Ухвала суду № 61557578, 22.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Справа № 876/4022/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Богдан А.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2016 року позов задовольнив повністю та, з урахуванням виправлених ухвалою від 16.05.2016 року описок, зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2015 року по 13.04.2016 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу, просить скасувати постанову та винести нову про відмову в позові. Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що спірні правовідносини регулюються спеціальними законодавством з питань проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення з неї, прав і обов'язків таких осіб. Трудове законодавство і, зокрема, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП) можуть бути в даному випадку застосовані лише у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Крім того, підстави для визначеної ст.. 117 КЗпП відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільнені в даному випадку відсутні, оскільки в цій правовій нормі мова ведеться про невиплату належних працівникові сум при звільненні.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с прапорщика міліції ОСОБА_1, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу дорожньо-патрульної служби відділення автомобільної інспекції з обслуговування м. Івано-Франківськ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «з» ст.. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

При звільненні ОСОБА_1 була нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 13652,10 грн., яку фактично виплачено шляхом перерахування на банківську картку 14.04.2016 року, що підтверджується довідкою ПриватБанку та довідками відповідача, наданими на запити суду. Як зазначив відповідач у відповіді на запит суду, затримка з виплатою сталася через відсутність коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як видно з матеріалів справи, позивач повний розрахунок, який повинен був провести з ним відповідач при звільненні, отримав не в день звільнення - 06.11.2015 року, а лише 14.04.2016 року.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно частини 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що з вини Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківської області, в порушення вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП, з позивачем при звільненні вчасно не був проведений повний розрахунок, а отже наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити в користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні з 07.11.2015 р. по 13.04.2016 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог.

Колегія суддів відкидає доводи апелянта про те, що на спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію», чинним на час виникнення спірних відносин.

Ст. 18 даного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до пункту 12 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент виникнення спірних відносин та розгляду справи у суді законодавством, яке регулює спірні відносини є саме ст. 116, ст. 117 КЗпП України, оскільки нормами спеціального законодавства спірні відносини не врегульовані, а тому обґрунтовано застосував дані норми.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції вірно застосував відповідні норми матеріального та процесуального права і правильно вирішив спір, підстави для скасування чи зміни спірного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі № 809/396/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 23.09.2016