Ухвала суду № 61558488, 22.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

22 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6833/15

Судді Одеського апеляційного адміністративного суду Шеметенко Л.П. щодо постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі №815/6833/15.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасовано. Ухвалено у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду про підтвердження позивачем виявлення у встановленому Законом порядку бажання щодо проходження служби в органі поліції і про не виконання органом внутрішніх справ обов'язку щодо забезпечення права позивача на подальше перебування на службі в новоутвореному органі поліції, а отже і про наявність підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 3 ст. 25 КАС України передбачено, що суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

З огляду на не згоду з висновками, викладеними в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №815/6833/15, зазначаю наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, управлінням органу внутрішніх справ прийнято наказ від 04.11.2015 року №1271о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_1 старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Фактично вказаний наказ винесений відповідно до пункту 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI, згідно якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому наслідком не використання працівником міліції права, закріпленого у п. 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»від 02.07.2015 року №580-VIІI, є його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вважаю, що висновки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про наявність підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до вказаних правил Закону є передчасним та не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, за правилами пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI працівник міліції, зокрема, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону наділений правом на прийняття на службу до органу поліції.

При цьому, підкріпленням такого права є бажання працівника проходити службу у вказаному органі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2015 року ОСОБА_1 оформлено та погоджено з начальником відділу СУ ГУ МВС України в Одеській області Янковою Л.Ю. рапорт про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку із бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області (а.с. 73).

Звертаю увагу на те, що Законом України «Про Національну поліцію»не визначено порядок виявлення працівником міліції бажання щодо проходження служби в органі поліції, як і самої форми вираження працівником згоди на проходження служби в новоутвореному органі, а отже надані позивачем докази (які також підкріплені показаннями свідків) у повній мірі можуть бути прийняті на підтвердження наявності в останнього такого бажання.

Таким чином, позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції,що відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Не врахування Головним управлінням МВС України в Одеській області зазначених обставин і не вжиття всіх необхідних заходів до переведення позивача за його згодою на іншу роботу, не може свідчити про обґрунтованість наявності підстав для застосування по відношенню позивача наслідків, передбачених пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114.

При цьому, вважаю, що ГУМВС України в Одеській області має дотримуватись процедури звільнення, що встановлена Положенням від 29.07.1991 року №114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено у п.47 Положення від 29.07.1991 року №114 та п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 22.03.2005 року №181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі.

Проте, як не заперечується сторонами, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби позивачу не було запропоновано.

Відтак, ГУМВС України в Одеській області належним чином не була з'ясована можливість використання позивача для подальшого проходження служби.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в порушення вимог п. 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, з моменту опублікування вказаного Закону (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) Положення від 29.07.1991 року №114 її не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливість її подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, не вирішено питання про перевід позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що ГУМВС України в Одеській області не виконано у повному обсязі покладених на нього прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством України при звільнені позивача, ОСОБА_1 було звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суддя Л.П. Шеметенко