Ухвала суду № 61558257, 20.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1452/16

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

20 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання дій приватного нотаріуса неправомірними та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інвестиційним банком "УкрСиббанк" (далі- АКІБ "УкрСиббанк") укладено договір про надання споживчого кредиту № 11089485000, згідно з яким ОСОБА_2 надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 43970 доларів США.

Для забезпечення виконання цього зобов'язання, позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки від 07 грудня 2006 року, відповідно до якого, позивач ОСОБА_2 передає в іпотеку нерухоме майно - будинок під номером АДРЕСА_1, та належить їй на праві власності.

Між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором. В подальшому, 28 липня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Борисом Михайловичем, за результатами розгляду заяви ТОВ "Кей-Колект" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12555270 від 28 липня 2015 року, прийнято рішення № 23216833, згідно з яким проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинку АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект", податковий номер 37825968.

Позивач вважає рішення відповідача № 23216833, згідно з яким проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, протиправним, а тому звернулася до суду за захистом порушених прав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, отже спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України (надалі - ВСУ), висловленої у судовому рішенні від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, виходячи з аналізу ст. 17 КАС України та ст. 15 ЦПК України, враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, дійшов висновку, що спори по суті заявлених позовних вимог не є публічно-правовими, випливають з договірних відносин і мають вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статі 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів апеляційного суду, керуючись абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, вважає за можливе відступити від зазначеної позиції Верховного Суду України у цій справі з наступних мотивів.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що нотаріус є державним реєстратором.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах нотаріус здійснює функції щодо визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на виконання владних управлінських повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій, а отже нотаріус є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

В свою чергу, згідно з пунктом першим частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що за своїм характером спір по суті заявлених позовних вимог є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.