Постанова № 61557409, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 733/612/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапиш Т.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2016 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання постанов такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та їх скасування,

В С Т А Н О В И Л А:

УПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області звернулося до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевського О.М. про накладення штрафу ВП № 48545699 від 20.11.2015 та про стягнення виконавчого збору ВП № 48545699 від 20.11.2015 такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та їх скасування.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову - про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевьким О.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №733/797/15-а, виданого Ічнянським районним судом Чернігівської області щодо зобов'язання УПФУ в Ічнянському районі перерахувати та виплатити пенсію державного службовця ОСОБА_4. починаючи з 25 березня 2015 року з урахуванням матеріальної допомоги в сумі 4606 грн. та індексації заробітної плати в розмірі 4976 грн. 16 коп., згідно з законодавством діючим на час виникнення спірних правовідносин.

20 листопада 2015 року головним державним виконавцем Данілевським О.М. винесені постанови про стягнення з боржника - управління Пенсійного фонду виконавчого збору в розмірі 2040 грн. та накладено штраф в розмірі 680 грн. в зв'язку з невиконанням судового рішення в самостійному порядку.

Вважаючи вказані постанови державного виконавця незаконними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» .

Частиною 2 статті 75 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування пенсії позивачем ОСОБА_4 було проведено не вірно, оскільки при перерахунку пенсії позивачем виключено зі складової пенсії нараховану раніше індексацію. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області по справі № 733/797/15-а щодо зобов'язання перерахування та виплати пенсію державного службовця ОСОБА_4. була виконана лише в частині перерахунку пенсії, а в частині виплати не виконана, та у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання даної постанови не було надано жодного документального підтвердження про виконання вищевказаної постанови суду в повному обсязі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа управління Пенсійного фонду в Ічнянському районі від 01 вересня 2015 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було направлено повідомлення про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_4 на підставі постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області по справі № 733/797/15-а щодо зобов'язання перерахування та виплати пенсії державного службовця. Вказане підтверджується випискою журналу вихідної кореспонденції управління Пенсійного фонду, наявного в матеріалах справи.

Проте, 30 жовтня 2015 року управлінню ПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області направлено вимогу державного виконавця Данілевського О.М. про примусове виконання вищевказаної постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області по справі № 733/797/15-а, яку позивач отримав 03 листопада 2015 року.

04 листопада 2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшов лист та копія розпорядження № 141157 від 28 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 нараховано пенсію в розмірі 1711,66 грн.

Таким чином, позивачем виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно рішення суду боржник здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_4, про що повідомив відповідача листом від 01 вересня 2015 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 25 закону України «Про виконавче провадження». Вказане також підтверджується розпорядженням УПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області від 28 серпня 2015 року № 141157.

При цьому, колегія суддів зазначає, що фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

З огляду на викладене, оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова ДВС про накладення штрафу є передчасною.

Наведену правову позицію відображено у постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року по справі № 21-66а15, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Стосовно розміру перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з'ясування та роз'яснення питань, які виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань державний виконавець може з власної ініціативи призначити своєю постановою спеціаліста, як спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання та досвід роботи у відповідній галузі.

Таким чином, в разі виникнення у державного виконавця сумнівів щодо правильності нарахування пенсії стягувачу, він мав можливість запросити спеціаліста з пенсійного фонду для вирішення вказаного питання.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову про скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевського О.М. про накладення штрафу ВП № 48545699 від 20.11.2015 та про стягнення виконавчого збору ВП № 48545699 від 20.11.2015.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевського О.М. про накладення штрафу ВП № 48545699 від 20.11.2015.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевського О.М. про стягнення виконавчого збору ВП № 48545699 від 20.11.2015.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.