Ухвала суду № 61558092, 26.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4904/16

УХВАЛА

26 вересня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа - «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 23399039 від 04.08.2016 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа - «Кей-Колект», в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року;

- вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №10673201, який внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року;

- вилучити з державного реєстру запис №10673121, який внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015р., та поновити відомості про попереднього власника домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, щодо ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1).

Суддя вважає, що у відкритті провадження по даній позовній заяві слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Предметом судового розгляду в даному випадку є публічно - правовий спір, тобто спір між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно - правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно - правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

З поданого позову та доданих матеріалів вбачається, що, АКІБ «УкрСиббанк» є іпотекодержателем об'єктів нерухомого майна, яким забезпечувались зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 2824-08 ОФ Н від 12.05.2005 року. Предметом іпотеки, яким забезпечувалось вказане зобов'язання, були відповідні об'єкти нерухомості, а саме домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, зі змісту адміністративного позову вбачається, що 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та TOB «Кей-Колект» укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Як зазначає позивач, 18.07.2016 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 63727253 йому стало відомо, що 04.08.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23399039, та зареєстроване право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за TOB «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, адреса: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22).

З огляду на викладене, оскаржуване рішення могло бути прийнято на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за заявою TOB «Кей-Колект».

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14 червня 2016 року по справі № 826/4858/15 (в ЄДРСР № 59205451), по якій предметом оскарження також було рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, прийняте на підставі застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, постановою Верховного Суду України 14.06.2016 року по справі №826/4858/15 встановлено, що: «Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону № 898-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції».

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності приватно - правовий спір, порядок вирішення якого визначений положеннями ЦПК України.

Відповідно до ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ч.2 ст.4, ст.17, п.1 ч.1 ст.109, ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа - «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 23399039 від 04.08.2016 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня отримання ухвали.

Суддя С.О. Стефанов