Ухвала суду № 61557454, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/175/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням, у сумі 45257,96 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.08.2009 №323о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу до наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій з 15.08.2009.

Відповідно до наказу МВС від 14 травня 2007 року №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, позивачем (виконавець) та ГУМВС України в Черкаській області (замовник) 30.08.2009 укладено тристоронній договір №1617-09зіЧК про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства Внутрішніх Справ України. Договір діє до 31.12.2016.

Відповідно до п. 2.1.3, 2.3.5 Харківський національний університет внутрішніх справ зобов'язувався забезпечити відповідача харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням, а відповідач, в свою чергу, після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно з п. 2.3.6 вказаного договору передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 3.2 Договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Так, наказом ректора ХНУВС від 15.06.2013 №136о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Черкаській області.

Відповідно до наказу УМВС України в Черкаській області від 09.07.2013 №145о/с відповідача призначено на підставі його власного рапорту від 03.11.2015 на посаду експерта сектору №6 відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при УМВС.

В подальшому відповідач ніс службу в тому ж органі на інших посадах.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 312о/с позивача у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) звільнено у запас Збройних сил України за підп.«з» п.64 Порядку проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, передумовою наведеного став перехід відповідача на службу в Головне управління Національної поліції в Черкаській області відповідно до наказу від 07.11.2015 №1о/с. з присвоєнням спеціального звання «лейтенанта поліції».

17.11.2015 наказом №4о/с відповідача звільнено в запас Збройних сил України відповідно до п.7 ст.77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Враховуючи те, що відповідач звільнилась з ОВС за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання в ХНУВС в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час укладання договору про навчання відповідача, призначення та звільнення його з посади), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15.12.1997 р. затверджено єдину систему військової освіти, до якої входить позивач.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію», підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідна норма міститься і в Законі України «Про Національну поліцію».

Згідно з ч. 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2. 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.

Тобто, після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ відповідачем не виконано вимоги, визначені п. 2.3.6 Договору, що спричиняє настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, згідно п. 3.2 Договору.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України" від 01.03.2007 № 313 (далі - Порядок № 313).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 313, визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з п. 3 Порядку № 313, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України, та особою.

Відповідно до ч. 1 п. 6 Порядку № 313, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» № 313 від 01.03.2007 року, та відповідно до вимог законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв; іншими витратами Виконавця у зв'язку з утриманням Особи в університеті (п. 4.4.1 адміністративного Договору).

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п.2.1 Порядку № 419, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Довідкою-розрахунком Харківського національного університету внутрішніх справ, ОСОБА_2 повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС за період з 15.08.2009 року по 15.06.2013 року в сумі 45257,96 грн. З зазначеною довідкою відповідач ознайомлений та був згоден, про що свідчить власний підпис.

Вказана довідка направлялась відповідачу, однак доказів відшкодування витрат до суду не надано.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та відповідною особою.

Оскільки відповідача звільнено з ОВС за власним бажанням, що підпадає під п.п. 4.2 п. 4 Договору, виходячи з формулювання причин звільнення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХДУВС.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.