Постанова № 61557822, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2375/15 Головуючий у 1-й інстанції:Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про:

- визнання неправомірними дій Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції;

- зобов'язання Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року, Міністерством оборони України також подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника залізничних військ від 28.09.1990 №0258 ОСОБА_2 звільнений з військової служби в запас, згідно з пунктом «б» статті 59 Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних сил СРСР (за станом здоров'я).

Відповідно до довідки МСЕК від 16.02.2012 серії 10 ААА №777538, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

За наслідком розгляду питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги з підстав отримання ним інвалідності під час проходження військової служби, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги (надалі - Комісія), дійшла до висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (згідно з витягом з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22.05.2014).

Як вбачається зі змісту вказаного Протоколу, підставою відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги слугувало те, що виплату одноразової грошової допомоги було введено Законом України від 04.04.2006 №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», який набрав законної чинності 10.05.2006. Крім того, комісією зазначено про те, що оскільки закон не має зворотної дії в часі, та приймаючи до уваги той факт, що позивача було звільнено зі служби ще у 1990 році, то ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідачів про не поширення на позивача дії положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з підстав звільнення позивача у період не існування вказаного нормативно-правового акту, є такими, що не носять правового підґрунтя.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІІ від 25.03.1992.

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991.

Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті зазначеного Закону Кабінет Міністрів України постановою №499 від 28.05.2008 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №499).

Отже, після встановлення позивачу II групи інвалідності і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Разом з цим, частиною дев'ятою ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 3 листопада 2006 року №328-V передбачено, якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Частина друга статті 16 Закону № 2011-XII та Порядок №499 не суперечать один одному, оскільки цим Законом Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір одноразової грошової допомоги.

Кабінет Міністрів України у Порядку не вийшов за межі вимог статті 16 Закону №2011-XII і встановленими умовами не обмежив права військовослужбовців, оскільки у постанові №499 деталізовані загальні підходи щодо компенсаційних виплат, встановлених Законом.

Таким чином, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна позиція викладена в постановах колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 21.04.2015 (справа №21-135а15) та від 18.11.2014 (справа №21-446а14).

Отже, особи, які звільнені з військової служби до 1 січня 2007 року та, відповідно, яким встановлена інвалідність після вказаної дати внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби, мають право на виплату одноразової грошової допомоги.

Відтак, з моменту встановлення позивачу II групи інвалідності 16.02.2012 ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону.

Щодо визначення складових грошового забезпечення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 5 п.п. 4 п. 2 Порядку №499 передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 року, - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 року №925 та від 23 лютого 2002 року №173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829.

Водночас ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII складові грошового забезпечення визначає по-іншому: до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виходячи із визначених в ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби, визначається Порядком, а складові такого грошового забезпечення - відповідно до ст. 9 Закону №2011-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.01.2015 (справа №21-521а14).

Разом з тим, суд не має компетенції визначати суму недоплачених виплат та стягувати її з відповідача, оскільки не може підміняти державний орган, а лише може визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, не визначаючи конкретної суми.

З наведених норм чинного законодавства на момент здійснення спірних правовідносин вбачається, що висновок суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, КАС України визначає, що дотримання строків на подання апеляційної скарги є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач двічі звертався до Київського міського комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги із заявами від 10.01.2014 та від 16.01.2015, за результатами розгляду яких ОСОБА_2 було відмовлено. Так відмову на заяву від 16.01.2015 позивач отримав 20.01.2015, а звернувся до суду з даним позовом 16.02.2015.

Таким чином, посилання апелянта на пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду є помилковими.

Щодо доводів Міністерства оборони України відносно протиправності задоволення позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів, виходячи із загальних принципів законності, справедливості та розумності, вважає, що Міністерство оборони України, як адміністративний орган, вже скористався своїми дискреційними повноваженнями (свободою розсуду) та прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 В даному випадку Міністерство оборони України винесло протиправне рішення, утискаючи законні права та інтереси осіб, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3 рп/203).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання саме Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, наслідком якої стало порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства Оборони України не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги в порядку Закону №2011-XII визначає не дату його звільнення з військової служби, а саме дату встановлення інвалідності, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанцій підлягає зміні в частині зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, шляхом включення до вказаного абзацу резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року слів - на день встановлення інвалідності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувану постанову слід змінити.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року, виклавши другий абзац резолютивної частини наступним чином:

«Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.