Постанова № 61558345, 20.09.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/542/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Драган О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в розмірі 6204470,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 61 Конституції України та вказує на протиправність застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка у зв'язку з тим, що його може бути двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, адже наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015260000000075, розпочатому СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області 12 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України.

Також вказує, що рішення про застосування фінансових санкцій прийняте не за формою, передбаченою для податкового повідомлення-рішення, що суперечить Податковому кодексу України (далі - ПК України).

Крім цього, позивач зазначив, що не є суб'єктом правовідносин, які регулює Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки він не здійснював та не здійснює провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

До того ж, позивач вказав, що будь-якої процесуальної дії відносно нього відповідачем не проводилась. Натомість протоколом огляду від 17 листопада 2015 року не встановлено приналежність йому вилучених під час обшуку тютюнових виробів та причетність його до порушення законодавства.

Відповідач надав суду заперечення у письмовій формі, в яких вказує про безпідставність заявлених позовних вимог та правомірність винесення оскаржуваного позивачем рішення. Зокрема, вказував, що на підставі матеріалів кримінального провадження СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області, Кіцманською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1. Зазначив, що в ході перевірки матеріалів встановлено порушення позивачем статті 11 Закону №481/95-ВР, згідно якої алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. У зв'язку із зберіганням позивачем тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразку, відповідач виніс рішення про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Наголошував, що оскаржуване позивачем рішення прийняте з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В судовому засіданні представник позивача, надавши пояснення аналогічні тим, що наведені у позові, позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, який перебуває на обліку в Кіцманській ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області з 03 квітня 2007 року на загальній системі оподаткування, основний вид економічної діяльності якого за КВЕД - розведення свійської птиці, а також - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18 червня 2007 року належить нерухоме майно, а саме будівля свинарника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене підтверджувалось позивачем в ході судового розгляду справи.

Як вбачається з обставин справи, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015260000000075, розпочатому СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області 12 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, здійснено обшук будівель, приміщень та споруд в АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_3

Згідно протоколу обшуку від 12 листопада 2015 року слідчим управлінням під час обшуку виявлено та вилучено 557 ящиків тютюнових виробів без марок акцизного податку України (марки «Джин Лінг», марки «Мінськ», марки «Мерілін»).

05 квітня 2016 року Кіцманська ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області на підставі отриманих матеріалів вищезазначеного кримінального провадження винесла рішення про застосування фінансових санкцій №000013/24-06-22/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог статті 11 Закону №481/95-ВР, згідно якої алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Вказаним рішенням згідно з абзацом 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6204470,00 грн за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

На підставі наявних у справі матеріалів та згідно пояснень відповідача судом встановлено, що при прийняті рішення від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до позивача, відповідачем було взято до уваги протокол обшуку від 12 листопада 2015 року, продовження протоколу обшуку від 13 листопада 2015 року, протокол огляду від 17 листопада 2015 року, протокол допиту свідка від 18 листопада 2015 року, протокол отримання зразків для експертизи від 15 січня 2016 року, постанова про призначення товарознавчої експертизи від 26 лютого 2016 року, висновок управління товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи №142005901-0475 від 11 березня 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481/95-ВР.

Згідно положень статті 1 Закону №481/95-ВР тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Статтею 11 Закону №481/95-ВР визначено обов'язковість маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, а статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Так, згідно абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно частини четвертої статті 17 Закону №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі - Порядок №790).

За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №790 за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб'єктів господарювання (суб'єктів підприємницької діяльності) за вчинення порушень, визначених статтею 17 Закону №481/95-ВР, органами доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини та зважаючи на наведені положення законодавства, суд вважає про наявність у відповідача компетенції та обґрунтованих підстав для притягнення позивача - суб'єкта господарювання (суб'єкта підприємницької діяльності) до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, які були виявлені працівниками слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області у приміщенні, що належить позивачу.

Факт указаного порушення підтверджується наявними у справі матеріалами правоохоронних органів, які і були розглянуті відповідачем при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення у відповідності до пункту 5 Порядку №790.

В ході судового розгляду справи позивач не заперечував факт знаходження у належному йому приміщенні тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

Водночас стверджував, що такі тютюнові вироби йому не належать, а приміщення, в якому їх було виявлено, він здавав в оренду іншим особам.

Однак позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження таких доводів. Зокрема, ним не було надано документів, які б підтверджували здачу в оренду належного йому приміщення, не вказано яким саме особам було здано в оренду таке приміщення тощо.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваного позивачем рішення. При його прийнятті суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, рішення Кіцманської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій є правомірним та скасуванню не підлягає.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган. Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні ПК України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

Дослідивши наявний висновок управління товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи №142005901-0475 від 11 березня 2016 року, суд погоджується з розміром штрафу, застосованого до позивача, що складає 6204470,00 грн (200% вартості товару, що станом на дату оцінки становить 3102235 грн).

При цьому в ході розгляду справи розмір штрафу позивачем фактично не спростовувався та не оспорювався.

Щодо доводів позивача в обґрунтування заявленого позову, то такі є безпідставними і не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, виходячи з наступного.

Так, позивач посилався на статтю 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказував про те, що його може бути двічі безпідставно притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, адже щодо нього триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015260000000075, розпочатому СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області 12 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення за фактом незаконного обігу підакцизних товарів. При цьому органом доходів і зборів до нього уже застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 111 ПК України визначено види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вказаної статті за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Таким чином, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, платника податку може бути притягнуто як до кримінальної, так і до фінансової відповідальності, які не є юридичною відповідальністю одного виду.

Можливе притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України (незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів) не виключає застосування до нього як суб'єкта господарювання фінансових санкцій відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Щодо посилань позивача на те, що будь-якої процесуальної дії відносно нього відповідачем не проводилась, то суд зазначає, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій було прийнято на підставі матеріалів правоохоронних органів, тобто у відповідності до пункту 5 Порядку №790.

Крім цього, в обґрунтування своїх вимог позивач вказував про те, що не є суб'єктом правовідносин, які регулює Закон №481/95-ВР, оскільки він не здійснював та не здійснює провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На підтвердження зазначеного надав лист Кіцманської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області від 24 травня 2016 року №2069/9/1400, в якому вказано, що ліцензії на право провадження будь-якого з видів діяльності, зазначених в Законі №481/95-ВР, ФОП ОСОБА_3 не видавалися.

Однак і з такими доводами позивача погодитись не можна.

Частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачені порушення та фінансові санкції, які застосовуються до винних у вчиненні цих порушень суб'єктів господарювання.

Суб'єктами господарювання, за визначенням частини другої статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, суб'єктами порушень, наведених у частині другій статті 17 Закону №481/95-ВР, є виключно суб'єкти господарювання, зокрема, громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, тобто фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Враховуючи, що на час вчинення порушення, передбаченого абзацом 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, ОСОБА_3 офіційно перебував у статусі фізичної особи-підприємця, то контролюючий орган 05 квітня 2016 року правомірно застосував до нього фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

Суд зазначає, що, виходячи зі змісту положень статті 17 Закону №481/95-ВР, за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, до фінансової відповідальності притягуються суб'єкти господарювання (громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності) не залежно від наявності у них ліцензій на право провадження будь-якого з видів діяльності, зазначених в названому законі.

Стосовно доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення з тих підстав, що законом передбачена можливість визначення грошових зобов'язань платників податків, у т.ч. застосування штрафних (фінансових) санкцій, виключно у формі прийняття податкових повідомлень-рішень, необхідно вказати таке.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: - невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; - завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; - заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується відповідача, який контролює дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, контролюючий орган у разi виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обiг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробiв, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у виглядi адмiнiстративно-господарських санкцiй, зобов'язаний прийняти податкове повiдомлення-рiшення.

Судом встановлено, що Кіцманською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено рішення про застосування фінансових санкцій, що за формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню.

Проте окремі дефекти форми рішення контролюючого органу суд не приймає як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, його скасування.

Згідно матеріалів справи оскаржуване рішення прийняте контролюючим органом за наявності на те підстав та у межах своєї компетенції, з його змісту можна чітко встановити порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та ін.

Таким чином, окремі дефекти рішення контролюючого органу не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах його повноважень та з його змісту можна чітко визначити суть встановленого порушення законодавства, таке рішення не підлягає скасуванню.

Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

Отже, доводи позивача в цій частині суд також вважає безпідставними.

В ході розгляду даної справи відповідач - суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного позивачем рішення. Натомість доводи позивача, з огляду на викладене вище, не свідчать про його протиправність.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_3 позову.

Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 23 вересня 2016 року.