Постанова № 61557558, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22716/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів: Кузьменко Л.Є., Козаченко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат, у якому просив: скасувати рішення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення про припинення виплати державної допомоги при народженні третьої дитини; зобов'язати Дарницьку районну в місті державну адміністрацію, управління праці та соціального захисту населення виплатити державну допомогу при народженні третьої дитини.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася дитина - ОСОБА_7, який також зареєстрований громадянином України. 15.09.2014 позивачеві було призначено державну допомогу у зв'язку із народженням третьої дитини, проте з 01.10.2014 виплата зазначеної допомоги була припинена з тих підстав, що позивач із дітьми та дружиною тимчасово проживає у США, що унеможливлює проведення перевірки використання виплаченої державної допомоги і умов утримання та виховання дитини. На думку позивача, припинення відповідачем виплати йому названої допомоги суперечить вимогам Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася третя дитина - ОСОБА_7, якого зареєстровано громадянином України.

У зв'язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини.

Водночас, судом установлено та сторонами не оспорюється, що на час розгляду і вирішення спору, заявник разом із дружиною та дітьми тимчасово проживає за межами України, а саме у США, де є власником бізнесу у медичній галузі.

17.06.2014 державним соціальним інспектором складено акт обстеження матеріально-побутових умов, у якому зазначено, що на час проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1, був присутнім лише ОСОБА_6, який повідомив, що дружина разом із дітьми тимчасово проживають у США (а.с. 81-82).

Листом від 27.06.2014 № 01-07/547 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для призначення допомоги при народженні дитини, з огляду на непідтвердження факту проживання ОСОБА_6 із його сином ОСОБА_8 та його виховання (а.с. 7, 80).

У подальшому представник позивача звернулася до управління із заявою від 13.08.2014, у якій просила надати документи, подані заявником для призначення допомоги, а також акт обстеження матеріально-побутових питань від 17.06.2014, з метою подальшого оскарження відмови у призначенні допомоги (а.с. 75).

Листом від 12.09.2014 № 0001-07/79 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило представника позивача ОСОБА_3 про те, що управлінням було направлено лист від 15.08.2014 № 01-07/1146 до Департаменту соціальної політики КМДА щодо можливості призначення ОСОБА_6 допомоги при народженні дитини. Також зазначено, що листом від 05.09.2014 № 051/В-2559-002 департамент повідомив про доцільність призначення такої допомоги та проведення перевірки цільового використання допомоги і створення належних умов для повноцінного утримання дитини. У зв'язку із цим управлінням було прийнято рішення про призначення ОСОБА_6 державної допомоги при народженні третьої дитини, а особова справа надіслана до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Водночас зазначено, що після нарахування Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_6 згаданої державної допомоги державними соціальними інспекторами управління праці та соціального захисту населення разом з управлінням у справах сім'ї та молоді, службовою у справах дітей і органом опіки та піклування Дарницького району буде проведено моніторинг виплати і використання допомоги щодо створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини (а.с. 70-71).

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 15.09.2014 позивачеві було призначено державну допомогу сім'ям з дітьми.

Проте, 23.09.2014 соціальним інспектором складено акт обстеження матеріально-побутових умов, відповідно до якого не було підтверджено факт проживання позивача разом із сином ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1, де він зареєстрований разом із дружиною та дітьми (а.с. 66-67).

Розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 23.09.2014 № 468494 припинено виплату ОСОБА_6 допомоги при народженні дитини у зв'язку із неможливістю проведення перевірки цільового використання допомоги (а.с. 26, 65), про що позивача повідомлено не було.

У листопаді 2014 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до управління із письмовою заявою, у якій просила роз'яснити питання щодо необхідності надання додаткових документів для отримання державної допомоги, зазначивши, що виплати такої допомоги, призначеної відповідно до рішення управління від 15.09.2014, станом на 22.11.2014 не надходили (а.с. 64).

Листом від 08.12.2014 № 01-07/5692 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило заявника про те, що під час відвідування 23.09.2014 за адресою: АДРЕСА_2 державними соціальним інспекторами, не було підтверджено факт проживання позивача разом із дітьми за вказаною адресою. Також повідомлено, що у зв'язку із відсутністю можливості проведення перевірки використання виплаченої державної допомоги і умов утримання та виховання дітей, ОСОБА_6 з 01.10.2014 припинено виплату при народженні дитини (а.с. 63).

У подальшому, на звернення ОСОБА_6 від 03.04.2015 за № РГЛ-24, що надійшло до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації під час проведення прямої "гарячої" телефонної лінії щодо отримання допомоги при народженні дитини, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила його про те, що виплата допомоги може бути поновлена у разі особистого звернення позивача до управління із цього питання. (а.с. 57-58)

Не погоджуючись із розпорядженням відповідача щодо припинення виплати державної допомоги при народженні дитини, позивач у вересні 2015 року звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що виїзд позивача з дитиною за межі України унеможливлює здійснення перевірки використання ним допомоги при народженні дитини. Відтак, розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини є обґрунтованим.

Скаржник у поданій ним апеляційній скарзі із таким висновком не погоджується, вказує на те, що у відповідача були відсутні визначені законом підстави для припинення виплати раніше призначеної йому допомоги, перелік яких є вичерпним.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції на час виникнення спірних відносин) громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Отже, для громадян України єдиною обов'язковою умовою, яка надає право на отримання вказаної державної допомоги, є виховання та проживання у сім'ї неповнолітньої дитини.

Доводи відповідача про необхідність також постійного проживання на території України, не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки така вимога передбачена виключно для іноземців, осіб без громадянства, а також осіб, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася дитина - ОСОБА_7, який також зареєстрований громадянином України, при цьому під час вирішення спору установлено і відповідачем не спростовано того, що ОСОБА_7 виховується та проживає у сім'ї позивача.

За таких обставин та правового регулювання, позивач має право на отримання зазначеної державної допомоги незалежно від місця його проживання.

Умови призначення і виплати державної допомоги, зокрема при народженні дитини, визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі за текстом - Порядок № 1751).

Згідно із п. 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Умови призначення вказаної допомоги та перелік документів, необхідний для її призначення, визначено статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а також пунктами 11, 12 Порядку № 1751.

Судом правильно встановлено, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 15.09.2014 позивачеві було призначено державну допомогу сім'ям з дітьми у зв'язку із народженням ОСОБА_6 (а.с. 68).

Предметом спору наразі є рішення відповідача про припинення виплати позивачеві вказаної допомоги, водночас, правомірність рішення про її призначення, питання наявності для цього визначених законом підстав, обставини щодо подання або неподання всіх необхідних документів, не є предметом доказування у даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КАС України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Перелік підстав для припинення раніше призначеної допомоги при народженні дитини визначено положеннями ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та абз. 18 Порядку № 1751, відповідно до яких виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги;

виникнення інших обставин.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження відповідача від 23.09.2014 № 468494 вбачається, що виплату ОСОБА_6 допомоги при народженні дитини було припинено у зв'язку із неможливістю проведення перевірки цільового використання допомоги (а.с. 26, 65).

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності зазначеного рішення відповідача, виходячи із такого.

Відповідно до абз. 34 п. 13 Порядку № 1751 контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами і державними соціальними інспекторами органів соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді, службами у справах дітей і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.

Згідно із абз. 2 п. 4 Положення про головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 № 1091 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1098) головний державний соціальний інспектор та державний соціальний інспектор мають право, серед іншого, проводити разом з представниками управління (відділу) у справах сім'ї, дітей та молоді і органу опіки та піклування або самостійно вибіркові обстеження окремих сімей з метою перевірки цільового використання допомоги для забезпечення належних умов для утримання та виховання дітей, на яких виплачуються відповідні суми державної допомоги при народженні дитини.

Таким чином, на державних соціальних інспекторів покладено обов'язок зі здійснення контролю за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей.

У свою чергу, встановлення обставин нецільового використання такої допомоги є безумовною підставою для припинення її виплати.

Апеляційним судом установлено, що державна допомога, призначена позивачеві рішенням відповідача від 15.09.2014, була нарахована, але не була виплачена.

У такому разі, якщо кошти не виплачувалися жодного разу, то посилання відповідача на неможливість проведення перевірки цільового використання коштів, як підстави для припинення виплати, є необґрунтованим, оскільки перевірити цільове використання можна лише після здійснення виплати.

Крім того, колегією суддів установлено, що обставини цільового використання коштів відповідачем взагалі не досліджувалися та не перевірялися.

При цьому оскаржуване рішення прийняте на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов від 23.09.2014 (а.с. 66-67).

У згадуваному акті не встановлено жодної із передбачених ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та абз. 18 Порядку № 1751 підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини.

Судова колегія критично оцінює посилання відповідачів на обставини проживання позивача із сім'єю за межами України та неможливість у зв'язку із цим перевірити цільове використання коштів, як підставу для прийняття спірного рішення.

В силу ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач та його малолітній син є громадянами України.

Отже, проживаючи за межам України, позивач має такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

У свою чергу, відсутність механізму перевірки цільового використання коштів, у наведеному випадку, не може бути підставою для припинення соціальних виплат, право на які особа має в силу закону.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 08.11.2005 якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Отже, на думку колегії суддів, позивачем доведено його право на отримання державної допомоги при народженні дитини.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач прийняв розпорядження від 23.09.2014 № 468494 про припинення виплати ОСОБА_6 допомоги при народженні дитини незаконно, за відсутності для цього правових підстав, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

Відповідач, мотивуючи доводи про відсутність підстав для поновлення виплати державної допомоги, вказує на те, що ОСОБА_6, як отримувач допомоги, із заявою про поновлення виплати допомоги в установленому законом порядку не звертався.

Проте, на думку колегії суддів, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до абз. 32 п. 13 Порядку № 1751, виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами сімнадцятим - двадцять третім, двадцять шостим і двадцять сьомим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Отже за правилами наведеної норми, із заявою може звернутися особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), а не лише отримувач допомоги, як зазначає відповідач. Також Порядок не містить вимог щодо обов'язковості особистого звернення.

З матеріалів справи вбачається, що про припинення виплати державної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило представника позивача листом від 08.12.2014 № 01-07/5692.

У квітні 2015 року, тобто у межах встановленого Порядком № 1751 шестимісячного строку, ОСОБА_9 - дружина ОСОБА_6, яка є матірю дитини, керуючись абз. 32 п. 13 Порядку № 1751, звернулася до управління із письмовою заявою, у якій просила поновити виплату допомоги при народженні дитини (а.с. 42).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 також звертався до відповідача з приводу отримання виплати державної допомоги під час проведення прямої "гарячої" телефонної лінії (а.с. 57-58).

Отже, посилання відповідача на недотримання позивачем встановленої законодавством процедури звернення для поновлення виплати допомоги є безпідставними.

З цього приводу колегія суддів враховує також і те, що під час вирішення спору було встановлено протиправність припинення виплати допомоги, в силу чого посилання відповідачів на установлений абз. 32 п. 13 Порядку № 1751 шестимісячний строк для поновлення виплати, є необґрунтованими.

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

У відповідності до пп.3.1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року №65, до головних завдань Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат віднесено забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, а також підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги.

В силу п.4 зазначеного Положення, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечує облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, а також забезпечує оформлення з врахуванням наданих органами праці та соціального захисту населення документів, всіх необхідних документів на виплату соціальної грошової допомоги та відправку районним органам праці та соціального захисту населення оформлених документів на виплату соціальної допомоги та передачу документів з питань виплати соціальної допомоги у державні підприємства зв'язку та установи банків.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 23.09.2014 № 468494, а також зобов'язання відповідачів нараховувати та виплачувати позивачеві державну допомогу при народженні дитини у порядку та розмірі, передбаченому чинним законодавством.

На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 23.09.2014 № 468494.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нараховувати та виплачувати ОСОБА_6 державну допомогу при народженні дитини у розмірі та порядку, передбачених чинним законодавством України.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.