Ухвала суду № 61557666, 20.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р. Справа № 876/5212/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Константа-Агро» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за позовом Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Дочірнього підприємства «Константа-Агро» про стягнення коштів з рахунків у банках,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Константа-Агро» (далі - ДП) в якому просила стягнути з рахунків у банках відповідача податковий борг в сумі 342894,12грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК) такий підлягає стягненню з його рахунків за рішенням суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі №813/1805/16 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ДП, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що стягнення податкового боргу повинно відбуватись лише в межах положень ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), шляхом подачі подання, а не в загальному порядку за допомогою адміністративного позову, що виключає можливість задоволення такого.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за ДП станом на 31.05.2016 рахувалася заборгованість в сумі 342894,12грн по податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток.

Дана заборгованість є узгодженою, оскільки виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів самостійно задекларованих ним у поданих деклараціях, а податкові повідомлення-рішення від 11.03.2016 №№0000251200 та 0000241200 ним у встановленому порядку оскаржені не були, хоча отримані 17.03.2016 (а.с.14-31).

Відтак, оскільки вищезазначені податкові зобов'язання сплачені відповідачем лише частково, то у ДП наявний податковий борг в сумі 342894,12грн, який залишається несплаченим, що зумовило звернення ОДПІ із цим адміністративним позовом до суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

ПК регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Не є спірним питанням факт наявності у ДП податкового боргу, а також підстави його виникнення, що також підтверджується відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 342894,12грн з його рахунків.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Податковий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст.95 ПК, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем надсилалась йому податкова вимога від 08.02.2016 №8-23 (а.с.13), яка ним отримана 13.02.2016.

З моменту направлення податкової вимоги, борг ДП не переривався, що підтверджується матеріалами справи (доказів протилежного суду не надано).

Відтак, податковий борг станом на день звернення податкового органу із розглядуваним позовом та розгляду справи судом першої інстанції, не був погашеним в повному обсязі.

Оскільки за відповідачем рахувався податковий борг у розмірі 342894,12грн, а суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

Твердження апелянта про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст.183-3 КАС і лише в разі відмови в прийнятті подання заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, є безпідставним та необґрунтованим, а відтак підлягає відхиленню у зв'язку із тим, що положення ст.95 ПК не містять імперативної умови звернення в порядку ст.183-3 КАС, як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОДПІ щодо стягнення з рахунків ДП податкового боргу у розмірі 342894,12грн.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції приписів ст.128 КАС також визнаються судом неспроможними, оскільки ДП було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а отже ненаправлення ним до суду уповноваженого представника мало виключно суб'єктивний характер. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору, який окрім всього був відсутній без поважних причин, оскільки ДП в разі свого бажання могло забезпечити явку, як свого представника так і директора зокрема, однак таким своїм правом не скористалося.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Константа-Агро» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 26 вересня 2016 року.