Ухвала суду № 61557308, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25901/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів «Експозитор» до Київської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2015 року №100000011/2015/000071/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2015/00036;

- зобов'язати відповідача скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві висновок про повернення позивачу надміру сплаченого при митному оформленні товару суми мита у розмірі 17 991,28 грн. та суми податку на додану вартість на 31 276,85 грн. шляхом перерахування даних коштів на розрахунковий рахунок у банку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЗМВ «Експозитор» (покупець, Україна) та фірмою «TERMO-TECH PWTK» Sp. Z o.o (продавець, Польща) укладено дистрибуторську угоду від 25.03.2015.

За умовами вказаної угоди продавець надає покупцю дистрибуторське право щодо збуту свої виробів марки TERMO-TECH, призначених для вільного обігу на території України.

Продавець зобов'язується забезпечувати покупця продуктами, визначеними в каталозі продукції, на підставі замовлень - потреб покупця в товарах, відправлених до продавця факсом або в електронному вигляді - по електронній пошті. Покупець зобов'язується проводити рекламу відповідну рекламу продукції торгової марки TERMO-TECH на території України згідно з представленими зразками та матеріалами шляхом випуску брошур, розміщення реклами в засобах масової інформації, участі в національних міжнародних виставках, ярмарках а також за рахунок використання сучасних методів продажів.

За умовами договору перші три поставки - передплата - 100%, далі платежі з відстрочкою 45 днів за умови отримання страхового полісу компанії «KUKE», або отримання банківської гарантії, підтвердженої в банку продавця. Ціни на товар надані в фактурах-проформах, які є невід'ємною частиною цієї угоди.

Відбір та видача товару відбувається на складі продавця.

Поставка здійснюється на умовах FCA Стомпоркув (Інкотермс 2010).

ТОВ "Завод металевих виробів "Експозитор" подало до Київської міської митниці електронну митну декларацію №100270002/2015/254054 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме "котли для центрального опалення потужністю не більш як 100кВт на твердому паливі; Торговельна марка - EXPO-THERM; виробник: Termo-Tech P.W.T.K. Sp. Z o.o; країна виробництва: PL, що був придбаний на підставі дистрибуторської угоди від 25 березня 2015 року.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії наступних документів: вказаної вище дистрибуторської угоди; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 02 вересня 2014 року; міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 23 квітня 2015 року; документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 квітня 2015 року №41; рахунку-фактури (інвойсу) від 23 квітня 2015 року №І/000001/15; декларацій про відповідність від 27 квітня 2015 року; інформації про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 23 квітня 2015 року №2730; інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23 квітня 2015 року №2730; сертифіката про походження товару від 23 квітня 2015 року №PL/MF/AK 0356780; митної декларації країни відправлення від 23 квітня 2015 року.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2015 року №100000011/2015/000071/2. У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №1002700002/2015/00036.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

05 жовтня 2015 року особою, що здійснювала декларування товару позивача (ФОП ОСОБА_2), було отримано постанову у справі про порушення митних правил № 0325/10000/15 від 05.10.2015, з якої позивачу стало відомо, що Департаментом аналізу ризиків та протидій митним правопорушенням ДФС України отримано відповідь митних органів республіки Польща на запит надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на територію України товарів «котли для центрального опалення на адресу ТОВ «Завод металевих виробів «Експозитор», в якій встановлено, що з урахуванням інформації, наданої іноземними митними органами, підтверджено фактурну вартості товару, а саме 5322,05 Євро.

Після цього позивач звернувся до відповідача із заявою від 22 жовтня 2015 року про повернення надмірно сплачених коштів, посилаючись на незаконність рішення про коригування митної вартості товарів.

Київською міською митницею ДФС було надано відповідь про відсутність підстав для повернення коштів у зв'язку з невстановленням надмірної сплати.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів та зазначив про безпідставне застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, митну вартість було визначено за шостим (резервним) методом.

Як вбачається з пояснювальної записки спірного рішення митного органу, підставою не застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) стало те, що декларантом до митної вартості додані витрати на транспортування оцінюваних товарів, інші витрати, такі як тара, пакування, навантаження та страхування до митної вартості не додано; інформація щодо включення цих витрат до ціни товару в наданих декларантом документах відсутня; відсутні відомості щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті, а саме: в наданому документі на оплату товару відсутні реквізити документу, будь-які печатки та штампи, тому ідентифікувати даний документ неможливо; також, в даному документі зазначено, що оплата здійснена згідно інвойсу №1 від 07 квітня 2015 року, тоді як оцінюваний товар постачається за інвойсом від 23 квітня 2015 року №1/000001/15; згідно положень пункту 4-7, 10 дистриб'юторської угоди від 25 березня 2015 року, покупець зобов'язаний звітувати продавцю про кон'юнктуру ринку аналогічної продукції, про свою торгівельну діяльність у цьому напрямку, зобов'язаний проводити рекламну компанію продавця, тобто продавець прямо та опосередковано контролює діяльність покупця. Таким чином, між покупцем та продавцем вбачається наявність взаємозв'язку; наданий декларантом для підтвердження митної вартості на запит органу доходів та зборів прайс-лист, який містить ціни в польських злотих, які при перерахунку у валюту контракту євро відповідають наведеним у інвойсі. Між цим, на офіційному сайті виробника розміщено загальний прайс-лист ціни порядку у 3 рази більші, ніж ціни у прайс-листу для покупця; декларантом відмовлено у поданні додатково запитуваних документів, а саме не надано висновок експертної організації щодо ціни товару, не наданий транспортний документ, згідно якого постачається товар, що не дає можливості здійснити перевірку заявлених відомостей про вартість товару.

Доводи відповідача про непідтвердження позивачем вартості таких витрат, як тара, пакування, навантаження та страхування, оскільки ТОВ "Завод металевих виробів "Експозитор" надано лист "Termo-Tech P.W.T.K" та довідку від 23 квітня 2015 року, що підтверджує вартість цих витрат.

Доводи відповідача про відсутність відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті, спростовуються платіжним доручення в іноземній валюті від 20 квітня 2016 року №2, що містить необхідні для ідентифікації реквізити, а саме номер та дату, і містить інформацію про ціну товару.

Відповідач вказує, що у платіжному документі міститься розбіжність у зазначенні реквізитів інвойсу, однак судом встановлено, що відповідно до параграфу 2 дистриб'юторської угоди, перші три поставки здійснюються за 100% передплатою, у зв'язку із чим, "Termo-Tech P.W.T.K. Sp. Z o.o" надано проформу інвойс від 17 квітня 2015 року №1 у якому вказано ціни на товар та інвойс від 23 квітня 2015 року №1/000001/15, за яким здійснено поставку цього товару після його оплати згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 20 квітня 2016 року №2.

Стосовно доводів митного органу про розбіжність ціни на товари, зазначеної у прайс-листі, наданому для підтвердження митної вартості та прайс-листі, який міститься на офіційному сайті виробника, спростовуються зокрема листом "Termo-Tech P.W.T.K. Sp. Z o.o", у якому зазначено, що товар позивачу реалізовано зі знижками за спеціальними цінами, які залежать від обсягу замовлення та асортименту.

Суд також звертає увагу на те, що довідка від 23 квітня 2015 року №41 підтверджує вартість перевезення товару, що спростовує доводи відповідача про ненадання позивачем транспортного документу.

Крім того, наявність сумнівів при визначенні вартості товару, що ввозився, митний орган обґрунтовує також наявність взаємозв'язку між покупцем та продавцем, посилаючись при цьому на положення дистрибуторської угоди, якими встановлено покупця звітувати продавцю про кон'юктуру ринку аналогічної продукції, про свою торгівельну діяльність у цьому напрямку, проводити рекламну компанію продавця.

Частиною 12 ст. 58 МК України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. 17 ст. 58 МК України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з п. 4-5 ст. 15 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач з фірмою «TERMO-TECH PWTK» Sp. Z o.o не є пов'язаними особами у розумінні ст. 15 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оскільки відсутні ознаки, визначені п. 4 цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості, та витребування на тій підставі, що продавець та покупець є взаємопов'язаними особами, є помилковим.

Таким чином, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі по тексту - МК) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору та не містять розбіжностей.

Цим самим спростовуються доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано висновок експертизи.

Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу.

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не встановлено.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Навпаки, за наслідками звернення до митних органів республіки Польща із офіційними запитами щодо підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, що ввозився, отримано відповідь про підтвердження такої вартості, що підтверджується постановою у справі про порушення митних правил № 0325/10000/15 від 05.10.2015.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею зазначено, що коригування здійснено на підставі прайс-листа виробника, розміщеного в мережі Інтернет.

Колегія суддів вважає визначення такої вартості на підставі прайс-листа виробника необґрунтованим, оскільки умовами зовнішньоекономічного контракту визначено спеціальні умови та ціну на товар для позивача.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови, а тому вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві висновок про повернення позивачу надміру сплаченого при митному оформленні товару суми мита у розмірі 17 991,28 грн. та суми податку на додану вартість на 31 276,85 грн., виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи, що рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2015 року №100000011/2015/000071/2, у зв'язку з прийняттям якого відбулась переплата ТОВ "Завод металевих виробів "Експозитор" коштів є протиправним, суд приходить до висновку про наявність факту надмірної (у розмірі більшому, ніж необхідно) сплати суми податку на додану вартість у розмірі 31 276,85 грн. та митних платежів у розмірі 17 991,28 грн., а факт звернення позивача до відповідача із заявою про повернення коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2017 року № 618, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

При задоволенні вказаної вимоги адміністративного позову колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. ГубськаУхвалу в повному обсязі виготовлено 26.09.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.