВ «Горяц-Т» вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому, відповідно, і відсутні підстави для застосування до підприємства позивача спірних штрафних (фінансових) санкцій, встановлених ст.20 вказаного Закону, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафу у розмірі 212 686,94 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко