Ухвала суду № 61557363, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3762/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство «Рітейл Центр», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 28.04.15 №0000692204, №0000702204 та №0000712204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу №248 від 18.03.15, згідно п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період з 01.07.2014 по 30.11.2014.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.15 №534/22-4/38734018, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4 191 748,00 грн., а також порушено вимоги п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на суму 3 777 312,00 грн.

На підставі акту перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2015, а саме:

- №0000692204, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 721 640,00 грн., а саме, за основним платежем - на суму 3 777 312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) - на суму 944 328,00 грн.

- №0000702204, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 239 685,00 грн., а саме, за основним платежем - на суму 4 191 748,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) - на суму 1 047 937,00 грн.

- №0000702204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 59, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, що спонукало позивача до звернення в суд з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належним чином правомірність своїх дій, в той час, як позивач свої доводи довів і обґрунтував належним чином, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) було укладено договори на виконання робіт: №0905/14 від 24.04.2014, №0707/14 від 25.06.2014, №0107/14 від 25.06.2014, №0108/14 від 28.07.2014, №0708/14 від 28.07.2014, №0408/14 від 28.07.2014, №1309/14 від 12.08.2014, №1809/14 від 12.08.2014, №0709/14 від 12.08.2014, №0110/14 від 19.09.2014, №0411/14 від 23.10.2014, №0111/14 від 23.10.2014 та №1011/14 від 24.10.2014.

Так, відповідно до п. 1.1 вказаних договорів виконавець зобов'язався виконати замовнику роботи щодо виготовлення рекламної продукції, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх в строк та порядок, визначений договором. Умови виготовлення рекламної продукції (назва рекламної продукції, її характеристики, тираж, строки виконання робіт та їх вартість) зазначаються в завданнях на виконання робі, які є невід'ємними частинами договорів.

Пунктом 2.1 вказаних договорів визначено вартість виконаних робіт.

З метою виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно до завдань виконало, а ДП «Рітейл Центр» прийняло роботи з виготовлення рекламної продукції, а саме: плакати, банери, цінники, підцінники, вкладки в корзину, ящики, флаєри, хенгери, воблери тощо.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних.

Також, до матеріалів справи долучено копії зразків друкованих рекламних матеріалів продукції торгової марки «Фуршет» за вищевказаними договорами.

Крім того, між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) було укладено договори про надання послуг за №0507/14 від 25.06.2014, №1108/14 від 28.07.2014, №1109/14 від 12.08.2014, №0510/14 від 19.09.2014 та №1411/14 від 24.10.2014.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 вказаних договорів виконавець зобов'язався надати рекламні послуги з виготовлення, друку, розміщенню (монтажу) рекламної продукції, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх в строк та порядок, визначений договором. Назва рекламної продукції, її характеристика, тираж, місце розміщення (монтажу), строк надання послуг зазначаються в завданнях на надання рекламних послуг, які є не від'ємними частинами договорів.

Пунктом 3.1 вказаних договорів визначено вартість винагороди за надані послуги.

На виконання умов вищевказаних договорів про надання послуг ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно до завдань надало, а ДП «Рітейл Центр» прийняло послуги по виготовленню, друку, розміщенню (монтажу) рекламної продукції (виготовлення банерів та наклейок, друк та постдрукарська обробка плакатів, оракалів, банерів, плакатів, панелей та їх подальший монтаж).

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: рахунків на оплату, актів наданих послуг, податкових накладних.

Крім того, між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг за №2307/14 від 08.07.2014. Відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.2 якого виконавець зобов'язався надати послуги з розробки креативної концепції, виробництва, адаптації та тиражування рекламної продукції (відеоролики, аудіоролики, графічні заставки, презентаційні фільми, адаптація і т.п.), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх в строк та порядок, визначений договором. Назва рекламної продукції, її характеристика визначаються додатками до договору та технічними завданнями, які є не від'ємними частинами договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно до додатків №1 - 47 до договору та технічних завдань до таких додатків виготовило рекламні матеріали (відеоролики, аудіоролики, графічні заставки), а ДП «Рітейл Центр» прийнято дані рекламні матеріали на загальну суму 86 175,47 грн.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків на оплату, актів наданих послуг, податкових накладних.

Судом першої інстанції до матеріалів справи долучено компакт-диск, на якому містяться зразки рекламних матеріалів, а саме відеороликів, аудіороликів та графічних заставок.

Крім цього, між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) укладено договори про надання послуг за №0907/14 від 25.06.2014, №2607/14 від 02.07.2014, №0109/14 від 11.08.2014, №0209/14 від 11.08.2014, №0610/14 від 19.09.2014 та №0711/14 від 27.10.2014.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів виконавець зобов'язався надати послуги, щодо розповсюдження рекламної продукції, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити в строк та порядок, визначений договором. Умови поширення рекламної продукції (назва рекламної продукції, її характеристика тираж, район поширення, вид послуг, що надаються, строки надання послуг та їх вартість) зазначаються в завданнях на надання послуг, які є не від'ємними частинами договорів.

Пунктом 2.3 вказаних договорів визначено вартість винагороди за надані послуги.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно до завдань надало, а ДП «Рітейл Центр» прийняло послуги по розповсюдженню рекламної продукції.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії актів приймання-передачі рекламної продукції, рахунків на оплату, актів наданих послуг, податкових накладних.

Також, між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) укладено договори про надання послуг №1407/14 від 26.06.2014 та №1507/14 від 15.07.2014 та додатки до вказаних договорів з доповненнями, в яких визначено медіа-плани розповсюдження рекламної продукції в ефірі радіостанцій та телевізійних каналів.

За умовами вищевказаних договорів, виконавець зобов'язався за завданням замовника надати комплекс послуг, пов'язаних з плануванням, організацією і проведенням рекламних компаній для просування на території України продукції замовника, на умовах і в порядку, передбачених відповідними договорами та додатками до них. Порядок проведення рекламних компаній, конкретний вид послуг або робіт, строки їх надання/виконання, суми і строки оплати наданих послуг виконавця визначаються у Додатках до договорів.

Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 вказаних договорів надання виконавцем та отримання замовником рекламних послуг/виконання робіт за кожним додатком оформлюється підписанням акту приймання-передач наданих послуг/виконаних робіт.

У відповідності до п. 4.2 договорів вартість послуг/робіт виконавця за договором, а також порядок і строки оплати послуг/робіт визначаються сторонами у додатках до договорів. Ціна договору складається з усіх сум виплачуються замовником виконавцю протягом строку дії вказаного договору.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно надало, а ДП «Рітейл Центр» прийняло послуги з підготовки та розміщення рекламного матеріалу.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: актів приймання-передачі рекламного матеріалу, рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, податкових накладних.

Крім того, у матеріалах справи наявний компакт-диск, на якому містяться зразки рекламних матеріалів (відеороликів, аудіо роликів).

Судом першої інстанції встановлено, що між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №0301/14 від 15.03.2014 та додатки до вказаного договору з доповненнями, якими сторони погодили медіа плани проведення відеоінформаційної кампанії в Торговельних центрах ТРЦ «Комод», ТЦ «Гуллівер», ТЦ «Макрос», ТРЦ «Арена-сіті», ТЦ «Олімпійський», ТРК «Караван», ТЦ «Променада», ТРЦ «Аладін» та відеобордах на станціях Київського метрополітену метро та біля інших будівель.

За умовами договору, виконавець зобов'язався за завданням замовника надавати замовнику послуги з виготовлення та розміщення рекламних компаній, наданих замовником, у відповідності з затвердженими сторонами медіа-планами до цього договору, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, на умовах визначених цим договором і додатком до нього.

Відповідно п. 6.1 договору вартість послуг виконавця з проведення рекламної кампанії вказується у додатках до даного договору і визначається виходячи з кількості, типу рекламоносіїв, кількості періодів рекламної кампанії, узгоджених медіа-планів.

На виконання умов договору ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно надало, а ДП «Рітейл Центр» прийняло послуги з підготовки та розміщення рекламного матеріалу в червні - листопаді 2014 року на загальну суму 19 702 800,20 грн.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків на оплату, актів наданих послуг, податкових накладних.

Також, між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Медіа Груп» (Виконавець) було укладено договори про надання послуг за №1307/14 від 20.06.2014 та №1010/14 від 23.09.2014.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору №1307/14 від 20.06.2014 та п. 1.3 додатку до нього виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з організації та проведення заходу з офіційного відкриття нового магазину «Фуршет», а замовник зобов'язався прийняти дані послуги та оплатити їх вартість згідно умов додатку. Строк проведення заходу з 04-05 липня 2014 року за адресою м. Львів, вул. Зубрівська, 38.

Згідно з п. 4.1 додатку до договору вартість послуг становить 36 000,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору №1010/14 від 23.09.2014 та п. 1.3 додатку до нього виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з організації та проведення заходу з офіційного відкриття нового магазину «Фуршет», а замовник зобов'язався прийняти дані послуги та оплатити їх вартість згідно умов додатку. Строк проведення заходу з 04 жовтня 2014 року за адресою м. Київ, вул. Біломорська, 1.

Згідно з п. 4.1 додатку до договору вартість послуг становить 59 167,94 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 9 861,32 грн.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Лідер Медіа Груп» відповідно до затверджених сценаріїв надано послуги, а ДП «Рітейл Центр» прийняло послуги з проведення заходів з офіційного відкриття нових магазинів.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків на оплату, актів наданих послуг, податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані первинні документи належним чином оформлені та є належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій.

Крім того, позивач здійснив розрахунок за отримані рекламні послуги та виконані роботи з виготовлення рекламної продукції на загальну суму 25 366 930,93 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період липень-листопад 2014 року.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарським операціям на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Так, на час виконання зазначених договорів згідно штатного розпису ТОВ «Лідер Медіа Груп» чисельність працівників у червні-серпні 2014 року становила 27 осіб, а у вересні-грудні 2014 року - 58 осіб (т. 12 а.с. 50, 68-76).

Як зазначає Верховний Суд України, при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема: код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює торгівлю відповідною продукцією у магазинах під торговим знаком «Фуршет - магазин сімейної покупки» на підставі ліцензійного договору №99572/1/03/14 від 15.03.2014, «Народний супермаркет» на підставі ліцензійного договору №143397/2/03/14 від 15.03.2014, укладених з юридичною особою, яка створена за законодавством Кіпру, «Аміверда Лімітед» та під торговим знаком «Гурман» на підставі ліцензійного договору №102654/1/03/14 від 15.03.2014, укладеного з юридичною особою, яка створена за законодавством Британських Віргінських Островів, «Плімсолл Інвестмент Лімітед».

Представником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.07.2016 року надано пояснення, що крім позивача, право на здійснення торгівлі на території України під торговою маркою «Фуршет» також мають ДП «Рітейл Вест» та ДП «Рітейл Іст».

ДП «Рітейл Центр», ДП «Рітейл Вест» та ДП «Рітейл Іст» замовляли надання рекламних послуг в 2014 році виключно у ТОВ «Лідер Медіа Груп». ТОВ «Лідер Медіа Груп» здійснював консолідацію реклами в ефірах телерадіоканалів, виробляв макети як загальної реклами для всіх трьох компаній, так і окремо для кожної, також здійснював виготовлення друкованої рекламної продукції для кожної із компаній.

Так, між ДП «Рітейл Центр» та ТОВ «Лідер Медіа Груп» було укладено договори про виконання робіт/надання послуг, за умовами яких вказаний контрагент позивача зобов'язаний був надати ДП «Рітейл Центр» послуги з планування, організації і проведення рекламної компанії для просування відповідної торгової продукції позивача.

Відповідно до Додатків та Доповнень до вказаних договорів вбачається, що рекламна компанія здійснювалась шляхом розміщення рекламних матеріалів позивача в ефірі вітчизняних телевізійних каналів (« 1+1», «Інтер» та «СТБ») та в ефірі радіостанцій («Авторадіо», «Хіт ФМ», «Люкс ФМ» та «Русское радио»).

На виконання зобов'язань перед позивачем 15.07.2014 ТОВ «Лідер Медіа Груп» було укладено договір про надання послуг №ІС0027 з ТОВ «Інішейтів», у відповідності до якого ТОВ «Інішейтів» зобов'язався перед вказаним контрагентом позивача виконати послуги з планування і проведення рекламної компанії для просування на території України продукції, яка випускається під торговою маркою «Фуршет».

Також, судом установлено, що між сторонами було підписано Додаток №1 від 15.07.2014 та Додаток №3 від 17.09.2014 до договору про надання послуг №ІС0027 від 15.07.2014, якими сторони погодили перелік радіостанцій, на яких здійснювалося проведення рекламної компаній ТМ «Фуршет», а саме: «Авторадіо», «Хіт ФМ», «Люкс ФМ» та «Русское радио», а також, строк її проведення та вартість відповідних послуг. Крім того, сторонами було підписано Доповнення до вказаного додатку, яким встановлено медіа план розповсюдження рекламних аудіо роликів на вказаних радіостанціях.

Крім того, між ТОВ «Лідер Медіа Груп» та ТОВ «Інішейтів» було підписано Додаток №2 від 15.07.2014 та Додаток №6 від 15.12.2014 до договору про надання послуг №ІС0027 від 15.07.2014, за яким сторони погодили перелік телевізійних каналів, на яких здійснюватиметься розповсюдження відповідної рекламної продукції, а зокрема, телеканали « 1+1», «Інтер» та «СТБ».

Так, в матеріалах справи наявний компакт-диск, який містить відповідні рекламні матеріали позивача, зокрема, зразки рекламних аудіо та відео роликів продукції, яка випускається під торговельною маркою «Фуршет», що призначена для розміщена в ефірах радіостанцій та телевізійних каналів.

Крім того, позивачем надано копії зразків друкованих рекламних матеріалів продукції торгової марки «Фуршет».

Щодо посилань відповідача на неможливість встановити суб'єктів господарювання в ланцюзі придбання послуг, суд звертає увагу на те, що позивач замовляв послуги, саме, у ТОВ «Лідер Медіа Груп», який вказані послуги надав, оскільки відбулося фактичне розміщення рекламних матеріалів торгівельної мережі «Фуршет» у відповідний ефірний час на телеканалах « 1+1», «СТБ» та на радіостанціях «Русское радио», «Хіт ФМ» та «Люкс ФМ».

Крім того, згідно умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Лідер Медіа Груп», відсутні обмеження щодо залучення третіх осіб (субпідрядників) для виконання умов договору, тобто, ТОВ «Лідер Медіа Груп», як і ТОВ «Інішейтів» та ТОВ «Стиль Медіа», могли замовляти через посередників інших осіб для виконання договору.

Крім того, представником позивача надано пояснення, що більшість власників торгівельних центрів, телеканалів та радіостанцій здають в оренду рекламні площі та ефірний час рекламному агентству, яке в подальшому здає їх в суборенду з організацією та упорядкуванням часу розміщення та медіа планів на весь час розміщення.

При цьому, якщо співставити кількість та ціну телерадіореклами, яку замовив позивач у ТОВ «Лідер Медіа Груп» та телерадіореклами, замовленої ТОВ «Лідер Медіа Груп» у ТОВ «Інішейтів» і наданої телерадіокомпаніями, останні є значно більшими по сумі наданої реклами від замовленої позивачем, що свідчить про те, що ТОВ «Лідер Медіа Груп» консолідувало та замовляло рекламу від трьох замовників, при цьому, телерадіокомпанії надали послуги реклами магазинів «Фуршет»,в тому числі, і позивачу.

Крім того, реальність господарських операцій по взаємовідносинах ДП «Рітейл Іст» з ТОВ «Лідер Медіа Груп» по аналогічним операціям за вказаний період підтверджено судовими рішеннями.

Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Лідер Медіа Груп» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємства, а тому є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі необхідні реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лідер Медіа Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Стиль Медіа» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014» №1835/26-59-22-02/38871470 від 26.12.2014 та податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період: листопад 2014 року» №249/26-59-22-02 від 19.02.15, судом першої інстанції вірно зазначено, що вказаний акт та податкова інформація не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «Лідер Медіа Груп» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Лідер Медіа Груп» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням керівника та видів діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Оскільки, ухвалою від 01.07.2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 23 вересня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.