Ухвала суду № 61558255, 22.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/407/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

22 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

22 вересня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх.11286/16) від представника позивача про перенесення розгляду справи.

Колегія суддів вважає дане клопотання представника позивача необґрунтованим, адже будь-яких доказів в підтвердження заявлених обставин представником позивача до суду апеляційної інстанції не було надано.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, місце та час судового засідання повідомлені вчасно та належним чином.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, в період з 15.10.2015 року по 11.11.2015 року працівниками відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р., про що складено акт №816/22-09-22-01/00232130 від 18.11.2015 р.

В акті перевірки було встановлено порушення норм Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2014 р. в сумі 74601 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 р. в сумі 291326 грн.;

- занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього в сумі 22250 грн. за січень-лютий та жовтень-листопад 2014 р.;

- завищено суму зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість всього в сумі 7199 грн. за березень-травень 2014 р.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 р. в сумі 8722 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2015 року:

- №0001802201 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 74601 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18650,25 грн.);

- №0001822201 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22250 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11125 грн.);

- №0001842201 (яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15921 грн., в т.ч. суму зарахованого завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в розмірі 7199 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. "г" п.п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За приписами п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Крім цього, відповідно до п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.6 ст.138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, згідно наведених норм законодавства діяльність особи, пов'язана з реалізацією товарів, надання послуг повинна бути направлена на отримання доходу, що є метою одержання економічного ефекту від результатів господарської діяльності (діловою метою). Зв'язок витрат платника податків із його господарською діяльністю є однією з основоположних засад, з якими законодавець пов'язує можливість віднесення витрат на оплату товарів (послуг) до складу витрат, а сум ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту.

Відповідність операції з придбання товарів (робіт, послуг) цілям господарської діяльності є необхідною умовою включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу витрат, а ПДВ у їх ціні - до складу податкового кредиту. Отже, завідома для платника податків збитковість господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Разом з цим, збитковість господарської операції, в тому числі і завідома, може бути обумовлена об'єктивними причинами, через які така операція є виправданою і в цілому відповідає загальновизнаним правилам ведення господарської діяльності.

Отже, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Проте віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною, нижчою за виробничу собівартість.

Вказана правова позиція зазначена постанові Верховного суду України від 9 червня 2015 року по справі №817/2197/13-а.

Щодо продажу автомобільного шасі, вартість придбання якого згідно висновків акту перевірки перевищує суму доходу від його реалізації, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Додаткова угода №3 (до договору №15-П від 05.05.2014 р., укладеного між позивачем та ООО "ТД "РУСКРАЗ" (Росія)) по реалізації шасі на суму 2515000 рос. рублів на експорт була укладена позивачем 10.09.2014 р. - що згідно курсу НБУ на таку дату (3.4980 рос. рублів за 10 грн.) становить 879747 грн. (тому позивач вказує, що мав на меті отримати дохід в сумі 9947 грн., оскільки придбане шасі за 869800 грн.).

Проте купівля такого шасі за 869 800 грн. позивачем відбулась згідно додаткової угоди №10, підписаної 22.09.2014 р., лише 30.09.2014 р. (згідно накладної на відпуск ТМЦ №10390 від 30.09.2014 р. та податкової накладної №170 від 30.09.2014 р.), - тому на дату (момент) купівлі позивачем такого шасі він уже завідомо знав про збитковість такої операції (згідно курсу НБУ станом на 30.09.2014 р. (3.2877 рос. рублів за 10 грн.) 2 515 000 рос. рублів становило 826 856,55 грн., станом на 29.09.2014 р. (3.3334 рос. рублів за 10 грн.) - 838 350,1 грн.).

Продаж же шасі згідно накладної №352 та митної декларації на експорт був здійснений 17.10.2014 р. (що в еквіваленті по курсу 3,1634 рос. рублів за 10 грн.) становило 795 595,10 грн.

Отже, посилання апелянта на курсову різницю є безпідставними та необґрунтованим, адже апелянтом не було надано належних пояснень щодо факторів формування ціни продажу автомобільного шасі, яке не було у його власності (додаткова угода про продаж була укладена раніше, 10.09.2014 р., за угоду про купівлю, яка була підписана лише 22.09.2014 р.), та яке було фактично отримано 30.09.2014 р., тобто було набуте у власність для продажу уже із завідомою збитковістю.

Отже, купівля та продаж позивачем шасі на експорт за ціною, яка була значно нижчою за ціну його придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, що свідчить про завідому збитковість такої операції та про домінування податкової вигоди.

Таким чином, ділова мета операцій товариства, вказаних в акті перевірки, є недобросовісною, що виключає можливість вважати ці операції в частині вищевказаного перевищення як такі, що вчинені в межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про те, що спірна продукція була виготовлена до 1992 року, тому ПДВ на її вартість не нараховувалась, оскільки такі посилання є безпідставними та суперечать чинному законодавству, враховуючи наступне.

Так, згідно п.п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

При цьому, відповідно до п.п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень стосовно ПАТ "Кам'янець-Подільськавтоагрегат", адже останнім не надано обґрунтування наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення угод купівлі-продажу за цінами, нижчими від виробничої собівартості або придбання.

Згідно із ст.ст. 11, 71, 86 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.