Ухвала суду № 61557833, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27014/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2015 № 500040403/2015/000029/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.10.2015 № 500040403/2015/00035.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.01.2015 між ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Покупець) та ТОВ «Айдіес Боржомі Грузія» (продавець) укладено контракт № CT20-001/1501,за умовами якого Покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митного оформлення вантажу в місті Одеса, Україна.

02 березня 2015 року між Покупцем та Продавцем укладено додаткову угоду № 1 до контракту № CT20-001/1501, у якій було визначено (змінено) ціну товару при перевезенні у звичайних вагонах або контейнерах та, яка складає: за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,33 л. - 0,37 доларів США; за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л. - 0,44 доларів США; за одну РЕТ-пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л. - 0,34 доларів США; за одну РЕТ-пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,75 л. - 0,50 доларів США.

15 жовтня 2015 року позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 500040403/2015/005051 заявлений товар: вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильно газована. Торгівельна марка - «BORJOМI». Виготовлена та розлита в період з 01.10.2015 по 02.10.2015.

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: коносамент (Bill of Lading) № 1 від 10.10.2015; банківські платіжні документи, що стосуються товару № 14 від 15.04.2015, № 18 від 29.04.2015, № 19 від 07.05.2015; № 20 від 14.05.2015, № 21 від 14.05.2015, № 23 від 27.05.2015, № 24 від 03.06.2015, № 25 від 08.06.2015, № 26 від 26.06.2015, № 27 від 08.07.2015, № 31 від 03.08.2015, № 32 від 05.08.2015, № 33 від 14.08.2015, № 34 від 09.09.2015, № 36 від 22.09.2015, № 37 від 25.09.2015, № 38 від 06.10.2015, № б/н від 15.04.2015, № б/н від 29.04.2015, № б/н від 14.05.2015, № б/н від 18.05.2015, № б/н від 27.05.2015, № б/н від 03.06.2015, № б/н від 08.06.2015, № б/н від 26.06.2015, № б/н від 08.07.2016, № б/н від 03.08.2015, № б/н від 05.08.2015, № б/н від 14.08.2015, № б/н від 09.09.2015, № б/н від 22.09.2015, № б/н від 25.09.2015, № б/н від 06.10.2015; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 02.03.2015; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04.06.2015, № ОЭ-8/81 від 20.03.2015; виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території б/н від 22.07.2015; розрахунок ціни (калькуляцію) № LT32-589/1503 від 26.03.2015; рахунки-фактури (інвойси) від 05.10.2015 №GE20150297, №GE20150298, №GE20150300, №GE20150301; пакувальні листи від 05.10.2015 № б/н до інвойсів №GE20150297, №GE20150298, №GE20150300, №GE20150301; страховий поліс № 00837 від 28.01.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.03.2015 № 1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2015 № 2; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.06.2015 № 3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 13.01.2015 № CT20-001/1501; доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 1 від 19.12.2014; доповнення до внутрішнього договору (контракту) №ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015; договір про надання послуг митного брокера № BU6-126 від 16.05.2014; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 10.10.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №2761 від 10.10.2015; сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 06.10.2015 №GEO 2015 01/003303, №GEO 2015 01/003305, №GEO 2015 01/003306, №GEO 2015 01/003307, №GEO 2015 01/003308; довідка №LT32-303/1410 від 15.10.2014 (лист-підтвердження, що ПрАТ «ІДС» є ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води) «BORJOМI» на території України); довіреність № 001 від 13.01.2015; довіреність № 003 від 13.01.2015; довіреність № 004 від 01.07.2015; довіреність № 005 від 01.07.2015; лист № 201/4-15ц від 27.03.2015 (що у зв'язку із стрімкою девальвацією національної валюти, а саме, на дату укладення Контракту офіційний курс НБУ за 100 доларів США складав 1576,7906 гривень, а на кінець лютого 2015 року склав 2776,3120 гривень за 100 доларів США, з метою збереження досягнуто домовленості про зниження ціни товару); лист № 270/4-15ц від 27.04.2015 (на дату цього листа, ПрАТ «ІДС» була здійснена оплата за поставлений товар згідно нових цін зазначених у Додатковій угоди № 1, а саме 15.04.2015, в зв'язку з вищевикладеним, на підтвердження здійснення зазначеної оплати фактурної вартості парти товару за новими цінами, в додатку прикладаємо відповідні фінансові документи); лист № LT32-591/1503 від 27.03.2015 (експортні вантажі застраховані під один щорічний відкритий поліс на всі стандартні ризики); копію митної декларації країни відправлення № с2279 від 07.10.2015.

За результатом розгляду вказаних документів митний орган повідомив декларанта про те, що Одеська митниця ДФС вважає, що існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена гідно з додатковою угодою № 1 до Контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 і Державний бюджет України не до отримав значні суми платежів, які необхідно сплачувати при ввезені товарів на митну територію України.

Позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-єкспортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

15 жовтня 2015 року ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подало до митного органу лист № 300 з додатками, у якому зазначило, що: « 1. Щодо інформації, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України. Надаємо інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів. 2. Щодо надання довідкової інформації по вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Станом на сьогодні надісланий запит щодо отримання такого документу. У зв'язку із тим, що зазначені документи можуть бути надані виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-єкспортері (Грузія), то станом на сьогодні надати довідкову інформацію по вартості у країні-єкспортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, протягом 10 календарних днів з дати запиту не є можливим. 3. Щодо розрахунку ціни (калькуляції). Надаємо розрахунок ціни (калькуляцію) (додасться).».

15 жовтня 2015 року Одеською митницею Державної фіскальної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000029/2, в якому зазначено, що жодного банківського документа, який би стосувався даної конкретної поставки товару подано не було. Також, не було надано довідкову інформацію щодо вартості у країні-єкспортері товарів,що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Крім того, не надані відомості про вартість страхування. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 Митного кодексу, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 Митного кодексу застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. У митному органу ДФС наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому, відповідно до статті 59 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: (митна декларація від 03.02.2015 №500040403/2015/000472).

Також, відповідачем була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00035 від 15.10.2015.

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів для їх митного оформлення, а митним органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів щодо правомірності дій при витребувані додаткових документів та винесені оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товару і картки відмови у митному оформлені товару.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частинами 7, 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 21.03.15р. у справі №21-127а15.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару.

Посилання відповідача на необхідність надання додаткових документів, підтверджуючих витрати на страхування поставки товару, є необґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку поставка товару здійснювалась за умовами CIP.

Умови поставки CIP «Carriage and Insurance Paid to ...» (Фрахт/Перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і закладаються ним у контрактну ціну товару.

Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.

Аналогічна позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 року К/800/29050/15, від 16.06.2015 року К/800/19044/15, від 16.12.2015 року К/800/50753/14.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митної декларації № 500040403/2015/005051 від 15.10.2015 було додано страховий поліс № 00837 від 28.01.2015 та лист № LT32-591/1503 від 27.03.2015, в якому зазначено, що експортні вантажі застраховані під один щорічний відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 3.1 контракту покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна. Тобто станом на момент митного оформлення товару у позивача фактично була відсутня можливість надання витребуваних бухгалтерських виписок, оскільки розрахунок за кожну партію товару здійснюється протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в м. Одеса.

Ще одним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є ексклюзивним дистриб'ютором мінеральної води «Боржомі» в Україні, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі». Додаткова угода № 1 від 13.01.2015 року встановлює ціну меншу, ніж визначено в Контракті, що вказує на взаємозв'язок продавця та покупця, який вплинув на заявлену митну вартість товару.

Судова колегія не погоджується з такими твердженнями апелянта, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України лише та обставина, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Митному органу необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 року № 21558а14.

За ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З пояснень Товариства встановлено, що причиною укладення Додаткової угоди № 1 було раптове та стрімке зниження курсу гривні по відношенню до долару США. Внаслідок такої швидкої девальвації національної валюти, ціна мінеральної води «Боржомі» для торгівельних точок та кінцевих споживачів значно збільшилась.

Саме через вказані обставини та в рамках прийнятої стратегії ведення бізнесу продавцем було прийнято рішення про зменшення ціни на товар, яке оформлене Додатковою угодою № 1.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС України слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С