Ухвала суду № 61557294, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/622/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аметист» (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000912200 від 18.03.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 008 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 04 травня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Аметист» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.03.1992, та з 02.04.1992 перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у місті Чернігові за № 3917, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Основним видом діяльності ТОВ «Аметист» є 17.22 виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення.

Працівниками податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Аметист» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 103/22/14221489 від 11.03.2016 року.

На підставі акта перевірки № 103/22/14221489 від 11.03.2016 року Головним управлінням було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912200 від 18.03.2016 року, яким ТОВ «Аметист» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 008 грн. (8 004 грн. за основним платежем та 2004 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що у приватній власності ТОВ «Аметист» перебуває нежитлове приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, загальною площею 4813,7 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 17.07.2015, індексний номер 40798347. Відповідно до пояснень представника позивача у вказаному приміщенні, крім офісу товариства, розміщується його обладнання з виробництва паперових виробів.

Між ТОВ «Аметист» (замовник) та ТОВ «Радикал-Імпекс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № від 01.01.2013 року, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств. Строк дії договору - до 31.12.2014 року.

Відповідно до умов договору замовник замовляє, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з технічного обслуговування обладнання, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна та кількість виконаних робіт (послуг) вказуються в супроводжувальних документах, зокрема: рахунках-фактурах виконавця на адресу замовника; актах приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Технічне обслуговування включає:

- перевірку надійності функціонування всіх блоків, вузлів обладнання, періодичні профілактичні роботи;

- регулюючі роботи, необхідність в яких виникає в процесі експлуатації обладнання;

- роботи з ремонту обладнання, заміни вузлів, блоків, комплектуючих;

- комплексу перевірку, наладку після проведення ремонту і інші роботи з обслуговування обладнання (п. 1.3 Договору).

Пунктом 3 Договору визначено порядок технічного обслуговування обладнання, а саме: виконавець щомісячно виконує технічний огляд, регламентні роботи і поточний ремонт обладнання; поточний і капітальний ремонт обладнання і технічних засобів проводиться в строки і згідно графіка, погодженому із замовником; спосіб ремонту обладнання визначається виконавцем у відповідності до вимог технологічного процесу його роботи.

Відповідно до п. 4.1 Договору 4.1 оплата проводиться замовником у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця згідно рахунка-фактури та акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг), які є невід'ємною частиною цього договору.

10.01.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, підписану повноважними представниками сторін та скріплену печатками товариств, з якої убачається, що сторони доповнили розділ 4 «Умови оплати» вищевказаного договору пунктом 4.2 ціна договору на кожен рік становить 480 000 грн. загальна ціна договору становить 960 000 грн.

На виконання умов договору замовником було складено план-графік технічного обслуговування та ремонту обладнання на 2014 рік, затверджений 10.01.2014 року.

За наслідками надання ТОВ «Радикал-Імпекс» замовнику послуг по технічному обслуговуванню обладнання, сторонами були укладені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.01.2014 № РІ2-31/1-0002, від 28.02.2014 № РІ2-28/2-0002, від 31.03.2014 № РІ2-31/3-0002, від 30.04.2014 № РІ2-30/4-0002, від 31.05.2014 № РІ2-31/5-0002, від 30.06.2014 № РІ2-30/6-0002, від 31.07.2014 № РІ2-31/7-0002, від 31.08.2014 № РІ2-31/8-0002, від 30.09.2014 № РІ2-30/9-0002, від 31.10.2014 № РІ2-31/10-002, від 30.11.2014 № ОУ-0000000003 та від 31.12.2014 № ОУ-0000000006 на загальну суму 480 000.

Також, позивачем було надано суду рахунки - фактури за 2014 рік, які містять перелік послуг по технічному обслуговуванню обладнання.

На суму податкових зобов'язань контрагентом позивача було виписано податкові накладні: від 31.01.2014 № 3, від 28.02.2014 № 6, від 31.03.2014 № 9, від 30.04.2014 № 3, від 31.05.2014 № 6, від 30.06.2014 № 9, від 31.07.2014 № 3, від 31.08.2014 № 6, від 30.09.2014 № 9, від 31.10.2014 № 3, від 30.11.2014 № 6, від 31.12.2014 № 9 на загальну су суму 480 000,00 грн.

Отримані послуги ТОВ «Аметист» були оплачені в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 03.12.2014 № 40679777, від 15.12.2014 № 40679830, від 18.12.2014 № 40679847, від 14.02.2014 № 40678360, від 19.02.2014 № 40678380, від 18.03.2014 № 40678528, від 18.03.2014 № 40678529, від 20.04.2014 № 40678587, від 15.04.2014 № 40678677, від 17.04.2014 № 40678692, від 06.05.2014 № 40678754, від 14.05.2014 № 40678799, від 16.05.2014 № 40678818, від 03.06.2014 № 40678892, 19.06.2014 № 169, від 03.07.2014 № 40679022, від 15.07.2014 № 40679083, від 17.07.2014 № 194, від 04.08.2014 № 40679160, від 15.08.2014 № 40679230, від 21.08.2014 № 40679261, від 04.09.2014 № 40679312, від 16.09.2014 № 242, від 18.09.2014 № 248, від 23.09.2014 № 40679417, від 06.10.2014 № 258, від 17.10.2014 № 40679537, від 04.11.2014 № 40679624, від 12.11.2014 № 40679678 та від 18.11.2014 № 40679705.

Господарські операції позивач належним чином відобразив у своєму бухгалтерському та податковому обліках, що підтверджується витягом з журналу оборотно-сальдової відомості в розрізі по місяцях (рахунки 311, 23, 64, 6442, 91), податковими деклараціями з податку на прибуток та податку на додану вартість (з відповідними додатками).

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «Радикал-Імпекс» у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник ПДВ та перебуває на податковому обліку в ДПІ у місті Чернігові. Свою діяльність здійснює на підставі статуту товариства, затвердженого загальними зборами його учасників 14.12.2011 року (протокол № 1), зареєстрованого 03.01.2012 за № 10641050009002254. Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Крім того, відповідно до Витягу з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, предметом діяльності контрагента позивача, крім іншого, є: 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування.

ТОВ «Радикал-Імпекс» також відображено взаємовідносини з позивачем в податковому обліку, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період, наданими представником відповідача.

Таким чином, з положень зазначених норм законодавства убачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних було встановлено судом. Крім того, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент ТОВ «Аметист» мав повноваження на видачу податкових накладних, оскільки у відповідності до вимог законодавства був зареєстрований платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно зазначив, що у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, суд звертає увагу на те, що на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, які оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, а саме: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Так, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять підтверджуючі документи про проведення господарських операцій, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту вказаних первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та фактичне здійснення господарських операцій.

Що стосується посилань відповідача щодо реальності та економічної доцільності укладення угоди по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання з ТОВ «Радикал-Імпекс», суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до витягу з рахунку № 104 «Машини та обладнання», довідки № 28 від 27.04.2016 року та довідки на 2016 рік про порядок виготовлення товару на ТОВ «Аметист» обліковуються виробничо-складські приміщення та обладнання.

Як убачається з наданого до суду технічного паспорту Лінії по виробництву паперу санітарно-гігієнічного призначення БДМ 4, остання була зібрана в 1999 році та, відповідно до пояснень представника позивача, придбана товариством в Польщі.

У зв'язку з наведеним, обслуговування вказаного обладнання потребує спеціальних знань та вмінь. Однак, згідно штатного розкладу ТОВ «Аметист», введеного в дію з 01.01.2014 року та затвердженого директором товариства, у позивача відсутні кваліфіковані працівники, які б могли здійснювати ремонт такого обладнання.

Відповідно до довідки ТОВ «Аметист» № 31 від 27.04.2016 року позивачем не укладалися договори по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання з іншими суб'єктами господарювання, оскільки з технічного обслуговування обладнання паперового виробництва в місті Чернігові спеціалізується саме ТОВ «Радикал-Імпекс». Відповідно до довідки № 30 від 27.04.2016 року ТОВ «Радикал-Імпекс» здійснює технічне обслуговування обладнання для паперового виробництва, яке належить позивачу з 2003 року.

Крім того, у зв'язку з відсутністю у позивача претензій до контрагента щодо виконуваних ним робіт, ТОВ «Аметист» на 2015 рік уклав з ним новий договір з технічного обслуговування № 2 від 02.01.2014 року, строк дії якого до 31.12.2016 року.

Також, завдяки обладнанню з виготовлення туалетного паперу, технічне обслуговування якого здійснювали спеціалізовані працівники ТОВ «Радикал-Імпекс», товариство у 2014 році отримало прибуток у сумі 2 104, 8 тис. грн. і перерахувало до бюджету податок на прибуток в сумі 378, 9 тис. грн., що підтверджується довідкою № 29 від 27.04.2016 року та не заперечувалося представником відповідача.

Суд також звертає увагу, що позивач має право самостійно формувати програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, погодження цін за отримані послуги відповідно до закону, а також вільного найму працівників, з урахуванням господарської необхідності.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.09.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.