Постанова № 61557328, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/826/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер "ЕФ СІ АЙ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ", звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування Постанови № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015 року про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015 року про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт про правопорушення, вчинені ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" на ринку фінансових послуг від 09.10.2015 року № 740/13-15/13/3 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 2.3 Порядку складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 04.08.2005 року № 4421 в частині неподання Нацкомфінпослуг звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

Вказана обставина не заперечувалась сторонами по справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Крім того, позивач був ознайомлений з датою розгляду справи про правопорушення, вчинені ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" на ринку фінансових послуг, однак, жодних заперечень чи пояснень до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не подав.

За результатом розгляду справи, розпочату актом перевірки відповідачем винесено постанову про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015 року, якою застосовано відносно позивача штрафну санкцію у розмірі 34 000,00 грн.

Не погоджуючись з розміром штрафних санкції, позивач звернувся зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якій просив зменшити розмір штрафних санкцій до 1700,00 грн. При цьому, не заперечував факт допущення ним правопорушення, яке проявилось в неподанні звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

Дана обставина зазначена самим позивачем в своїй позовній заяві.

Розпорядженням №2842 постанова від 27.10.2015 року № 156/13-16/13/3 залишена без змін, а скарга без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом, у якому також просив зменшити розмір штрафної санкції, однак, відповідач не задовольнив вимоги листа.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що постанова відповідача є протиправною, а тому останній звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг винесена відповідачем з порушенням строку застосування адміністративно-господарської санкції, визначеного Господарським кодексом України.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070 органом, що уповноважений здійснювати державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 1.4 Положення заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.

Згідно із п. 2.1 Положення Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції відповідно до п. 10 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі-Закон) у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ст. 39 Закону у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушенням строку застосування адміністративно-господарської санкції, визначеного Господарським кодексом України, колегія суддів зазначає наступне.

Процедура складання, терміни подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, фінансової звітності та звітних даних щодо здійснення посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні страховими та/або перестраховими брокерами, включеними до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів визначена Порядком складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів, який затверджено Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 серпня 2005 року № 4421 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2005 р. за N 955/11235 (далі - Порядок № 4421).

Пунктом 2.3 Порядку № 4421 визначено, що документи проміжної та річної звітності страхового та/або перестрахового брокера подають у строки, визначені пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п. 5 Порядку № 419 квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не заперечується та обставина, що Позивачем не було надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг починаючи з 25 липня 2014 року звітних даних страхового брокера за І півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за І квартал 2015 року, за І півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

Тобто, Відповідачем встановлено порушення в частині неподання звітних даних страхового брокера за І півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за І квартал 2015 року, за І півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

Статтею 2 Господарського кодексу України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема суб'єкти господарювання та органи державної влади.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять, зокрема організаційно-господарські відносини, які складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до частини 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку.

Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Визначення поняття «триваюче правопорушення» знайшло відображення й у листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 року № 1101/Н/99-99-15-04-01-14.

Так, зокрема, Міндоходів України було зазначено, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов'язкова форма обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов'язаних з нарахуванням податків, і встановити які можна лише в ході документальної перевірки на підставі первинних документів).

Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладене в строк не пізніше, ніж через два місяці з дня його виявлення (з дати складання і підписання акта перевірки).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вчинене позивачем порушення (неподання звітних даних страхового брокера за І півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за І квартал 2015 року, за І півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі) є триваючим правопорушення, стягнення за яке може бути накладене в строк не пізніше, ніж через два місяці з дня його виявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, неподання Нацкомфінпослуг звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі було встановлено відповідачем під час проведення перевірки 09.10.2015 року (а.с.8), а оскаржувану постанову винесено 27.10.2015 року, тобто в межах двохмісячного строку з дня виявлення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що в даному випадку предметом регулювання є відносини не господарсько- правового, а публічно-правового характеру, а тому передбачена відповідальність також є публічно-правовою , оскільки за своєю правовою природою штрафні санкції встановлені статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Посилання позивача на завищений розмір штрафу необґрунтовані зважаючи на наступне.

Статтею 40 Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Також порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження визначено Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, що затверджене Розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 № 2319 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 за № 2112/22424 (далі - Розпорядження № 2319).

Підпунктом 3 пункту 2 Розділу II Розпорядження № 2319 передбачений такий захід впливу як Розпорядження № 2319 накладення штрафу в розмірах, передбачених статтею 41 Закону.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 41 Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що останній наділений повноваженнями щодо застосування відносно учасників ринків фінансових послуг штрафних санкцій за несвоєчасне подання інформації у обраному розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесені оскаржуваної постанови повноваження відповідача використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про її скасування.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер "ЕФ СІ АЙ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.